Журналісти "Твого міста" побували на XIV Міжнародному фестивалі "Книжковий Арсенал" та поспілкувалися з його відвідувачами про атмосферу події, книжкові покупки та те, чому вони повертаються сюди знову і знову.

Місце, де збираються тисячі історій

Цьогорічний Книжковий Арсенал проходить у Києві з 28 до 31 травня. Програма фестивалю налічує 240 подій — від дискусій і лекцій до презентацій нових видань, авторських зустрічей, музичних та перформативних програм.

Проте головне, що відчувається вже на вході до Арсеналу, — не кількість подій у програмі, а люди. Одні уважно слухають виступи спікерів у переповнених залах, інші роздивляються книжкові новинки, фотографують улюблені обкладинки чи знайомляться біля стендів видавництв. Тут легко зустріти студентів, військових, учителів, художників, журналістів, письменників і родини з дітьми.

У натовпі постійно чути уривки розмов про літературу, історію, війну та майбутнє країни. Хтось виходить із лекційної зали з блокнотом нотаток, хтось — із пакетом нових книжок. Попри багатолюдність, атмосфера залишається напрочуд теплою та відкритою.

Художниця та викладачка малювання для дітей Анжела розповідає, що намагається відвідувати Арсенал майже щороку.

Для викладачки англійської мови Анни візит на Арсенал став здійсненням давнього бажання.

"Тут підзаряджаєшся оптимізмом"

Головний редактор газети "Слово Просвіти" Ігор Зоц говорить, що Книжковий Арсенал давно перестав бути лише книжковим ярмарком.

Особливу увагу чоловік звертає на те, що культура сьогодні тісно переплітається з досвідом війни.

Його власна історія також нерозривно пов'язана з війною. До 2014 року він жив у Донецьку та очолював єдину україномовну газету міста. Під час вимушеного виїзду чоловік залишив там велику домашню бібліотеку.

Не лише купувати, а й відкривати нове

Для багатьох гостей Арсеналу книжки стають лише частиною великого культурного досвіду.

Учителька Олена зізнається, що потрапила на фестиваль уперше.

На момент розмови жінка ще не придбала жодної книжки.

Військовослужбовець Андрій Мартиненко звертає увагу на масштаб події.

За словами військового, фестиваль зберігає високий рівень уже багато років поспіль.

Які книжки забирають із собою відвідувачі

Попри те, що дехто приходить на фестиваль лише за атмосферою, більшість гостей усе ж не йде звідси з порожніми руками.

Анжела вже придбала дві книжки — латиноамериканську прозу та дитячу енциклопедію про океани.

Андрій Мартиненко зізнається, що прийшов із конкретною метою — знайти книжку канадського письменника Робертсона Девіса.

Натомість Анна поки що стримує себе від покупок.

А от Ігор Зоц каже, що хоча й придивляється до книжок, зараз для нього важливішими є зустрічі з людьми та культурне спілкування, яке створює фестиваль.

Простір, який говорить про свободу

Цьогорічна фокус-тема фестивалю — "Нести свою свободу". Її куратором став журналіст, правозахисник і ветеран війни Максим Буткевич. Під час відкриття фестивалю він говорив про свободу як цінність, значення якої особливо гостро усвідомлюється під час війни та після пережитого полону.

І ця тема відчувається далеко за межами офіційної програми. Вона звучить у дискусіях про культуру та війну, у книжках про сучасну Україну, у розмовах між відвідувачами та в самій атмосфері фестивалю.

Книжковий Арсенал залишається місцем, де книжки стають приводом для значно ширшої розмови — про пам'ять, культуру, свободу та людей. І саме тому тисячі відвідувачів щороку повертаються сюди знову: не лише за новими виданнями, а й за відчуттям причетності до великої української історії, яка продовжує писатися просто зараз.