«Президент Зеленський чомусь не зрозумів, що українські громадяни (і навіть його виборці) в більшості своїй вважають, що влада не сакральна, влада не самодержавна, влада існує, щоб вирішувати проблеми, а не створювати їх», – написала українська журналістка Тетяна Трощинська.

Доказом цього стали багатотисячні мітинги у містах України – протягом двох днів люди протестують через підписаний президентом законопроєкт №12414, який фактично ліквідує незалежність НАБУ і САП – тепер вони стануть підконтрольними генпрокурору.

Офіційної реакції на масові протести довго не було. Лише в ніч на 23 липня президент нарешті порушив мовчанку – у своєму відеозверненні. Щоправда, коротко. «Звісно, що НАБУ і САП будуть працювати. І важливо, що Генеральний прокурор налаштований на те, щоб в Україні реально забезпечувалася невідворотність покарання для тих, хто йде проти закону».

Історик і нардеп Володимир В’ятрович вважає, що звернення Зеленського показало, що він уже не чує українського суспільства. «В основі його політичного успіху – його акторські здібності. Він завжди добре відчував публіку і вмів подати те, чого вона чекала від нього. Вчорашнє звернення продемонструвало, що він втратив цю перевагу. Засліплений софітами минулої слави він не бачить реакції залу і повторює монолог, який колись зривав овації».

Наступного дня після хвилі критики і гулу вулиць президент Володимир Зеленський «зібрав за одним столом силовий блок» – очільників правоохоронних і антикорупційних структур. Протокол повідомив сухо: обговорили «необхідні адміністративні, законодавчі рішення», які мали б зміцнити інституції, розв’язати суперечності й «зняти загрози».

Увечері того ж дня, коли протести лише набирали обертів, Зеленський опублікував ще одну заяву. Він згадав, що «усі почули те, що кажуть люди цими днями – в соціальних мережах, один одному, на вулицях». Додав: це все «недаремно».

Тоді ж, перед самим початком масових мітингів 23 липня, пролунала ще одна заява: президент пообіцяв внести до парламенту новий законопроєкт. Мовляв, це буде «відповідь», яка «забезпечить силу системі правопорядку».

Втім, це нікого не зупинило, як і день перед тим. Щоправда, цього разу на площі зібралося значно більше людей.

Серед натовпу біля пам’ятника Шевченку у Львові уже в розпал мітингу лунає заява, яку уважно слухають всі. Відео з промовою хлопця миттєво розлетілося соцмережами:

«Голосом українських студентів та народу України виступаю з вимогою до влади скасувати закон 12414, який веде до диктатури, а відтак – до поглиблення корупції в державі.

Ми зобов’язані вийти мільйонами, щоб у мирний спосіб примусити владу скасувати злочинно прийнятий закон, що веде до руйнування демократії», – сказав він.

Як з’ясувалося, хлопцю 17 років, його звати Святослав. Родом із Сколе на Львівщині, він розповідає «Твоєму місту», що навчається на другому курсі Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Найцікавіше – на факультеті прокуратури. У цьому – певний символізм.

«Своїм голосом я передав думки і почуття тисячі людей. Важливо пам’ятати, що разом згуртувавшись, вийде побороти несправедливість, і наш голос почують, адже як зазначено в Конституції статтею 5: Єдиним джерелом влади в Україні є народ. Тому «Борітеся – поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!», – говорить він.

Голос Святослава трохи тремить, але говорить серйозно й переконано. Він каже, що очікує наступного: скасування цього злочинного закону і настання відповідальності для тих, хто за нього проголосував та підписав.

На акціях протесту – переважно молодь. Студенти, які ще вчора складали іспити, а сьогодні тримають у руках плакати. Їх багато, вони гучні, рішучі й готові фіксувати історію наживо.

Але якщо придивитися – серед цього пульсуючого натовпу видно інші постаті. Повільніші. Мовчазніші. Серед них – пані Лілія, з сивим волоссям, в тонкій світлій сорочці й невеликою торбинкою у руці. Вона стоїть у першому ряду і кричить разом з усіма: «Ганьба!», «Зеленський, НАБУ не твоє!», «Зміни зараз!».

«Нога болить, коліна завивають. Я дитина війни, багато працювала, вдова. Але сидіти вдома не можу. Йду до людей. Я ніколи не мовчала», – каже вона нам, усміхаючись так, ніби біль – то дрібниця.

Слова пані Лілії прості і точні. Каже, що чекає добра та перемоги та щиро радіє, що на площі зібралося стільки людей. «Ми такий народ, усе відвоюємо собі!»

Площа біля пам’ятника Шевченку цього разу звучала не як звичне місце зустрічей, а як гучний хор незгоди. Люди вигукували:

«Ганьба!»

«Руки геть від НАБУ!»

«Всі, хто проти диктатури, встаньте!»

Над головами здіймалось багато плакатів. «Мій батько воює не за це» – написано на жовтому картоні.

«Кохана, ми вбиваємо демократію» – плакат з посиланням на одну давню телевізійну програму.

Фото: Твоє місто

«НАБУ і САП не для ваших лап», «Вам тут не росія», «Стою за себе і за тих, хто на фронті», «Скільки ще потрібно Майданів?»

Правоохоронці повідомили, що станом на 20:20 на площі зібралося близько 1500 людей – такі цифри озвучило «Суспільне» з посиланням на пресслужбу поліції Львівщини. Але за відчуттями – з кожною годиною, коли над площею опускалися сутінки, протест тільки набирав обертів.

