У неї – букет троянд, у нього – безліч запитань. Він смикав її за рукав і хотів дізнатись, із ким вона щойно привіталась. Ревнощі, квіти та обійми. Обом, мабуть, уже за сімдесят: у неї сиве волосся під капелюшком, в руках, окрім квітів, дерев’яна тростина, на яку зручно опиратись, у нього шалик у клітинку та портфель, наче щойно взятий із реквізиту кіно у стилі ретро. Чоловік із жінкою йшли поруч, серед паперових та пластикових сердець, якими напередодні Дня святого Валентина наповнені львівські вулиці. Вони разом більше п’ятдесяти років, у них багато внуків та спогадів. Випадкові перехожі, які точно знають, що таке кохання.

Подружжя каже, що жодного секрету чи єдиного перепису добрих стосунків немає.

– Прочитала в одному романі, що немає проблем закоханої пари, є або пара, або проблеми, – усміхається вона. – Мабуть, спочатку почуття – це ніжний паросток, який може загинути від найменшого холоду. Ось він є, а за хвилю уже немає навіть і сліду.

Поблизу них обіймається парочка, ховаючись від усього світу у гроні повітряних кульок.

– Якщо в них не буде спільних тем для розмови, не буде і сім’ї, – каже чоловік. А жінка пригадує слова вчительки з біології, їхньої шкільної експертки з рослин та почуттів, про те, що «коханню потрібен добрий ґрунт, інакше нічого не виросте». Необхідні терпіння, повага, уміння йти на компроміс та пробачати, і, звичайно, почуття гумору.

– А як ви думали? Інакше життя двох людей перетвориться на низку побутових обов’язків з облаштування простору, у якому немає кохання, а є лише звичка.

Чоловік із дружиною йдуть дивитись балет до Львівської опери, у них попереду приємний вечір. Вони крокують вулицею серед молодих людей, які дарують одне одному пакунки з шоколадними сердечками та поцілунки, сидять на лавочках, залізні лапи яких спираються на тисячолітню історію міста, та обіймаються.

Попереду ще багато Днів Святого Валентина та звичайних днів, у які не менш важливо виявляти свої почуття. «Кохання – єдине багатство, яке примножується, коли його марнуєш. Що більше віддаєш, то більше залишається тобі», – писав французький письменник Ромен Гарі. Складно із ним не погодитись.

Текст і фото - Катя Москалюк