Спецпроекти

Романтика на Донбасі. Як доброволець з Львівщини зустрів свою дружину-британку

10577
Час читання: 1 хв
фото: Катерина Хорощак
фото: Катерина Хорощак

14 березня 2018, 14:29

«Попри небезпеку Джеймі хотіла побачити все на власні очі». Подружжя Зіверів про знайомство, життя в Україні і те, чому їхня перша спільна поїздка була на Донбас.

Джеймі (Джей) – співачка. Родом з невеликого міста Солігалл у Західному Мідленді (Англія). Світозар (Світ) родом із Жовкви Львівської області, у 2014 році став волонтером, а потім рік воював на сході України у складі 80-тої окремої десантно-штурмової бригади. Зараз працює водієм-далекобійником. Познайомилися вони вже після демобілізації Світозара.

Приїхати до України, щоб побачити війну на Сході

Джеймі: Це було у травні 2016 року. Я приїхала в Україну, бо мене запросила знайома. Мене завжди цікавили «радянські країни», у школі подобалось вивчати російську історію, становлення і крах комунізму.

Було цікаво поговорити з кимось, хто служив на війні. Мені розповіли про бійця, який вільно розмовляє англійською. Це було дуже добре, тому що я погано знаю українську. Потім ми зустрілися, і він запропонував мені поїхати на Схід.

Світозар: Ні, ні, ні. Ти сказала, що хочеш поїхати на Схід. Я ж попередив, що їхати туди самій та ще й тільки з англійською — не найкраща ідея. Тоді я збирався поїхати на Донбас на могилу свого друга, який теж спершу був волонтером, а потім військовим. Тому й запропонував поїхати разом, бо так безпечніше.

Джеймі: Мені просто було цікаво. Можливо, тому, що я довший час слідкувала за конфліктом.

Світозар (сміється): Це було завдання від британської розвідки.

Від першого враження до кохання

Світозар: Я був зацікавлений у розмові з нею, бо хотів донести інформацію про реальність на Донбасі комусь із Заходу. У той час я не думав про стосунки. Це було просто інтерв’ю для людини із Заходу, яка була позитивно налаштована до України.

Джеймі (сміється): Він був дуже милий.

Світозар: Я не був диким. Багато ж людей думають, що ті, хто приходить з армії, трохи несповна розуму.

Джеймі: Я просто хотіла з ним поговорити. Я не думала тоді про його психіку. Світозар здався дуже добрим, розумним чоловіком. Після нашої розмови я на деякий час поїхала до Польщі. І там мені спало на думку: «Ох, він такий милий». Потім ми разом поїхали на Схід. Тоді ми поцілувалися вперше. Ми багато подорожували і проводили багато часу разом.

Разом біля лінії фронту

Світозар: Попри небезпеку Джеймі хотіла побачити все на власні очі. Звичайно, були такі місця, куди краще не їхати. Хоча я знав, як діяти у небезпечних ситуаціях, але не міг бути до кінця відповідальним за її життя, здоров’я і свободу.

Ми були в Костянтинівці, а потім у Світлодарську, у Бахмуті, Зайцевому, тобто поруч з Горлівкою. Я вирішив не їхати в напрямку Донецька до Авдіївки. Є кілька способів, як туди добратися, але це надто небезпечно. Коли ми були у Світлодарську, там були обстріли. Спершу Джей лякали ці звуки війни. Ми відвідали кілька місць: були поблизу моєї бази, відвідали могилу друга та сиротинець. Ми зупинилися в однієї знайомої жінки. Вона налаштована за Україну, тому я знав, що там безпечно. Там ми були кілька днів. Я радив Джей ні з ким не розмовляти.

Джеймі: Я бачила, як деякі люди на мене витріщалися. Мабуть, для них я не була схожа на українку чи росіянку.

Світозар: Зазвичай, так дивилися старші люди. «Бабушкас ар вотчін ю».

Джеймі: Чесно кажучи, я і не хотіла ні з ким спілкуватися на Донбасі, бо не знала, наскільки це буде безпечно для нас обох. Це доволі депресивний регіон. Все виглядало трохи...

Світозар: По-радянськи.

