Без комах-запилювачів ми існувати не зможемо
Зазвичай ми уявляємо місто як середовище, позбавлене будь-якої природи, як урбанізовану місцевість, суцільну забудову, асфальтовані дороги, транспорт.
«Але насправді місто – це не про відсутність природи, а про іншу її організацію: про парки, міські сади, квітники на вулицях і в скверах. І саме комахи-запилювачі – бджоли, джмелі, оси, метелики – відіграють критичну роль у міському середовищі», – наголошує Софія Питель-Гута.
Дикі бджоли та джмелі підтримують міське біорозмаїття, запилюють більшість квіткових рослин, дерев і кущів, допомагають зберігати парки й зелені зони. Найбільше їх у місцях, де природа найбільш дружня до запилювачів, зокрема в ландшафтному парку «Знесіння», який через луки, ліси та перепади висот став справжнім раєм для комах.
А Ботанічний сад Львівського нацуніверситету називають елітною їдальнею для львівських бджіл завдяки великій кількості рослин, що цвітуть від весни до осені.
Стрийський парк завдяки величезній кількості лип і квітучих чагарників у центральній частині є головною точкою для міського бджільництва. Тут можна побачити, як запилювачі працюють на декоративних клумбах біля оранжереї. Парк імені Івана Франка хоча й невеликий, але його старі дуби та липи є ідеальним житлом для диких бджіл і джмелів, які гніздяться в дуплах.
Саме тут, у міських парках, на міських квітниках невтомно працюють дикі бджоли, оси та джмелі, запилюючи рослини. Бджоли підвищують урожайність плодових дерев і ягідників. Вони дуже чутливі до забруднення повітря та використання хімікатів. Якщо бджіл багато і вони здорові – це сигнал, що екологічна ситуація у місті в нормі.
«Маємо розуміти, що без комах-запилювачів ми існувати не зможемо, натомість комахи без нас вижити зможуть», – акцентує біологиня.
Хто ефективніший у запиленні: дика бджола чи медоносна?
Одразу спадають на думку медоносні бджоли, які живуть у вуликах.
«Але насправді в запиленні рослин значно більшу роль відіграють одиночні дикі бджоли. Це бджоли, які не живуть у вуликах, вони живуть у дикій природі, не утворюють роїв і не виробляють меду. Одиночні бджоли – надзвичайно активні запилювачі. Через невеликі запаси нектару вони змушені відвідувати набагато більше квіток, ніж медоносні бджоли», – пояснює науковиця.
Цікаво, на якому місці в цьому рейтингу оси? Люди часто вважають їх шкідливими і дуже агресивними.
«Попри таку невиправдано негативну репутацію, оси є важливими комахами, які відіграють значну роль у запиленні. За значенням у запиленні оси наступні після бджіл. Крім того, вони регулюють чисельність багатьох шкідників. Без них значна частина рослинного світу не зможе відтворюватися».
Квітковий нектар – основна їжа для запилювачів, що він забезпечує їх енергією. Пилок для них – джерело білку, зазначає Софія Питель-Гута.
«Вони готують суміш з нектару та пилку, роблять з неї кульки і відкладають їх у комірки гнізда для свого потомства. Одна бджола може здійснювати близько сотні вильотів на день на різні квіти в пошуку нектару і пилку. Самка бджоли активно збирає цей пилок, і на неї чіпляється велика кількість пилку, який вона переносить, перелітаючи з квітки на квітку, забезпечуючи таким чином перехресне запилення. Квітка – це водночас їжа для дорослої бджоли і для її майбутнього потомства».
Бджоли-гурмани та оси-мисливці
Цікаво, що серед бджіл існують гурмани, меню яких запрограмоване самою природою.
«Це біологічне явище, характерне для бджіл, – каже співрозмовниця. – Значна частина видів бджіл – полілекти. Вони збирають пилок і нектар з будь-якої квітучої рослини, не обмежуючись певними видами або родинами. Оліголекти мають певну вузьку спеціалізацію. Свій «смак». Скажімо, лише айстрові. Тобто це один або кілька видів рослин зазвичай з однієї родини чи роду. І монолекти – дуже вузькоспеціалізовані бджоли, які харчуються лише одним видом рослин і, відповідно, можуть запилювати тільки один вид рослин. Монолектам у місті жити найважче».
Щодо ос, то вони не обмежуються лиш одним нектаром та пилком. Вони справжні мисливці за смаколиками, бо не можуть встояти перед соковитими фруктами та ягодами. Особливо, зі слів науковиці, цінують перестиглі плоди.
