Львівський обласний академічний театр ляльок на площі Данила Галицького, 1 має понад сімдесятирічну історію. Директор і художній керівник Ярослав Синиця, який очолював його майже чотири десятиліття, помер у серпні минулого року на 82-му році життя. 7 березня Львівська обласна рада призначила директоркою театру Уляну Мороз. На відкритому конкурсі, в якому брали участь п’ятеро претендентів, вона представила свою програму розвитку, що передбачає зміни в команді, репертуарі та навіть фасаді театру, й отримала п’ять із восьми голосів членів конкурсної комісії. Нова керівниця розповіла Tvoemisto.tv, як змінюватиметься один із найбільш відвідуваних театрів Львова.
Уляна Мороз закінчила Українська академію друкарства та Київський національний університет театру, кіно й телебачення імені Карпенка-Карого. Під час Революції гідності була режисером сцени Львівського Євромайдану. Працювала у Львівському обласному академічному музично-драматичному театрі імені Юрія Дрогобича в Дрогобичі, організовувала майстерню «Мистецький простір» у Львові та була режисером фестивалю середньовічної культури «Ту стань!». Відмовлятись від цієї роботи через призначення директоркою театру ляльок не планує.
У фестивалю «Ту стань!» дуже хороша команда, яку ми створювали близько десяти років. Ми розуміємо одне одного з одного слова; працюємо без нарад, зустрічей і голосних промов. Я й надалі я відповідатиму за інтелектуальну частину, яка була за мною. Хоча формат фестивалю може змінитись через проблеми з фінансуванням. А от майстерня ніколи не була динамічним проектом. Ми працювали один-два дні на тиждень і таким чином розробляли проекти. Цим проектом я також займатимусь надалі – для цього вистачить і години на тиждень.
Ляльки – як люди
За першою освітою я художниця, за другою – режисерка драми, тому для мене художня сторона театру ляльок абсолютно зрозуміла. У Майстерні ми поставили три лялькові вистави. Я сама робила ляльки, щоб зрозуміти механіку, обсяг роботи, стилі, жанри і взагалі все, що можна робити з ляльками. Закони й механізми в театрі людей і театрі ляльок одні й ті самі. Драматургія має захоплювати, творити атмосферу і простір, попри те, чи лялька грає, чи людина. Найважливіше – це якість, яку ми маємо в результаті.
Театр давно вийшов за межі сценічного простору. Європейські театри багатоструктурні. Немає чіткого розмежування на дитячий чи дорослий, немає різниці, чи має він приміщення – можна грати прекрасні вистави в міському середовищі. Це стосується і лялькового театру.
В Україні є гарні приклади, коли до лялькового театру знайшли неординарний підхід. У Франківську й Харкові ставлять якісні дорослі вистави, а в Тернополі «оживили» твори класичного живопису.
Читайте також: За кулісами. Перший академічний український театр для дітей та юнацтва
Спочатку команда, потім реформи
Змінити все й одразу неможливо й не потрібно. Театр має свій репертуар і свого глядача. Першочергова проблема – це команда, де кожен розуміє свої обов’язки, але всі роблять спільну роботу. Тому перше моє завдання – зібрати команду: знайти головного художника й головного режисера, з яким ми створимо концепцію і будемо шукати можливості її втілити. Попередній головний режисер пішов через конфлікт із директором, і після цього театр існував на старих виставах. Деталізація планів буде тоді, коли я матиму команду і знатиму, що цей режисер мене розуміє, що він не просто добра людина, а фахівець. Насправді не так просто заманити когось до Львова або знайти когось на місці.
Читайте також: За кулісами. Львівський обласний театр ляльок
Звісно, я маю власне бачення того, який вигляд повинен мати театр, сквер перед ним і зупинка біля нього, вхід, хол, каса й навіть туалет. Усе це деталі, які дають глядачеві перше враження ще до вистави. Існування театру має бути цілісним – від інтер’єру до дії, від майстер-класу з виготовлення ляльок до бейбі-вистави. Та головна мета – це якісний продукт.
На зміни потрібні гроші, але поки що ми не думаємо про пошук спонсорів. Коли буде цілісна концепція змін і ми побачимо, що театр не є самоокупним і не зможе за них заплатити, будемо звертатись до людей і просити їх долучитись.
Не тільки для дітей
Репертуар театру складається з вистав, які грають уже п’ятнадцять-двадцять років. Є дві прем’єрні вистави цього року. Добрі традиції збережуться, проте репертуар повинен бути значно ширшим. Починаючи від бейбі-театру – коли маленькі діти бавляться на килимі: іграшки – це шкарпетки, дитина може рухатись, а іграшки оживають. Ми навчимо дітей розуміти естетику театру і стежити за дією. Маємо почати виховувати глядачів із найменших.
Для трохи старших глядачів треба знайти п’єси, актуальні для сьогодення. Як виховати покоління, яке не потоне у смітнику? Наприклад, поставити виставу про сортування сміття, говорити про те, що відбувається з речами, які ми викидаємо. Вистава має бути дитяча, позитивна, гарна, але водночас актуальна й мати якийсь наслідок.
Зараз у неділю нереально купити квитки на виставу о дванадцятій годині. Проте нам іще є над чим працювати, аби змінити ставлення людей до театру. Я знайшла чудову виставу, яка йшла двічі на рік у Шевченківські дні. Вона просто неймовірна: легка, атмосферна, небанальна й показує чистоту поезії Шевченка без штампів. Чому вона так рідко йшла? Бо про неї ніхто не знав. Чому про неї ніхто не знав? Бо бракувало спілкування з пресою, сучасних можливостей інтернету й соцмереж.
Для підлітків можна ставити твори Шекспіра й Чехова з залученням ляльок, а для дорослих розробити розважальний репертуар з історії Львова. Це привабить туристів і дасть прибуток. Ляльковий театр має широкі можливості, треба просто знайти спосіб їх правильно реалізувати.
Розмовляла Вікторія Ейсмунт.
Фото Катерини Москалюк
