“Руйнування Карпат упаковують в обгортку європейської інтеграції”
Серед іншого він озвучив пропозицію розвинути Карпатський вітроенергетичний кластер потужністю 1,5 гігавата. Екологи, поділивши цю цифру на потужність однієї вітрової турбіни, порахували, що мовиться про три сотні вітряків у межах Карпат.
На її думку, заявлені наміри постачати електроенергію в ЄС є виключно "прикриттям незаконного зведення ВЕС у горах".
Різко відреагували на слова Зеленського екологічні активісти. На сторінці громадської ініціативи “Save Пікуй” назвали цю заяву “легалізацією екологічного злочину в Карпатах”.
Початок будівництва без висновку впливу на довкілля
Насправді політична воля на забудову вітровими електростанціями Карпат існує давно. Про це свідчить процес першого в Україні високогірного будівництва ВЕС на закарпатській полонині Руна, яке передбачає встановлення 30 вітротурбін на висоті півтори тисячі метрів.
"Будівництво на полонині Руна розпочалося ще понад рік тому, тобто коли ще не був готовий висновок з оцінки впливу на довкілля (від Міністерства економіки та довкілля – Ред.). Але будувати фундаменти та дороги не можна без отримання цього висновку", – каже в коментарі "Твоєму місту" керівниця юридичного відділу міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" Ольга Мелень-Забрамна.
Компанія-забудовник ТОВ "Вітрові парки України", яка у 2022 році через війну релокувалась із Краматорська на Закарпаття, розпочала будівельні роботи на полонині ще з весни 2025 року. На це отримали дозвіл Державної архітектурно-будівельної інспекції, яку не зупинила відсутність висновку профільного міністерства.
Тим паче, близько тридцяти впливових екологічних громадських організацій надавали свої зауваження, але жодного з них не враховано. Тому ми розуміємо, що це було більше політичне рішення, а не обґрунтоване науковцями”, – додає юристка.
Тож БО “Екологія-Право-Людина” взялося оскаржувати цей висновок Міністерства економіки та довкілля в судовому порядку.
“З боку міністерства бачимо лише фарс”
У своїх зауваженнях експерти БМО “Екологія-Право-Людина” серед іншого вказують, що полонина Руна є територією-кандидатом в Смарагдову мережу України (статус якої затверджено Секретаріатом Бернської Конвенції "Про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі"). Ратифікувавши Бернську конвенцію, Україна взяла на себе обов'язок охороняти рідкісні види та оселища на всіх номінованих об'єктах.
Також в 1999 році Україна ратифікувала європейську конвенцію про охорону кажанів. Всі її види, які мешкають в Україні, внесені в Червону книгу.
"Кажани, які є довкола полонини Руна, харчуються саме на полонині. Тому, будуючи там вітряки, ми створюємо їм перешкоди для годівлі. Профільне міністерство під час оцінки впливу на довкілля мало би це врахувати, але з їхнього боку ми бачимо лише фарс. Воно взагалі закрило очі на те, що на полонині Руна є багато видів рослин і тварин, які належать до Червоної книги", – додає юристка.
При цьому юристка акцентує, що її екологічна організація не виступає проти вітрових електростанцій як таких.
В одному зі своїх інтерв’ю генеральний директор ТОВ “Вітрові парки України” Владислав Єременко лише з сарказмом відреагував на таку критику екоактивістів.
За його словами, треба порівнювати кількість втрат з тим, що “ми отримаємо” взамін. Так, від ВЕС на Руні очікують 156 мегават генерації, що може забезпечити електроенергією 235 тисяч домогосподарств.
Загалом позиція забудовника очевидна – в умовах війни потрібно зміцнювати енергетичну безпеку України та децентралізувати енергосистему.
Нова дорога ціною зрубаних гектарів лісу
Як на практиці виглядає будівництво об’єктів "зеленої енергетики" в Карпатах, яку називають так через її мінімальний негативний вплив на довкілля порівняно з традиційною енергетикою, що спричиняє викиди парникових газів?
"Ця дорога має протяжність вісім кілометрів. Її ніколи тут не існувало! Поруч до полонини вела звичайна ґрунтова дорога. А що тепер ми бачимо?" – каже активістка БО "Екологія-Право-Людина" Катерина Полянська, з якою ми стоїмо серед лісу біля підніжжя полонини Руна з боку селища Жденієво на Закарпатті.
Новозбудована дорога з твердим покриттям справді вражає. Вона розрахована на дві смуги та встелена дрібною галькою чи подрібненим бетоном, тож після проїзду авто чи скутера здіймається густа курява. Уздовж дороги, на узбіччі, лежать купки деревини, які ще не встигли вивезти після вирубування лісу для прокладання цієї "траси".
Новоутворені вертикальні ґрунтові схили над дорогою місцями сягають п’яти–семи метрів заввишки. На одній із ділянок через штучний зсув ґрунту похилилися додолу десятки беріз та буків.