«Оси також полюють на інших комах, навіть більших за себе. В такий спосіб забезпечують своїх личинок їжею та регулюють чисельність багатьох шкідників. Зокрема, вигодовують своє потомство павуками, метеликами, гусеницями, жуками, кониками, мухами та іншими членистоногими. Спійману здобич оса не просто приносить у гніздо, а пережовує її своїми потужними щелепами, перетворюючи на м'яку білкову масу – «котлетку», яку личинкам легше засвоїти».
Осине гніздо в піджаку на горищі та бджолине у клумбі
Крім квітів, парків та дерев на певній території, комахам-запилювачам не менш важливо мати місце для гніздування, щоб вивести потомство.
«Майже 65% бджіл та ос гніздяться в ґрунті, – зазначає біологиня. – Вони роблять нірки, в яких будують гнізда. Види гнізд бувають дуже різні: одні будують гніздо з багатьма комірками, другі – ходи у вигляді дерева, треті – один тунель з однією коміркою».
Багато бджіл утворюють гнізда в порожнинах деревини та в порожнистих стеблах, старих дерев’яних конструкціях, непофарбованих парканах. Джмелі часто утворюють гнізда у покинутих норах гризунів або під купою старого листя, в занедбаних будівлях.
«Це у природі, а в міському середовищі вони адаптувалися і можуть використовувати клумби, узбіччя доріг і стежок у вигляді ділянки з піщаним ґрунтом, позбавленої рослинності. Або ділянки в центрі міста – між бруківкою чи тротуарною плиткою з піщаним ґрунтом. Вони там можуть рити нірки і запасати в них поживу для майбутнього потомства».
Є бджоли, які займають вже готові порожнини у мертвій деревині. Це старі пні у парках, старі дерев’яні споруди, шпаківні, а також порожнисті стебла рослин – сухі стебла очерету та сухі кущі ожини, малини, які не мають серцевини. Бджоли будують гнізда в тріщинах стін, в отворах під дахами або просто під дахом, який створює захист від дощу та вітру.
У Львові живуть також два види ос – пелопей звичайний і пелопей вигнутий. Пелопей звичайний – це аборигенний вид, який живе з нами давно. Пелопей вигнутий – інвазійний вид, який потрапив до нас з товарами із Азії та оселився в усіх європейських країнах. Цих ос часто можна побачити в житлових приміщеннях або на балконах, де вони будують характерні глиняні гнізда у формі маленьких глечиків.
«Ці оси, немов гончарі, самі ліплять гнізда з ґрунту та прикріплюють їх у людських помешканнях, – розповідає Софія Питель-Гута. – Їм підходять горища, віконні рами, балкони чи простір за меблями – поблизу вологи, глини та води. У Львові ми знаходили їхні гнізда в старому піджаку на горищі та навіть у старих книжках у ящику».
Чому місто стає пасткою для бджіл
Місто стає небезпечним для бджіл насамперед через знищення природних територій, де вони формували гнізда і де харчувалися.
«Це і скорочення кормової бази у вигляді монокультурних газонів та скошена трава на міських газонах, – називає причини біологиня. – Нам здається, що вчасно скошена трава дуже гарно виглядає, але для комах-запилювачів це катастрофа. Без кормового ресурсу, без поживи вони в місті не виживуть».
Вбиває запилювачів і застосування пестицидів, каже вона, а також надмірна забудова території, внаслідок якої відбувається фрагментація середовища. Зазвичай комахи жили собі в одному місці, мали там гніздо, перелітали на певну відстань у пошуку їжі. Аж раптом на цій території побудували дорогу, яка розділила їхнє оселище. Їм стає важче шукати харчовий ресурс поряд з гніздом, і це негативно впливає на життя запилювачів. А нове будівництво часто призводить до знищення пустирів і природних коридорів, якими комахи пересуваються по місту.
Місто має ефект теплового острова. Міські території поглинають і випромінюють значно більше тепла, ніж відкриті. Температура в місті може бути на два-п’ять градусів вищою, ніж за містом, і це збиває з біоритму міських комах-запилювачів. Вони виходять з гнізда раніше, коли нічого ще не цвіте, і гинуть з голоду.
Також дезорієнтують бджіл так звані сонячні стіни, тобто будівлі, розташовані на сонячному боці. Стіни їхні швидко нагріваються, створюючи теплові зони, і це значно пришвидшує розвиток личинок. Бджола вилітає по нектар набагато швидше, ніж розквітають рослини, і через брак поживи також гине.
Готелі для бджіл
Такі готелі у парках стають популярними у Львові. Це спроба екологів та науковців забезпечити запилювачів додатковим місцем гніздування. Три готелі для бджіл встановлені у парку «Знесіння», а також у Стрийському парку та в Ботанічному саду ЛНУ ім. І. Франка.
