Сьогодні на Львівщині налічується понад 100 тисяч ветеранів війни, людей, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, постраждалих учасників Революції Гідності та членів їхніх сімей і сімей загиблих (померлих) ветеранів, захисників і захисниць України. Тож не лише після війни, а вже зараз їх потрібно інтегрувати, підтримувати. Та чи готові влада, суспільство до такої кількості ветеранів, а роботодавці – до приймання на роботу людей з інвалідністю? Про це під час круглого столу «Ветерани у бізнесі: виклики і можливості» у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького говорили ветерани-підприємці, представники держструктур, освіти, громадських організацій та бізнесу.

Потреби різні, мета одна – інтегрувати

Ветерани потребують багато чого: розуміння, навчання, підтримки, розвитку, інвестування, виходу на ринок. У громаді готові в усьому допомагати, але має бути бажання самих учасників та інше сприйняття ветеранів у суспільстві. «Закликаємо не бачити у ветеранах пільговиків, а активних членів суспільства!» – наголошує ветеран війни, керівник апарату Львівської ОВА Тарас Грень.

Із його слів, в області діють бюджетні програми підтримки ветеранського бізнесу. Зокрема, в 2025 році на ці потреби передбачили 19 млн грн.

Задля підтримки ветеранів через освіту, науку та професійну підготовку, які є основою їхнього розвитку та успішної реадаптації, нещодавно при Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького відкрили Центр ветеранського розвитку. Головною його метою, на думку голови вченої ради університету Івана Парубчака, є соціальна політика держави та об’єднання зусиль для створення нових можливостей для ветеранів та їхніх родин. Новостворений центр працює над підтримкою студентів-ветеранів і реалізацією освітніх програм для військовослужбовців та їхніх родин.

Як кажуть учасники круглого столу, бувають випадки, коли під час працевлаштування ветеранові можуть відмовити в роботі: комусь через вік, комусь через наявність статусу інвалідності.

«Через різні причини та відмовки інколи ветеранам доводиться приховувати свій статус, щоби їх узяли на роботу», – зазначає ветеран Валентин Ковтонюк.

Крім того, важливо адаптувати суспільство до ветеранів і паралельно займатися вихованням наступного покоління дітей і молоді. «Ветеран – це фундамент, а молодь – цеглинка, яку треба вчити», – додає учасник.

Ветеран війни і голова Львівської обласної організації Всеукраїнської профспілки захисників України Сергій Лейченков наголосив, що влада і суспільство досі не готові до прийняття такої кількості військових і ветеранів.

«У місті та області активно акцентують на бізнесі, постійно чути «бізнес, бізнес, гранти, гранти». Але який відсоток зі 100 тисяч наявних ветеранів стануть бізнесменами? Точно небагато, до 2-3%. У грантів також багато недоліків. Люди, які прийшли з війни, почули про гранти і бізнес, пробують себе, але розчаровуються, чують відмову або не справляються із завданнями», – вважає Сергій Лейченков і додає, що, крім бізнесу, треба наголошувати на психологічній підтримці та відкритті реабілітаційних центрів: «Упевнений, що бійці з лінійної піхоти в бізнес не підуть. У них «кукушка» зірвана, бо місяцями воюють на «нулі». Але коли повернуться, а їм ні держава, ні суспільство нічого не дадуть, це може бути небезпечно. Якщо ветеран не отримає допомоги, може статися таке, що він візьме зі собою гранату і прийде до сусіда…»

Інше питання, чи готові роботодавці брати на роботу осіб з інвалідністю, з ампутованими кінцівками. Самі ветерани кажуть, що далеко не всі, хоча для роботодавців передбачені відшкодування в разі працевлаштування такої людини.

Зайнятість і робота як елементи реабілітації

Ветерани впевнені, що після адаптації їм важлива реадаптація. Без підтримки суспільства, влади, спеціалістів перейти зі стану військовослужбовця до стану цивільного складно.

«Для військових і ветеранів першочерговою є зайнятість. Це потрібно й для того, щоб у голову не лізли всякі дурні думки!» – акцентує ветеран війни, засновник ветеринарної клініки “Мерліон” Олег Кашляк, наводячи власний приклад реадаптації.

Під час АТО він воював у Дебальцевому, Станиці Луганській, працював військовим ветеринарної служби, був полковником Національної гвардії. Проте після демобілізації та виходу на пенсію змінив діяльність – відкрив разом із сином власну ветеринарну клініку і тепер частково опікується бездомними тваринами.

У 2021 році паралельно з відкриттям клініки пройшов курси з провадження бізнесу при Міністерстві у справах ветеранів. Написав два бізнес-плани: один для Міжнародної організації міграції, яка заплатила за хірургічний стіл, другий – для Львівської ОВА, завдяки чому придбав апарат для штучної вентиляції легень. А ще Олег Кашляк став переможцем конкурсної програми фінансування ветеранського бізнесу «Варто».

