Спецпроекти

Потрібно не диво, а знати, куди бігти. Чому львів’яни досі не мають зрозумілої системи укриттів

209

Час читання: 9 хв

Колаж фото з наслідками удару рф 30 липня бо житлових будинках у Львові / Фото з сайту ЛМР

сьогодні о 20:00

На п’ятому році війни львів’яни все ще запитують, де ховатися. Впродовж років система укриттів у Львові суттєво не змінилася, тим часом росія погрожує запускати по наших містах сотні ракет і дронів. Зрештою, у липні цього року місто пережило одну з наймасовіших атак, коли ворог поцілив у будинок на вулиці Патона. Там загинув молодий чоловік. Також ракета влучила в будинок на вулиці Виговського. Тоді з’ясувалося, що чимало людей перебували у своїх будинках і не йшли в укриття. Рятувальники ж казали, що великої кількості жертв вдалося уникнути дивом. Та не варто сподіватися, що диво трапиться двічі. "Твоє місто" спробувало з’ясувати, якою є система укриттів Львова та якою вона мала б бути, аби львів’яни таки користувалися нею.

Мої рідні вижили після російської атаки по їхньому будинку. 30 липня ракета зруйнувала батьківську квартиру на вулиці Патона у Львові, вбила сусіда.

Батьки з двома сестрами та дворічним онуком вийшли з квартири і, як зазвичай під час тривоги, спустилися до входу в під’їзд, на перший поверх. Вони вважали, що там безпечно: невисоко, немає вікон, а довкола – капітальні стіни. Вони підклали килимок і прочинили вхідні двері, щоб мати доступ до повітря.

Зазвичай вони жартували, сидячи у своєму укритті. Але не того разу. Вони лише встигли спуститися, як пролунав вибух, і вони почали задихатися від пилу і диму. Ті прочинені двері таки врятували їм життя – завдяки їм вони змогли швидко вийти.

Люди вибігли зі зруйнованого під’їзду. На вулиці на них сипалося скло, летіла цегла та віконні рами. Вони побігли до укриття в школі неподалік, але там зовсім не було місця – люди стояли і на вулиці, і в холі. Тоді постраждала й сама школа.

Читайте також: Ракетний удар по Львову 30 липня: головне про наслідки. Оновлено

Після повідомлення про те, що крилаті ракети летять на Львів, до перших вибухів минуло понад п’ять хвилин. Втім, сигнал повітряної тривоги пролунав значно раніше – приблизно за 20 хвилин до вибухів. Та все ж далеко не всі мешканці постраждалого будинку пішли в укриття. Насправді таких були одиниці.

Потерпілий внаслідок обстрілу у Львові / Фото: ЛМР

Хоча прильотів у цьому районі люди бояться від початку війни, адже живуть зовсім близько до аеропорту, в укриття вони все одно не поспішають. Чому ж так?

“Тут поблизу є лише одне, як на мене, більш-менш добре укриття – в ліцеї №15. Ми часто ходили туди на початку війни і торік, коли була висока загроза. Але там переважно дуже багато людей, тому я не завжди йшла туди з малюком посеред ночі”, – поділилася мешканка постраждалого будинку Андріана.

“Про підвал і мови нема. Там всі комунікації, сиро, немає достатньо повітря”, – додає дівчина.

Вона каже, що не чула, щоб хтось з їхнього будинку ходив у підвал під час тривоги. Після вибуху ж з'ясувалося, що чимало людей просто були у домівках.

Пані Леся живе неподалік будинку на вулиці Виговського, куди теж 30 липня цього року було влучання. Вона каже, що на початку війни з внуками їздили автомобілем в укриття до Церкви святої Ольги і Володимира, що на вулиці Симоненка, втім останні роки пересиджують тривогу у ванній кімнаті чи у коридорі.

“Ми йдемо у ванну під час тривоги, бо діти вже не так тої ракети боялися, як нічних збирань. Тепер серйозно задумалися, що, може, це не зовсім безпечно, та вибір не дуже великий, бо у нашому районі ніде ховатися. А їхати у якісь великі укриття – на Стрийській, кажуть, є, – не варіант, коли довкола дзижчать дрони і їздять мобільні групи”, – каже пані Леся.

Вона теж скептично ставиться до використання підвалу у її багатоповерхівці як простого укриття, каже, що це "братська могила".