До речі, серед тих, хто підтримав цей законопроєкт у Верховній Раді є депутати із Львівщини. Це Ростислав Тістик («Слуга народу») та Батенко Тарас («За майбутнє»), Мар'ян Заблоцький («Слуга народу»), Юрій Камельчук («Слуга народу»), Остап Шипайло («Слуга народу»), Святослав Юраш («Слуга народу»), Євген Петруняк («Слуга народу»), Василь Мокан («Слуга народу»), Михайло Цимбалюк («Батьківщина»), Сергій Власенко («Батьківщина»). Між іншим, ми намагалися зв'язатися з деякими з них, однак ніхто не взяв слухавку.

Попри їхню мовчанку, протестували напередодні усі. І навіть собаки. В буквальному сенсі. Серед натовпу – чотирилапі учасники з серйозним виглядом і маленькими плакатами на нашийниках. На одному напис: «НАБУ і САП не для ваших лап!».

Під шум натовпу, гасла й стукіт на площі з’являється знайоме обличчя – Артур Кирєєв. Ветеран, який не потребує гучного представлення. Його знають у Львові за марші «Нескорених», акції «Ні капітуляції» та «Врятуй з полону! Не мовчи!». Старший лейтенант ЗСУ, родом із Донецька, який майже десять років тому пережив важке поранення й відтоді не припинив боротьби – тепер вже як львів’янин.

«Навіщо впихати у законопроєкт те, що неможливо впихнути? Це ганебно! Питання, які ми тут підіймаємо, дуже важливі, бо не може бути в руках однієї людини уся влада. Бо це вже диктатура».

Поруч – інша тиша. Пані Оксана, мама загиблої парамедикині Ірини Цибух, стоїть із рівною спиною, у неї трохи тремтить голос.

«Змінимось або помремо – це гасло, на жаль, дуже актуальне зараз. Іринка, моя донька, як і тисячі наших Героїв, віддали свої життя за ці зміни. Я тішуся, що тут нині стільки молоді. Не зрадьте! Не зрадьте принципам!»

Слова матері й воїна з різних точок зводяться в одну точку правди: боротьба триває. І та боротьба тут – на площі, у місті, в кожному.

Викладач Києво-Могилянської бізнес-школи і Львівської бізнес-школи УКУ Валерій Пекар роздумує, що буде далі і пише, що ці події показали, що активна частина суспільства, усвідомлюючи ризики спротиву у час воєнного стану, не вважає себе більше зв’язаною самообмеженнями:

«Так звучить Майдан, так звучить голос невдоволених громадян, в яких забирають майбутнє. Тонка грань самообмежень і самоцензури громадян вчора була перейдена. З іншого боку, влада обрала свою позицію: не слухати суспільство, йти на конфронтацію. Все це вже бувало, чим закінчиться, відомо».

«Що буде далі? – пише він. – Нічого особливо помітного. Євросоюз продовжить надавати підтримку, попри все, бо зацікавлений передусім у своїй безпеці. Але робитиме це в режимі «допомога буферній зоні». Так само у внутрішній політиці нічого особливо значного не відбуватиметься. Ключові корупційні справи зависнуть, страх перед покаранням зникне остаточно – отже, на фронті буде більше смертей, яких могло би не бути. На майбутніх політичних амбіціях нинішньої команди можна поставити хрест – вони свідомо розірвали соціальний договір».

Нобелівська лауреатка миру, керівниця Центру громадських свобод Олександра Матвійчук додає: «Президенте! Виглядає, що ви щиро переконані, що країна тримає удар російської військової машини виключно завдяки вашим рішенням та харизмі. Не дай Боже вам переконатися на практиці, як сильно ви помиляєтеся».

Зазначимо, що в Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) заявили, що ослаблення антикорупційних органів України може підірвати довіру міжнародних партнерів, зокрема інвесторів у сферу оборони та довгострокової відбудови.

Раніше 22 липня комісарка Євросоюзу з питань розширення Марта Кос також розкритикувала ухвалення законопроєкту, а речник Єврокомісії до голосування у Раді прокоментував, що Євросоюз стурбований ситуацією довкола НАБУ і САП, але у ЄС поки не збираються порушувати питання щодо призупинення фінансової допомоги Україні.

Активісти у Львові вже відкрито заявили про наміри продовжувати виходити на вулиці й у третій день, 24 липня. Це вже не просто мітинг – це прояв глибокої суспільної рішучості, яку буде складно просто ігнорувати. Українці демонструють готовність відстоювати свою позицію доти, доки їхній голос не буде почутий, адже це віддзеркалює фундаментальні цінності, за які триває наша боротьба.

Нагадаємо, що Верховна Рада 22 липня підтримала законопроєкт № 12414, що обмежує незалежність НАБУ та САП. Невдоволення рішенням парламенту вивело на акції протесту сотні людей у Києві, Львові, Дніпрі, Одесі, Івано-Франківську. Президент України Володимир Зеленський підписав закон №12414 і заявив, що НАБУ і САП будуть працювати, але їх треба «очистити від російських впливів». Генеральний прокурор Руслан Кравченко, коментуючи сумніви щодо незалежності НАБУ та САП, заявив, що ці структури підпорядковуються йому і що працюватимуть як «єдина сім’я». «Вони будуть вести свої кримінальні провадження, ми – свої», – додав він.

НАБУ, створене у 2015 році, є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, відповідальним за запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних і інших кримінальних злочинів.

Фото та відео авторки

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.