Джеймі: Здавалося, ніби я пережила подорож у часі. Але там були справді приємні та позитивні люди. Хоча на їхніх обличчях я бачила втому та апатію.

Світозар: Але вони дуже хоробрі. Бути патріотом там – ризиковано.

Джеймі: Це дуже небезпечно. І я захоплююся ними.

«Шлюб за добу» за порадою міграційної служби

Світозар: Була проблема у тому, що Джей, громадянка Великобританії, могла залишатися в Україні лише 90 днів упродовж 180. Для нас це було постійним болем. У Джей закінчувався цей час, тому у певний момент ми вирішили одружитися. У міграційній службі нам сказали, що вона може залишитися тут, якщо у вас є дитина, або ви перебуваєте в шлюбі, або вона є представником якоїсь релігійної громади, але тоді ви повинні мати запрошення від спільноти і бути її фактичним членом. Цей варіант був досить кумедним, і ми зрозуміли, що найбільш реалістично – якнайшвидше одружитися.

Джеймі: Ми одружилися дуже швидко.

Світозар: Це був «шлюб за добу». Але одружуватись з іноземкою — це такий біль. Треба було зібрати багато документів і оббігати чимало установ.

Джеймі: Я не могла вийти заміж, не сказавши про це батькам. Тому Світ запитав благословення батька через Skype.

Світозар: Це був дуже офіційний момент.

Українські пісні в репертуарі британської співачки

Джеймі: Світ транслітерує українські пісні на латиницю. Так я їх і вчу. Український алфавіт я знаю, але співати так ще дуже важко. Найбільше мені подобається «Гуцулка Ксеня».

Світозар: Ми вивчили цю пісню після того, як подивилися фільм «Кіборги». Джей навіть співала на кількох українських весіллях.

Слухайте більше: «Два кольори», «Місяць на небі», «Ніч яка місячна», «Черемшина».

У планах — життя і кар’єра в Італії

Світозар: Ми поки що не плануємо жити ані у Британії, ані в Україні. Я зараз працюю у Франції, але разом ми хочемо жити в Італії. Там Джеймі планує будувати кар’єру співачки. З Франції до Італії їздити набагато ближче, ніж до України. Італія також є дешевшою країною, ніж Франція, і там легше буде реалізувати талант Джей.

Джеймі: Мій друг-співак також живе в Італії. Коли ми навчалися в університеті, разом співали в ресторанах і на весіллях. Насправді мені дуже подобається Україна, і ми б залишились в Україні, якби життя тут було трохи легшим.

Спілкувалася Катерина Хорощак,

Фото авторки

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Підписуйтесь на наші соціальні мережі

Будьте в курсі останніх новин та ексклюзивного контенту. Слідкуйте за нами у соціальних мережах.

Коментарі

Поки що немає коментарів. Будьте першим, хто залишить свій відгук!

Читайте також

Війна
«Їм бракує спілкування!» Ветеран після важкої травми буде наставником для військових у Львові
У цивільному житті 43-річний Микола Лобур керував клінінговою компанією, але на самому початку війни добровільно долучився до захисту країни і понад рік тому дістав важке поранення спинного мозку. Тепер пересувається на колісному кріслі, проходить реабілітацію у Львові. Планує працювати ментором у Центрі «Незламні», щоб мотивувати інших військових, які зазнали таких самих поранень, як він. Кулеметник, боєць ЗСУ Микола Лобур розповів Тvoemisto.tv про війну, спротив, порятунок сім’ї та те, якою уявляє перемогу України.

03 листопада 2024, 18:36

Розкажіть про себе і про те, як почалася ваша воєнна історія. Ви ж не були біля сім’ї, перебували доволі далеко від Сум? Я родом із Червонограда, що на Львівщині, але жив у Сумах. Мав квартиру, роботу, провадив власний бізнес – розвивав клінінгову компанію...

За підтримки:

Bosch Stiftung Logo

Розроблено:

Levprograming

За умови повного або часткового використання iнформацiї гіперпосилання на tvoemisto.tv є обов'язковим. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій, а рекламної інформації — рекламодавці. Думка редакцiї може не збiгатися з думкою авторiв.

© 2026 "Твоє місто"