Яким же має бути укриття, щоб ним стабільно користувалися? Пані Андріана каже, що вона з сином точно спускалася б на підземний паркінг, якби такий був, бо там є простір, переважно є по кілька виходів, можна облаштувати собі зручне місце або ж розміститися у своєму авто.

Пані Леся ж вважає, що час "часткових рішень" з укриттями давно минув – пора будувати нові, надійні укриття у спальних районах. Все-таки п’ять років війни.

Від початку повномасштабної війни від російських атак у Львові загинули двадцять дев'ять людей, сотні отримали поранення.

Що пропонує місто

З 2022 року Львівська міська рада, її структурні підрозділи та комунальні підприємства спрямували на ремонт та облаштування укриттів 350 млн 584 тис. 222 грн, про це "Твоєму місту" повідомили у відповіді на інформаційний запит.

Ці кошти для міста не є "критичними": приблизно такі ж суми Львів витрачає на озеленення. За інформацією одного з львівських видань, упродовж 2022-2025 років районні адміністрації Львова оголосили у системі ProZorro 366 тендерів на озеленення. Вартість тих договорів перевищила 300 млн грн.

Голова комісії фінансів та планування бюджету Львівської міської ради Наталія Шелестак у коментарі "Твоєму місту" пояснила, що нині місто справляється з ремонтом укриттів без пошуку додаткових джерел фінансування, втім вона зауважила, що нових укриттів Львів не будує.

“Насправді, це для бюджету не критично. От ремонти шкіл і доріг – критичні речі, вони несуть навантаження на бюджет. Та укриття ми можемо ремонтувати, нам не треба для цього десь просити додаткових коштів чи брати кредити. Це якщо працювати у тій системі, в якій місто працює – переважно ремонтує наявні укриття”, – говорить Наталія Шелестак.

На території Львівської громади використовують 5137 об’єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, зазначають у міськраді. Втім, там не кажуть, на скількох людей розраховані ці укриття, тож складно сказати, яку потребу міста та прилеглих сіл вони можуть забезпечити.

“Після 24 лютого 2022 року місто перейшло до ремонтів, модернізації великих захисних споруд, облаштування укриттів у закладах освіти, медицини та культури, розвитку споруд подвійного призначення та посилення контролю за доступністю укриттів усіх форм власності”, – кажуть у ЛМР.

Читайте також: Радянські сховища, холодні підвали чи «кімнати безпеки»: що зараз з укриттями у Львові

Місто також звітує про те, що сприяє відновленню укриттів, які не є у комунальній власності. Наприклад, йдеться про велике укриття у будівлі видавництва "Вільна Україна" на початку вулиці Володимира Великого.

Також у серпні цього року міська рада ініціювала прийняття у комунальну власність громади шести захисних споруд на території колишнього ЛАЗу на вул. Стрийській, 45. Вони розраховані на 4760 людей. Водночас за кошти міста відремонтували 252 найпростіші укриття у школах, садочках, закладах позашкільної освіти та культури.

У 2022 році, аби дещо покращити ситуацію з укриттями, місто ухвалило рішення "Про забезпечення якісного житлового будівництва на території Львівської міської територіальної громади". Цим рішенням міськвиконком надає певні рекомендації щодо нового будівництва у Львові.

Зокрема, йдеться про адаптацію підземних паркінгів для використання як укриттів: із відокремленою зоною для перебування людей, санвузлами, місцями для сидіння, щонайменше двома виходами, запасами води та іншими необхідними умовами. Також є рекомендації щодо облаштування у квартирах захисних кімнат.

Одне з останніх рішень щодо укриттів у Львові міська рада прийняла на початку серпня цього року, одразу після великої атаки 30 липня. Тепер, наприкінці четвертого року війни, місто пропонує дофінансувати львів'янам переоблаштування підвалів у багатоповерхівках під укриття.

За цією програмою більшу частину вартості ремонтних робіт покриватиме місто. Розмір обов’язкового співфінансування мешканців залежатиме від кількості квартир у будинку:

для будинків до 20 квартир щонайменше 10% вартості робіт фінансують мешканці,
у будинку від 21 до 50 квартир йдеться про 20% дофінансування від мешканців,
а для будинків із понад 50 квартирами мешканці дофінансовуватимуть 30% вартості робіт.