Власне, головною проблемою будівництва вітрових електростанцій у високогір’ї є необхідність прокладання промислової дороги – для завезення важкої техніки на вершину, транспортування турбін та подальшого обслуговування ВЕС.
"Це так насправді виглядає зелена енергетика? Коли по-варварськи й по-хижацьки нищиться дика природа Карпат?" – іронічно реагує Катерина.
Він додає, що це "безповоротна втрата".
Судова заборона рубати праліси, які вже вирубали
"Все! Для більшості тепер це просто проїжджа частина. Люди, які тут проїжджають, навіть не знають, що тут був праліс", – із розпачем констатує Катерина, коли повз нас проїжджає чергове авто на полонину, здіймаючи за собою хмару пилу.
Ми стоїмо вже вище по підйому, де раніше проходила ділянка цінного букового пралісу. Але і його було заторкнуто під час будівництва дороги.
"У них просто немає нічого святого! Праліси – це найцінніші ділянки й надбання всього українського народу. Це недоторкана територія, яка століттями не вирубувалася, у якій немає жодного пенька. А що ми тепер бачимо?" – емоційно реагує екоактивістка.
В липні 2026 року Восьмий апеляційний адміністративний суд таки скасував дозвіл на суцільну рубку пралісів під влаштування лісової дороги на полонину Руна. Проте це рішення було надто запізнілим – дерева вже вирубали.
Еколог Андрій Тупіков наводить дані, що один гектар букового пралісу здатний утримувати до 850 тонн вуглецю.
У результаті, за підрахунками екологів, через вирубування лісу під час будівництва ВЕС на Руні було вивільнено 76,4 тисячі тонн вуглецю, а через знищення луків – ще 12,9 тисячі тонн.
Будівельні майданчики на полонині
Дорога з лісу тягнеться далі вже через субальпійські луки. Але місцями високі укоси проритого ґрунту створюють відчуття, ніби йдеш тунелем.
Здаля вже видніється частина турбіни першого майбутнього вітряка (станом на вересень вона вже повністю зведена, триває монтаж наступних).
Працівники, які займаються монтажем, відганяють із будмайданчика мотоциклістів, які, випробовуючи нову дорогу, зупинилися роздивитися, що тут відбувається.
"Нам також це не подобається. Бо вони руйнують Карпати. Скільки дерев знищено", – каже один із водіїв.
На уточнення, що квадроцикли й мотоцикли теж негативно впливають на екосистему, він лише усміхнувся:
"Та шкода від нас, у порівнянні з тим, що вони наробили, – це крапля в морі".
Ще й поскаржився, що забудовники твердою дорогою зіпсували їм екстремальні відчуття від моторалі.
Співробітник відганяє й екоактивістку Катерину, яка фіксує будівництво на відео:"Відійдіть, тут небезпечно!" – наполегливо просить чоловік у спецодязі.
"Ми відійдемо. Але ви зруйнували таку дику природу! Це гірше, ніж м@скалі на сході України роблять! Це ганьба і злочин!" – вигукує у відповідь Катерина.
На це чоловік обурено показує на луки навколо:
"А цю Монголію – це ми зробили?!"
Катерина заскочена такою претензією через відсутність дерев на полонині – мовляв, хтось же їх зрубав.
"Це природна полонина! Гірські луки. Тобто співробітники, які мають забезпечувати екологічність процесу будівництва, навіть не розбираються в елементарному".
Для монтажу кожної турбіни екскаватор спочатку знімає на ділянці в кілька соток земляний покрив – щоб вирівняти гірські рельєфи. Далі її засипають подрібненими будівельними матеріалами, щоб могла працювати важка техніка. Після чого встановлюють габаритне залізобетонне кільце – фундамент для турбіни.
Загалом тут будуть десятки будівельних майданчиків, оскільки тридцять турбін розміщують на різних ділянках полонини. Мовиться про гектари знятого ґрунту.
"Шар ґрунту тут тоненький, тому будь-яка діяльність пришвидшує ерозійний процес. Знищену геологічну будову вже не відновиш. Тобто вони докорінно знищують цю природну територію", – апелює Катерина до попередніх обіцянок забудовника провести згодом рекультивацію та відновити природне середовище.
“Така доля чекає ще сім хребтів”
Вже на спуску ми з Катериною зупиняємося біля гірського струмка. Щоправда, води тут не бачимо.
"Тут свій початок брав гірський струмочок, русло якого було знищено. Тепер усе засмічено будівельними матеріалами, тобто екосистема зруйнована. Не було проведено жодних заходів, щоб зберегти русло і види, які тут живуть. Хоча відповідно до Водного кодексу України для малих струмочків і річок має охоронятися весь басейн", – обурюється Катерина Полянська.
