Щодня на дорогах України гине дев’ять людей. Щороку ми втрачаємо місто, яке за населенням можна порівняти, наприклад, із Батурином або Бібркою. Якою була динаміка за останні роки?
За останні п’ять років кількість загиблих та травмованих у ДТП лише зростає. Виняток був лише у 2022 році, коли статистика дещо знизилась, але згодом знову пішла вгору. Можливо, це пов’язано з повномасштабним вторгненням. На жаль, у 2025 році маємо стабільно високу цифру — понад 3 тисячі загиблих і понад 30 тисяч травмованих. Також зафіксовано антирекорд серед дітей — торік у ДТП загинула 202 дитина.
Чому, на вашу думку, зростає кількість аварій, у яких гинуть діти?
У 90% випадків ДТП, де гинуть діти, винними є водії автомобілів. Це зіткнення, коли діти перебувають у салоні, або наїзди на пішоходів.
Основна причина аварій із травмованими та загиблими — перевищення швидкості. Чи достатній штраф у 340 гривень?
Ми єдина країна в цивілізованому європейському просторі, де допускається перевищення швидкості на 20 км/год. Є ще одна країна на схід від нас, де це дозволено, і я вважаю, що з неї не варто брати приклад.
Штраф за перевищення швидкості становить 340 гривень. Якщо сплатити його в короткий термін, сума зменшується до 170 гривень. Я порівнюю це з вартістю кави та тістечка. І виходить, що за порушення, яке забирає життя українців, держава фактично обмежується такою сумою.
Держава також вводить водіїв в оману. У ПДР зазначено, що дозволена швидкість у населених пунктах — 50 км/год. Водночас у Кодексі про адміністративні правопорушення передбачено штраф лише за перевищення понад 20 км/год. Тоді чому фактично штрафування починається з 70 км/год?
Це створює хибне уявлення. У випадках ДТП на швидкості 55-65 км/год багато водіїв щиро переконані, що не порушили правил. І формально вони праві — штрафу за це немає. Але у разі загибелі чи травмування це вже вважається обтяжуючою обставиною.
Чому ви зацікавилися безпекою на дорогах? Чи це пов’язано з роботою в Патрульній поліції?
Кожен поліцейський має свої напрями. У мене це була безпека дорожнього руху, зокрема нетверезі водії.
Ви очолювали ГО Pitbull Lviv, яка займалась протидією нетверезому керуванню. Як це працювало?
Ініціатива Pitbull була створена у 2017 році спершу в Києві, а згодом у Львові. Я тоді працював у відділі зв’язків із громадськістю в поліції, налагоджував контакти між патрульними та активістами. Саме так познайомився з Маркіяном Кравченком, який запустив ініціативу у Львові. Після звільнення з поліції я очолив організацію.
Головним завданням було привернути увагу суспільства до проблеми нетверезого водіння. Не просто констатувати її, про це і так знали, а залучити громадськість до допомоги поліції.
Як саме активісти діяли на вулицях?
Активісти не зупиняли автомобілі — це право має лише поліція. Ми супроводжували, документували та фіксували, хто був за кермом.
Були випадки, коли людина вживала алкоголь у закладі, потім сідала за кермо, а під час зупинки поліцією пересідала на заднє сидіння і заявляла: «Я тут спав, ви мене зупинили». Ми збирали докази, щоб унеможливити уникнення відповідальності.
Чи траплялися серед затриманих представники влади?
Так. Був випадок, коли я з машини діставав п’яного прокурора, його п’яну дружину, і все це бачила їхня неповнолітня дитина. Подібні випадки траплялися неодноразово. Це були люди різних професій, чинів і статусів. Були навіть п’яні священники.
Чим завершилась справа прокурора?
Справу закрили за строками давності. До 2021 року строки притягнення до відповідальності за КУпАП становили три місяці. Згодом їх продовжили до одного року для справ щодо нетверезих водіїв.
У Верховній Раді є законопроекти, які ви адвокуєте. Розкажіть про накопичувальну систему штрафних балів.
Ми адвокуємо два законопроєкти. Перший — про повторність порушень. У багатьох країнах ЄС діє система штрафних балів: окрім штрафу, водій отримує бали. Коли їх накопичується певна кількість — людину позбавляють права керування.
Ми пропонували спрощену модель для України. Визначили чотири найнебезпечніші порушення: ненадання переваги пішоходам, проїзд на червоне світло, порушення правил обгону та проїзду перехресть. За повторні порушення штрафи мають зростати, а в окремих випадках водія мають позбавляти права керування. Але законопроєкт досі не ухвалений.
Чому його не приймають?
У парламенті існує автомобілецентрична логіка. Народні депутати їздять із заміських будинків до Києва широкими шести-восьмисмуговими проспектами на високих швидкостях і не розуміють, навіщо на таких широких дорогах камери фіксації швидкості, чому хтось хоче обмежити швидкість руху. Вони не враховують, що такі дороги не завжди безпечні для високих швидкостей.
А другий законопроєкт?
Йдеться про градацію швидкості. Ми пропонуємо знизити нештрафований поріг із +20 до +10 км/год. Тобто перевищення понад 60 км/год у населених пунктах уже має штрафуватися.
Також пропонується запровадити поетапну шкалу штрафів, як у Польщі чи Німеччині: +10, +20, +30, +40 і так далі. Також пропонуємо підвищити розміри штрафів.
Законопроєкт зареєстрований рік тому, його підтримали понад 10 народних депутатів, але він досі не розглянутий.
Чи дає ефект система камер автофіксації?
Камери довели свій ефект. У місцях, де вони є, водії сповільнюються, менше порушують і там суттєво впала аварійність. Але часто це працює так — водії доїжджають до камери, гальмують, проїжджають, тиснуть на газ і мчать далі. Ми могли б взяти приклад з Польщі. Раніше у них була така ж статистика щодо аварій, як у нас. Але згодом вони отримали нагороду за скорочення смертності на дорогах вдвічі за 10 років. Як їм це вдалось? Після вступу у Європейський Союз поляки суттєво покращили дорожню інфраструктуру. Не просто закатали асфальт, а зробили справжні зручні дороги, зокрема з розміткою, яку видно, збудували обходи населених пунктів, дуже багато вклали у систему камер автофіксації. Польща, маючи в 2,5 рази менший кілометраж доріг державного значення, ніж Україна, має в 2,5 рази більше камер автоматичної фіксації.
А як щодо культури водіння?
Українці змінюють поведінку після перетину польського кордону: перше, що роблять — пристібаються. В Україні ж багато хто ігнорує ремінь безпеки, хоча він рятує життя.
Що робити із самокатами?
Їх потрібно повністю врегулювати в законодавстві: визначити правила у ПДР і передбачити відповідальність у КУпАП. Самокатник має бути визначений як користувач персонального електротранспорту, який зобов’язаний дотримуватися правил руху.
Що можуть зробити українці, яким не байдужа ця тема?
Попри те, що народні депутати часто недостатньо уважні до питання смертності на дорогах, вони все ж реагують на настрої суспільства. Важливий постійний інформаційний шум, і тоді, я впевнений, вони звернуть на це увагу.
За часів незалежності України з понад 20 загиблих народних депутатів більшість загинули у ДТП. Чому депутати не приділяють належної уваги тому, що безпосередньо стосується їхнього життя та їхніх родин, — риторичне запитання.
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