Решту вартості фінансуватимуть із бюджету Львівської міської територіальної громади. На реалізацію програми до кінця 2026 року передбачили 18 млн грн.

Податися на програму можуть співвласники багатоквартирних будинків та нежитлових приміщень у межах громади. Заявки прийматимуть районні адміністрації.

“Після подання заявки приміщення оглядатиме комісія, яка визначатиме можливість його облаштування та необхідний перелік робіт. У пріоритеті будуть будинки, де в радіусі 300 метрів немає іншого доступного укриття. Також вищий пріоритет матимуть будинки, співвласники яких готові забезпечити більшу частку власного співфінансування”, – пояснюють у Львівській міській раді.

Голова депутатської комісії з питань стійкості та критичної інфраструктури Назарій Бербека каже, що питання укриттів – це не лише відповідальність міста. За його словами, для того, щоби суттєво змінити ситуацію, потрібна комплексна робота всіх інстанцій.

“Не тільки місто володіє укриттями: є і бізнес, і приватні інституції, і приватні будинки, будинки на балансі управляючих компаній чи ОСББ, тож має бути комплексна робота всіх інстанцій. Є міська програма по підвалах. Але по Галицькому району маємо лише кілька звернень, треба, щоб люди були більш активні”, – каже він.

Підвали-укриття – не найгірше рішення

Відповідно до чинних державних будівельних норм України, максимальна відстань від житла до найближчого укриття має становити до 500 метрів – це приблизно 10-15 хвилин пішки. У Львові пріоритетом визначили більшу доступність до укриттів – відстань приблизно 300 метрів.

А сучасні норми щодо новобудов зобов’язують забудовника організувати укриття у будинку. Тож, за правилами, усі нові багатоквартирні будинки у Львові та Україні загалом не можуть бути введені в експлуатацію без облаштованого укриття. Йдеться про підземний паркінг подвійного призначення чи обладнаний підвал.

Читайте також: У Львові запрацює програма ремонту підвалів під укриття. Скільки платитимуть мешканці

Що ж до старих будинків, то ідея переоблаштувати підвали у багатоповерхівках теж не є поганою, каже у коментарі Ігор Волос, керівник відділу контролю за утриманням захисних споруд та планування заходів цивільного захисту Головного управління ДСНС України у Львівській області.

Підвал може слугувати найпростішим укриттям, яке захистить від вторинних факторів – уламків та вибухової хвилі, від непрямого попадання.

"З останнього досвіду, навіть коли є пряме попадання і кілька поверхів зруйновано, то підвали і всі нижні поверхи цілі. Якби чоловік, який загинув на вулиці Патона у липні, спустився вниз, то він би вижив. На вулиці Стрийській у Львові теж була схожа ситуація: у старому цегляному будинку зруйнувало два поверхи, та хто був нижче або зійшов у підвал, вцілів", – каже Ігор Волос.

Руйнування на вул. Стрийській у 2023 році / Твоє місто

Втім, не кожен підвал можна переоблаштувати під укриття. Який саме можна, а який ні, має визначити комісія. До неї, окрім фахівців міста та ДСНС, залучають й інших спеціалістів, які визначають надійність і стійкість самих конструкцій, стелі та стін.

“Тож якщо комісія визначила, що приміщення можна використовувати як укриття, його облаштовують. Якщо "укрити" треба понад 50 людей, то має бути два виходи, якщо менше – може бути один. Також необхідно забезпечити санвузли”, – каже він.

Комунікацій у підвалах, зі слів експерта, теж не завжди слід боятись, часто їх можна ізолювати.

"Коли йде центральна теплотраса з трубами великого діаметра, то в такому приміщенні можливий витік окропу, тож укриття там не рекомендуватимуть. А якщо є внутрішньобудинкові центральні комунікації, то переважно можна. Газ іде зовні, каналізація та гаряча вода – малими трубами, і часто вони є в окремих місцях, їх можна відділити, за потреби котельня може від’єднати. Також можна організувати санвузли. Такі речі з’ясовує комісія", – додає експерт.

Об’єкти публічного доступу — нова вимога закону

8 вересня 2026 року набув чинності Закон України № 4778-IX, який суттєво змінює правила у сфері цивільного захисту та містобудування. Основна зміна стосується обов'язкового проєктування та будівництва захисних споруд для нових об'єктів. Ігор Волос також роз'яснює, що тепер закон вводить таке поняття як захисні споруди публічного доступу.