Та найбільше вражає інша картина поруч – довгий і широкий коридор новоствореного пустиря серед лісу, де ґрунт змішаний із залишками деревини. Тут прокладають трасу для лінії електропередачі.
Але вітрова станція у високогір'ї – це не лише височенні турбіни на вершині та нова дорога до них. Для їхнього підключення по всьому підйому спроєктована 18-кілометрова ЛЕП. Тож лісгосп уже взявся за масштабну рубку.
"І така доля чекає ще на сім хребтів українських Карпат, де хочуть будувати вітрові електростанції. Це хижацька схема – під приводом розвитку "зеленої енергетики" знищувати природне надбання всього українського народу", – резюмує Катерина, вдивляючись у смугу вирубаного лісу.
Катерина нагадує, що Карпати займають лише 4% території України, а полонини – десяту частину гір. За її словами, ВЕС доцільніше будувати на рівнинних сільськогосподарських угіддях, яких в Україні понад 70%.
Прихильники спорудження ВЕС у горах натомість посилаються на європейський досвід.
Водночас еколог Андрій Тупіков каже, що лише 3% європейських вітряків збудовані в горах. У Німеччині – 0,1%, а в Польщі, за його даними, немає жодної ВЕС у горах.
При цьому в Україні Карпати розглядають як одне з основних місць для розвитку вітроенергетики, що, за словами екологів, суперечить євроінтеграційним намірам.
"Ми повинні наближатися до ЄС не тільки законодавством, але й дотриманням тих політичних документів, які там діють. В Євросоюзі є ціль, що заповідними мають стати близько 30% територій. Але Україна дуже далека до цієї цілі", – каже юристка БО "Екологія-Право-Людина" Ольга Мелень-Забрамна.
Так, на сьогодні до природно-заповідного фонду України належить менше 7% території. Але є потенціал збільшити цю частку до 24%, якщо цінні території вдасться зберегти.
"Ще у 2006 році в нас було прийнято стратегію розвитку природно-заповідного фонду. Але протягом усіх цих років вона не виконувалася. Залишається лише сподіватися, що євроінтеграційний процес допоможе таки заповідати дуже цінні землі і не чекати, поки вони будуть знищені бізнесом", – додає Ольга.
До речі, 8 липня 2026 року Європейський парламент прийняв резолюцію, в якій розкритикував будівництво вітряків на високогір’ї Карпат.
Три відсотки від прибутку і цукерки дітям
Спільнота "Free Svydovets" вказує, що лише у межах Закарпатської області планується будівництво на висоті понад вісімсот метрів семи вітрових електростанцій. Мовляв, саме така кількість локацій фігурує у змінах обласної схеми планування. Але коли активісти звернулися із запитами до державних органів влади про точні місця майбутньої забудови, їм у цій інформації відмовили.
Відомо, що ще 15 серпня 2025 року Жденіївська селищна рада ухвалила рішення на користь ще одного будівництва ВЕС, погодивши виділення близько 216 гектарів землі на горі Гостра та Верховинському Вододільному хребті.
У сільраді позитивне голосування пояснили вигодою для громади. Адже представники ТОВ "Вітрові парки України" громадам, які виділяють землю під вітряки, обіцяють сплачувати 2–3% від прибутку з продажу електроенергії.
Наприклад, Тур’є-Реметівська сільрада, яка у 2024 році виділяла ділянки на полонині Руна, має щороку отримувати до 50 мільйонів гривень. Ці кошти планують залучати в розвиток місцевої інфраструктури. Крім того, голова сільради Надія Девіцька раніше вже звітувала, що забудовник полонини на Різдвяні свята вручив учням початкової школи солодкі подарунки та купив учителю музики акордеон.
Також ймовірне будівництво ВЕС на своїх землях погодила Яремчанська міська рада. Навесні 2026 року депутати проголосували за меморандум щодо досліджень для майбутньої вітрової електростанції на горі Сиголка та трьох полонинах у селі Микуличин на Івано-Франківщині.
До слова, раніше журналісти-розслідувачі з'ясували, що до компанії-забудовника ТОВ "Вітрові парки України" причетні колишній нардеп і ексрегіонал із Краматорська Максим Єфімов, а також Едуард Мкртчан – син Олега Мкртчана, колишнього гендиректора корпорації "Індустріальний союз Донбасу", якого у Москві в 2019 році засудили до дев’яти років колонії у справі про шахрайство в особливо великих розмірах. Едуарду Мкртчану також належить ТОВ "Фурлендер Віндтехнолоджі", яке виробляє обладнання для ВЕС і вже почало монтувати його на Руні.
Фото "Твого міста" та з соцмереж
*Ця публікація була підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст цього матеріалу є виключною відповідальністю редакції "Твого міста" і за жодних обставин не може розглядатися як такий, що відображає позицію Європейського Союзу.
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
