Спецпроекти

"Заборонив рідним приїжджати, доки не стану на протези": перший у світі воїн, якого врятували гексакоптером, реабілітується у Львові

57
Час читання: 4 хв
Hero Image

сьогодні о 20:38

49-річний боєць 30-ї ОМБр провів на позиції 491 день, із них понад сім місяців — після ампутації обох ніг. Тепер у центрі Superhumans на Львівщині йому тисне руку принц Гаррі, а сам захисник уже робить перші кроки, готуючись до зустрічі з рідними.

49-річний боєць 30-ї окремої механізованої бригади Костянтин Власенко провів на бойовій позиції на Куп’янському напрямку 491 день. Із них 232 дні — з тяжкими пораненнями та подвійною ампутацією ніг. Побратими підтримували його життя з неба, а евакуювали за допомогою важкого гексакоптера, здолавши 16 кілометрів під ворожим вогнем. Зараз Герой України проходить реабілітацію на Львівщині у центрі Superhumans — днями його тут навідав британський принц Гаррі, а сам захисник уже робить перші кроки на протезах і заборонив рідним приїжджати, доки не зможе вийти до них на власних ногах.

"У мокрому сиділи, а вночі мороз пішов"

Костянтин Власенко (2-й батальйон 30-ї ОМБр ім. князя Костянтина Острозького) тримав оборону на Куп’янському напрямку. Навесні позицію підтопило талими снігами, а ворог виявив укриття українських військових і атакував з дрона.

"Ворог "птахами" прилітав і кидав. Нашу позицію затопило, коли сніг танув. Ворог нас побачив — і був скид. Попало у ноги: ліву перебило, зачепило праву. У нас все було мокре, одяг був мокрий, хоч хлопці нам і скидали сухе, але переодягнутися вночі було дуже і небезпечно, і незручно, тож у мокрому сиділи, а вночі мороз пішов. Почало ще обмороження йти", — згадує військовий.

Перші півтора місяця після поранення Костянтин тримався на знеболювальних, та згодом свідомо від них відмовився:

"Я не хотів уже до них звикати і потихеньку звикав до болю. Звикнув — жодного знеболювального вже до евакуації не вживав".

На позиції не було професійного медика, але базові знання тактичної медицини врятували життя. Костянтин щодня сам собі робив перев’язки в антисанітарних умовах під постійними обстрілами.

"Я не мав спеціальних навичок медика. Знав, як накласти бандаж, турнікет, що таке тампонування — знання, які мають усі військові. Проте навчився сам собі надавати допомогу після поранення і впродовж усього перебування на позиції. Дуже радів, що не було поранення живота, бо там би я вже сам не розібрався. Моя команда на відстані дбала про мене: день у день скидали ліки, бинти, знеболювальні — робили все, щоб я вижив", — розповідає захисник.

Через тяжкі ушкодження та обмороження у квітні довелося самостійно провести ампутацію правої ноги, а у травні — лівої. В таких умовах боєць сам протримався на позиції аж до жовтня. Росіяни пропонували йому здатися в полон, але Костянтин відмовився. Згодом лікарі у харківському шпиталі скажуть, що це справжнє диво: завдяки вчасним скидам антибіотиків та протизапальних препаратів вдалося уникнути гангрени й зараження крові.

Від "Сокири" до "Магури": символізм позивних і книга Стівена Кінга

Костянтин народився 7. 07. 1977 року. Вважає себе щасливчиком, адже в його даті народження чотири сімки. Саме через схожість цифри "7" із лезом спершу він обрав позивний "Сокира". Проте ворог перехоплював радіопереговори: щойно окупанти чули, що летить посилка для "Сокири", одразу вираховували точку й відкривали вогонь по передачах. Тоді ротний змінив бійцеві позивний на "Магура".

"Дружина жартома каже, що поки ти був із позивним "Сокира", от тобі й відрубало ноги. А коли став "Магурою" (у слов’янській міфології — крилата небесна діва, донька Перуна та покровителька хоробрих воїнів), то ти полетів на крилах до порятунку. Щось є у цьому символізмі", — усміхається боєць.

У самоті на позиції найбільше підтримувала віра та думки про маму, дружину й доньку, яка живе в Канаді. Спочатку час допомагала скрашувати книга Стівена Кінга, яку передала дружина, але після чергового ворожого прильоту книжку знищило. Далі на самоті знову і знову прокручував щасливі моменти життя, аби не впадати у відчай.

Дочці Костянтин навмисно не розповідав, де саме перебуває і в якому він стані, аби не хвилювати її.

"А коли мене евакуювали дроном, дочка подзвонила зі сльозами на очах і каже: "Тату, чому ж ти мені нічого не розповідав? Я щойно про все дізналася з телебачення, адже твою першу в світі повітряну евакуацію по всіх іноземних каналах показують"".