«Після того як я покинув службу і став шукати роботу, мені часто відмовляли. В очах роботодавців 51-річний чоловік уже старий. Але я все одно не переставав навчатися. Вважаю, що для всіх ветеранів важливими є навчання, профорієнтація, психологічна допомога і підтримка. Це все також елементи реабілітації, бо люди, які вчаться, не займаються дурницями, а мислять, придумують, пишуть гранти», – розповідає учасник.

Тепер ветеринарна клініка Олега Кашляка дає постійну знижку на лікування домашніх тварин переселенців, волонтерів, учасників бойових дій, ветеранів війни та військовослужбовців. Крім того, в підприємця налагоджена взаємодія з кінологічними та ветеринарними службами силових структур. У разі потреби в клініці здійснюють обстеження службових собак ЗСУ, Нацгвардії, Держприкордонслужби.

Відкриття клініки, зі слів Олега Кашляка, дозволило створити кілька нових робочих місць і взяти на роботу молодих фахівців. У планах – масштабування, в задумах – реабілітація через реабілітацію. Наприклад, щоб ветеран міг прийти в клініку і позайматися з хворою чи травмованою твариною.

Ще один ветеран війни, засновник бізнесу з виготовлення м’ясних снеків «Сушена радість» Сергій Жуковський вважає, що коли ветеран має бажання започаткувати власну справу, йому обов’язково все вдасться. «Гранти може виграти кожен, якщо цим горіти», – каже він.

Сергій родом із Токмака, що на Запоріжжі. Вивізши родину на Львівщину, добровольцем пішов на фронт. Воював у складі двох бригад – 80-ї та 82-ї, перебував на Харківському, Донецькому і Луганському напрямках, мав кілька поранень. Після останнього втратив обидві руки. Згодом у Центрі реабілітації і протезування при Superhumans Center йому поставили протези.

Розповідає, що підприємницький досвід мав із 2005 року. Але якщо раніше займався запчастинами до сільськогосподарської техніки, то в 2024-му, коли втратив кінцівки, змінив сферу діяльності і почав створювати смачні джерги (м’ясні чипси з тонко нарізаних, замаринованих та висушених при невисокій температурі шматочків м’яса. – Ред.).

Своє перше фінансування отримав від іноземного грантодавця, вигравши грант «Реінтеграція ветеранів та ветеранів війни через створення освітніх можливостей», який проводили представники Німецького уряду DVV International в Україні. Щоб далі розвивати власну справу, ветеран подався на грант від міста, відтак – на обласний маркетинговий ваучер. Кошти витрачав на придбання сировини, спецій, паковання.

Підприємницьку діяльність разом із дружиною та сином починав у орендованій квартирі. З часом вдалося придбати більше обладнання і винайняти окреме приміщення. Признається, що за цей час стикнувся з деякими проблемами, зокрема при пошуку постачальників і працівників:

«Три місяці я всілякими методами шукав ветерана, який би міг у нас працювати. Але на офіційну зарплату 20 тисяч гривень ніхто не хотів іти. Згодом, коли мені порадили розширити коло пошуку, таки знайшов. Першим найманим працівником став син загиблого військового, потім – мати ветерана війни. Після ще одного гранту я зобов’язався знову взяти ветерана, але з інвалідністю, і знову пошук затягнувся. Тепер у нас працює ветеран, який має громадянство росії, але воював на боці України і набув статусу особи з інвалідністю».

Зі слів співрозмовника, гранти для ветеранів досить поширені, їх може виграти ледь не кожен. Але перед тим як подаватися, варто читати текст дрібним шрифтом і не боятися звертатися до фахівців по допомогу.

«Не варто сидіти склавши руки. Щоб досягти успіху, треба щось робити. Наприклад, можна починати з центру зайнятості, де запропонують, підкажуть, зі всім допоможуть», – радить він.

Однак Сергій не збирається зупинятися на досягнутому, планує подаватися на інші гранти, розширювати асортимент продукції й масштабувати виробництво.

Започаткував власний бізнес і тепер допомагає захисникам та членам їхніх родин і ветеран Олег Заяць, який разом із дружиною відкрив у Львові реабілітаційний кабінет «Простір здоровʼя».

На фронті в обовʼязки чоловіка входила медична підтримка військових. Але коли він повернувся, перед ним самим постали виклики: суспільні, соціальні, медичні. Звільнившись зі служби і зрозумівши важливу роль терапевта, почав проводити професійну реабілітацію ветеранів.

«Починати власну справу з нуля було не надто важко. Так, треба мати ресурс. Займатися ветеранові чимось дуже добре, а допомагати іншим і поготів», – каже дружина ветерана Оксана Заяць.

Окрім власних інвестицій, чоловік отримав бізнес-ваучер на 250 тисяч гривень у межах програми підтримки ветеранів Львівської міської ради.

Тепер родина у власній клініці займається «тілесною терапією через тілесну інтеграцію»: лікувальним масажем, голкотерапією, мануальною терапією, відновленням опорно-рухового апарату тощо.

Загалом як у місті, так і в області діють програми і гранти, спрямовані на підтримку ветеранів війни та членів їхніх родин. Вони стосуються як започаткування власної справи, так і здешевлення кредитів на житло та підтримки волонтерських організацій у закупівлі товарів для потреб оборони України.

Ольга Шведа

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.