“Місто визначає загальну потребу – де і скільки потрібно таких об’єктів побудувати. Це затверджують на виконкомі і втілюють у життя. Будують об’єкти публічного доступу для мешканців багатоквартирних житлових будинків і для приватних домоволодінь, адже у нас є не тільки міста, а й села у громаді, і вони теж мають бути забезпечені такими об’єктами.

Але під час особливого періоду, у разі нестачі таких об’єктів, можна облаштовувати підвальний або цокольний простір у житлових будинках як найпростіше укриття, хоча це не звільняє місто від будівництва захисних споруд”, – каже він.

У цьому контексті цікавою виглядає пропозиція львівського депутата від фракції "Європейська Солідарність" Володимира Лесика. Він запропонував розробити міську програму для зведення великих підземних укриттів у спальних і житлових районах Львова (зокрема, облаштовувати їх під комунальними спортивними об'єктами під час їхньої майбутньої реконструкції). Проєкт передбачає можливість залучення приватних інвесторів за спрощеною процедурою.

Утім колеги-депутати та й загалом у міськраді таку ініціативу не сприйняли серйозно.

Тож виглядає, що тепер новий закон зобов’язує органи місцевого самоврядування не лише відновлювати існуючі, а й будувати нові захисні споруди.

Також у місті досі не закрита потреба в укриттях поруч із зупинками громадського транспорту, на автостанціях, у парках.

Депутат Назарій Бербека визнає цю проблему. Каже, що таких укриттів у Львові поки немає, оскільки немає сертифікованих виробників модульних укриттів.

“Стосовно бетонних споруд, модульних укриттів з’ясувалося, що жодне з них не сертифіковане державою як укриття, тож вони, згідно з нормативами, не вважатимуться укриттями. Є така інформація… Місто не може таке придбати і встановлювати”, – каже він.

Тим часом на порталі публічних закупівель Prozorro відбуваються закупівлі мобільних укриттів для Харкова, Києва та інших міст.

У Львові ж теж звели перше модульне укриття. Цього року ЛКП “Рембуд”, як повідомляють у Львівській міській раді, встановило модульне укриття біля центру "Незламні матусі". У ньому може поміститись 50-60 людей. Встановили його за грантові і бюджетні кошти. Загальна вартість – 3,9 млн грн.

Модульне укриття поряд з "Незламними матусями" / ЛМР

Саме бетонне укриття звели за кілька днів, а його облаштування загалом зайняло кілька тижнів. Всередині передбачено кондиціонування – холодне і тепле, вентиляція повітря і санвузол, меблі.

Тож встановлювати мобільні укриття у Львові можливо…

Перший заступник міського голови Львова Андрій Москаленко теж каже, що є певні юридичні перешкоди в облаштуванні мобільних укриттів. Хоч він не називає які саме, та запевняє, що місто все ж шукає можливості їх вирішити. Він зауважує, що для того, щоби облаштувати необхідне укриття для центру “Незламні Матусі” частково залучили грантові кошти.

“У будівництві цього укриття ми рухаємося згідно з чинним законодавством, наше завдання дбати про безпеку, тому ми намагаємося знайти юридичний вихід, ми залучили туди позабюджетні гроші. Намагаємося знайти рішення”, – зазначив він.

Також чиновник додав, що місто готує нові рішення щодо укриттів, які приймає, зваживши на досвід інших міст України, зокрема й тих, які розташовані ближче до фронту.

Детальніше у міській раді не змогли роз’яснити, де саме та коли ще планують встановлювати такі укриття. Також там не пояснили, чому такі захисні споруди досі не встановили поблизу автовокзалів Львова, зупинок громадського транспорту та біля парків, особливо тих, де часто відбуваються масові заходи.

Від серпня 2025 року в Україні офіційно діє ДСТУ 9329:2025 "Первинні (мобільні) укриття. Основні параметри та методи випробування". Це новий стандарт, який визначає обов’язкові вимоги до мобільних захисних споруд короткострокового перебування людей. Тож він є нормативною основою для закупівель та експлуатації сучасних укриттів в Україні.

Одне з перших укриттів за цим стандартом звели у Києві торік.

Перше мобільне укриття у Києві / Суспільне

Ігор Волос роз'яснює, що мобільне укриття повинне мати протокол випробувань, на основі цього документа виробник дає декларацію, у якій йдеться, що виріб вироблений і випробуваний за ДСТУ 9329:2025.