«Наразі цього достатньо, тому що ці готелі використовують лише деякі види запилювачів. Тобто, поставивши готель, ми не забезпечимо велике розмаїття запилювачів у парку, тому що тут утворюють гнізда лише ті комахи, які гніздяться в деревині або в порожнистих стеблах рослин. Утім, більшість бджіл гніздяться в ґрунті».
Такий готель для бджіл можна зробити вдома за годину, каже біологиня. Але щоби він правильно функціонував, забезпечуючи ефективне заселення, діаметр отворів порожнистих стебел має бути від трьох до 8–10 мм. Це оптимальний отвір для бджіл і ос. Більші отвори заселюватися не будуть, як і менші.
Зріз рослини має бути гладеньким. Часто, коли ріжуть очерет, утворюються зубці, об які комаха може травмуватися. Варто звертати увагу також на вологість і вентиляцію готелю, старатися уникати матеріалів, що накопичують вологу, а також зробити дах, який би захищав такий готель від дощу.
«Готелі для бджіл потребують догляду й очищення. Вони мають стояти виходами на південь, щоби зі сходом сонця нагрівалися до певної температури, і в захищеному від вітру місці, – пояснює Софія Питель-Гута. – Конструкцію треба добре закріпити, щоб вона не хиталася, бо буде важко потрапити в отвір очерету. І розміщувати готелі бажано біля квітів та різноманітних рослин».
Це не просто запилювачі, каже науковиця. Це основа нашого добробуту та функціонування екосистем. Якщо зникне чисельність цих комах, втратимо продовольство і рослинність.
«Ресторан» для бджіл та джмелів на вашому балконі
Створити на балконі справжній ресторан для джмелів та бджіл дуже просто. Головне обрати рослини з відкритими квітами, щоб комахам було легко дістатися до нектару. Квітів з довгим віночком та махровим суцвіттям краще уникати.
У львівському кліматі чудово почуваються в балконних горщиках пряні трави. Вони не лише приваблюють комах, а й знадобляться на кухні. Це м’ята, меліса, чебрець, материнка (орегано), базилік. Лаванда – абсолютний фаворит джмелів. Вона довго цвіте і неймовірно пахне.
А для балконного «лугу» можна посадити медоноси, наприклад календулу. Вона дуже невибаглива, цвіте до самих заморозків і має багато пилку. Алісум має сильний медовий аромат, який чути на весь балкон. Лев'ячий зів особливо полюбляють джмелі. Вони буквально розкривають квітку, щоб залізти всередину. Фацелія – взагалі чи не найкращий медонос у світі, кажуть квітникарі-декоратори.
«Краще підбирати рослини, які цвітуть у різний час від весни до осені, щоби в комах завжди була їжа, – рекомендує науковиця. – І жодних хімікатів. Обов’язково поряд з квітником варто поставити неглибоке блюдце з водою, поклавши туди кілька камінців, що визирають з води. Комахи зможуть сідати на них і безпечно пити, не ризикуючи потонути. Це важливо. Влітку бджолам у місті дуже важко знайти воду».
Зелені коридори між парками та медоноси на клумбах
Міський ландшафт з асфальтованими дорогами та монокультурними газонами перешкоджає нормальному розвитку запилювачів. Тому їхня чисельність скорочується.
«Бджолам потрібні зелені коридори – алеї або лінії дерев уздовж дороги, квітучі узбіччя доріг, приватні сади на шляху запилювачів, які летять з одного парку в інший у пошуках їжі, – стверджує Софія Питель-Гута. – Зелений коридор – це місце, де вони можуть відпочити, поїсти і летіти далі. Якщо цього не буде, запилювачі взагалі нікуди не долетять».
Біологиня вважає, що в місті треба висаджувати більше медоносів на клумбах та різнотрав’я на газонах. Перевагу віддавати місцевим видам рослин, а не декоративним сортам, які часто селекціонують для краси. Вони гарні, яскраві, однак не орієнтовані на виробництво нектару і пилку. І жодних пестицидів на міських газонах:
«Маємо залишати невеликі ділянки з дикою рослинністю, які можуть стати прихистком для запилювачів. Нам здається, що така ділянка виглядає негарно, але «стерильні» газони, скошені до стану килима – біда для комах-запилювачів, які опиняються на межі виживання. Маємо це виправляти, адже біорозмаїття Львова надзвичайно важливе для забезпечення екологічної стійкості, комфортного життя людей і збереження унікального міського ландшафту».
