фото: photofact.in.ua
Практично кожен візит керівництва держави з Києва чи високих гостей з-за кордону для пересічних львів’ян перетворюється на транспортну кризу. Авто стоять в заторах, громадський транспорт зриває всі графіки, люди не можуть вчасно потрапити на роботу, ділові зустрічі, забрати дітей із дитсадків чи шкіл. Журналіст Тарас Базюк висловлює ідею, як можна було би спробувати розв’язати цю проблему.
Йду собі сьогодні вранці на роботу і автоматично фіксую скупчення поліцейських у центрі. Кожні 50-100 метрів по представнику поліції, регулярно видно патрульні авта. Минаю поліціянта, який бесідує з чоловіком років 35-и, і мимоволі чую їхню розмову. Цивільний запитує, чому так багато поліції, патрульний відповідає, що приїхав президент Австрії, тому й «движ». «А чого приїхав?» – питає цивільний, але відповіді я вже не чую. Проте мимоволі починаю ставити собі це ж запитання і знаходжу «правильну» відповідь – всі вони їдуть, щоби жителі Львова вкотре «насолодилися» заторами, спізненнями громадського транспорту і «приємним» спілкуванням нервових водіїв з не менш знервованими поліцейськими.
Коли я бачу чергову серію цього «фільму», то вкотре згадую про маленьку мрію майже за Мартіном Лютером Кінгом, «Аббою» та Наталею Королевською. Щоби всякі та розмаїті високі гості з Києва та Варшави, Відня й Праги, Торонто й Лондона etc, організатори смолоскипних, музичних маршів, марафонів та тріатлонів на якийсь час забули про Львів.
Щоби Президент України їхав щодругий місяць в році десь на богоспасенну Черкащину чи до Запоріжжя, а не до Львова. Щоби прем’єр-міністр за кожної доброї нагоди згадував про рідну Вінницю та вирушав туди. Щоби генерал-губернатори, сенатори, канцлери й президенти мали шанс пізнати інші міста України, а не лише Львів. Повірте, наша країна прекрасна всюди. І серед карпатських гір, і на дністровських каньйонах, на дніпровських порогах і посеред ланів та ярів Полтавщини.
Читайте також: До Львова їде Президент. У місті ситуативно перекриватимуть рух
Львів’яни – щедрі люди і не відмовляться поділитися високими гостями з іншими частинами країни. Хай вони теж разом із гордощами через приїзди посадовців та VIP-ів вповні можуть насолодитися закоркованими на кілька годин дорогами, зупинками громадського транспорту, нехай запізнюються скрізь і всюди чи просто проведуть в приємному товаристві годинку-другу в корках. А якщо товариства нема, то хай слухають музику чи аудіокнижку, щось читають або почнуть вивчати якусь іноземну мову.
Зрозуміло, що справа не в іноземних гостях. Сумнівно, щоби президент Австрії, в столиці якої під собором святого Стефана збудовано великий підземний паркінг, на секунду подумав, що система світлофорів у Львові не автоматизована повністю, і зробити його кортежу «зелену хвилю» на час переїзду з летовища до центру і з центру ще кудись на периферію фізично неможливо. Але про це мали б думати український президент, чиї виборці тратять зайві гроші на бензин, нерви та час у заторах і геть не проймаються ніжними почуттям до гаранта Конституції та головнокомандувача. Особливо у передчутті кількамісячних корків на Личаківській, які гикнуться «тягнучками» по всіх сусідніх районах – від Тракту Глинянського до Зеленої і навіть далі.
Цим мали б перейматися і керівництво області та міста, які багато років розкручували імідж Львова як центру туризму, ділової гостинності та регіону, прихильного до інвесторів. Але сумнівно, що регулярні корки стануть явищем, яке може привабити потенційного інвестора, коли той витрачатиме години часу, щоби проїхати кілька кілометрів через черговий державний візит.
Саме тому варто було би оголосити якийсь мораторій на приїзд високопосадовців та організацію масових заходів, які вимагають перекриття руху. Але під зобов’язання всіх властьімущих за той час осучаснити мережу світлофорів, для вимкнення яких не треба було би ганяти десятки працівників з одного боку в інший, і нарешті модернізувати режим охорони VIP-ів, який, мабуть, укладали ще за часів Сталіна. Тоді очільникам було байдуже до людей, але ж ці часи давно минули, Богу дякувати. Чи не цілком?
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