"Це є основний документ, за яким можна зробити акт огляду і поставити таке укриття на облік. Але як додатковий матеріал також можна отримати сертифікат від ДСНС України – такі видають у Києві. Цей документ не є обов’язковим, втім він підтверджує, що цей засіб вироблений і випробуваний відповідно до ДСТУ", – каже він.

Тим часом мобільні укриття закуповують у Харкові, їх встановлюють на зупинках громадського транспорту, також планують поблизу парків.

Мобільне укриття на зупинці у Харкові / objectiv.tv

Від початку повномасштабного вторгнення одним із головних сховищ для харків’ян став метрополітен. Згодом у місті почали облаштовувати найпростіші укриття, значну частину яких оснастили системою електронного доступу – вона автоматично відчиняє двері під час повітряної тривоги.

Окрім мобільних укриттів, у Харкові будують підземні освітні простори, які слугують і укриттями. Цього року там відкрили десяту таку школу. Про це йдеться на сайті Харківської міської ради.

Умовна безпека

За 4,5 роки повномасштабного вторгнення чимало українців все ж не бачать потреби йти в укриття, бо думають що "прилетить" не у їхню домівку, тим часом укриттів у містах не стає більше, пріоритетом часто стає інше… Про цю проблему у Клубі експертів "Твого міста" говорив журналіст та політичний аналітик Віталій Портников.

Він зауважив, що лише люди можуть вплинути на проблему з укриттями, бо саме люди, за його словами, мають тиснути на владу.

"Ми ж не бачили ніколи протесту «Ми хочемо нове укриття!». Ви бачили хоча б протести з вимогою відремонтувати ті укриття, які є, старі чи в старих будинках на випадок там ядерного удару чи таких якихось ракетних ударів?", — пояснив журналіст.

Тож, окрім протестів, львів’яни мають доволі невеликий вибір. Тим, хто ще не купив квартиру, залишається обирати новобудову з облаштованим паркінгом-укриттям; ховатися у найближчому облаштованому містом укритті, до якого не завжди можна дістатися за 15 хвилин і яке може бути критично переповненим, як ліцей на вулиці Патона в день літньої атаки; або ж ініціювати переоблаштування підвалу у своїй багатоповерхівці. Останній варіант на сьогодні є одним із найпрактичніших.

Звичайно, є ще варіант з двома глухими стінами чи ванна кімната, та тут безпека доволі сумнівна, особливо, якщо йдеться про житло на високих поверхах.

Схоже, проблема Львова не лише у кількості укриттів, а й у тому, що місто не вибудувало зручної для всіх системи.

Міська влада відремонтувала чимало укриттів, тож люди у школах, садках та медзакладах переважно мають де сховатися. Також рідко скаржаться на відсутність укриття мешканці новобудов, де є паркінг подвійного призначення.

Вочевидь, є у Львові й незначна кількість будинків, де мешканці облаштували укриття у своїх підвалах і постійно ними користуються. Можливо, таких будинків незабаром стане більше. Та переважно нічні атаки росіян усе ще вбивають людей у їхніх домівках у густонаселених районах, а люди досі не знають, куди їм іти під час тривоги.

У Львові ремонтуватимуть підвали під укриття / фото ЛМР

Тож звітування міста про сотні мільйонів гривень, витрачених на укриття, та облаштування п’яти тисяч таких об’єктів у Львові все ж не дає відповіді на запитання, яке містяни ставлять на п’ятому році війни: "де ховатися?"

30 липня мешканці будинку на вулиці Патона мали формальну можливість піти в укриття. Але частина людей залишилася у квартирах – через лінь чи байдужість або, ймовірно, через те, що не знали, куди бігти. Ті, хто після вибуху вибрався з-під уламків і побіг до найближчої школи, побачили, що місця там не вистачає.

Це означає, що сама наявність укриття ще не означає наявності системи цивільного захисту.

Після вступу у дію нового закону питання вже не лише в тому, скільки підвалів місто відремонтує. Потрібно зрозуміти, де Львову бракує захисних споруд, скільки людей вони мають вміщувати і де саме мають з'явитися нові об'єкти публічного доступу.

Львову потрібне не диво, а щоб кожен у місті знав, куди йому йти під час повітряної тривоги.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.