16 кілометрів під прикриттям неба: як готували унікальну операцію

Кілька попередніх спроб вивезти Костянтина з "нуля" — зокрема за допомогою наземних роботизованих комплексів — ворог зірвав. Аби врятувати одного бійця, об’єдналися фахівці кількох бригад і корпусів: сили безпілотних систем, артилерія, підрозділи РЕБ та ППО. Операцію планували майже два місяці.

Для місії залучили український важкий шестимоторний гексакоптер Heavy Shot «Аюдаг 6», який надали побратими з 92-ї бригади. Інженери компанії Gurzuf Defence спільно з військовими спеціально доопрацювали борт під евакуацію людини.

Командир 10-го армійського корпусу Артем Богомолов назвав цю місію безпрецедентною: "Інших варіантів його врятувати не було. Десятки людей працювали, аби врятувати одного. Але кожне врятоване життя варте багатьох годин тієї праці".

За день до вильоту пілот 30-ї ОМБр на позивний "Чорний" записав для Костянтина відеоінструкцію та скинув на телефон: як одягнути спорядження і пристебнутися до борту. Сам захисник до останнього думав, що за ним приїде квадроцикл або багі.

"Я був дуже здивований, але виходу в мене не було — я погодився. Сказали, що евакуація буде з самого ранку. То я вдягнув ті евакуаційні паски ще звечора і спав у них, аби не затримувати ранковий виліт", — згадує Костянтин.

Вранці дрон приземлився на позицію. Через камеру на борту пілоти бачили кожен рух бійця: він швидко зафіксував карабіни, показав на камеру пальцями "сердечко", і борт піднявся в небо.

Політ тривав 16 кілометрів на висоті до 100 метрів в умовах щільного ворожого РЕБу та повітряних боїв. У небі розгорнулися справжні "Зоряні війни", як описав операцію один із її учасників. Через сильний гул гвинтів Костянтин не чув обстрілів, але згодом дізнався, що один із великих дронів супроводу — «Вампір», який відстрілювався та прикривав евакуаційний борт, — ворог усе ж таки збив.

"Вони пішли на величезний ризик. Величезну роботу зробили заради мене. Це мої ангели-рятівники", — наголошує воїн.

Перші кроки на Львівщині та візит принца Гаррі

Після стабілізації та операцій у харківському шпиталі Костянтин приїхав на Львівщину — до Центру воєнної травми Superhumans, де вже за два тижні став на перші тренувальні протези. Днями легендарного захисника тут відвідав британський принц Гаррі, який прибув з Британії, аби особисто потиснути руку воїну, чия історія порятунку вразила світ.

У залі реабілітації разом із фізичною терапевткою Анастасією Галабурдою Костянтин впевнено одягає протези та робить кроки — спершу біля поручнів, а далі вже без опори, перекидаючи м’яч під час руху.

"Я думав, що от матиму протези — і відразу ганятиму калюжами. Але це не так легко. Треба пройти реабілітацію, попрацювати з фізичними терапевтами. Хотів потрапити саме в цей центр, бо знаю, що тут працюють високі професіонали і роблять добрі протези", — ділиться враженнями військовий.

Попри все пережите, головна мета Костянтина зараз — зустріч із родиною, яку він сам же й відкладає:

"Моя дружина і донька ще не приїжджали до мене. І ами ще не бачив. Я їм заборонив. Хочу сам приїхати до них уже на протезах, а не на візочку — для мене це дуже важливо".

У цих словах вся сила духу, вся незламність, вся стійкість і сталевий характер воїна, який попри важкі поранення не хоче здатись безпомічним перед найріднішими.

На запитання про плани після відновлення Герой України відповідає без вагань: що після відновлення і протезування дуже хоче поїхати додому, але довго засиджуватися там не збирається. Хоч і не знає, чи зможе повернутися на передову, точно допомагатиме побратимам з тилу — від закупівлі ліків та інструментів до дронів і евакуаційного транспорту. А ще мріє заснувати благодійний фонд для підтримки дітей з інвалідністю.

Читайте також: З трьома ампутаціями підкорив Говерлу. Незвична історія ветерана з "приколом Черчилля" і драконячим оком

Нагадаємо, 19 жовтня у Харківському військовому шпиталі повідомили про першу в історії російсько-української війни успішну евакуацію пораненого бійця з передової повітряним дроном. Операцію провели на Куп’янському напрямку за допомогою українського важкого гексакоптера Heavy Shot «Аюдаг 6», створеного інженерами компанії Gurzuf Defence. Костянтин Власенко за мужність і незламність удостоєний звання Героя України.

Підписуйтесь на наші соціальні мережі

Будьте в курсі останніх новин та ексклюзивного контенту. Слідкуйте за нами у соціальних мережах.

Читайте також

За підтримки:

Robert Bosch Stiftung Logo

Розроблено:

Levprograming

За умови повного або часткового використання iнформацiї гіперпосилання на tvoemisto.tv є обов'язковим. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій, а рекламної інформації — рекламодавці. Думка редакцiї може не збiгатися з думкою авторiв.

© 2026 "Твоє місто"