Ми конкуруємо лише з власною уявою

4522 0
Я погоджуюся із тим, що деякі думки потрібно мати на 30 років наперед. Будучи економістом, зупинюся, насамперед, на матеріальних та економічних аспектах, які, швидше за все, будуть визначальними за 30 років.
фото: artsfon.com

фото: artsfon.com

Ми конкуруємо лише з власною уявою

Найперше, наголошу на трьох речах. Перша – це роботизація, яка, я думаю, ще відбуватиметься надалі. Журнал The Economist пише, що у вас, друзі-економісти, є 43% імовірності, що наступні 20 років ви не матимете роботи. У 94% бухгалтерів не буде роботи, 57% таксистів і водіїв також не працюватимуть. Я думаю, що й так зрозуміло, чому так станеться.

Найкумедніше з  усього – є тільки 0,003% вірогідності, що персональний тренер у спортзалі втратить свою роботу. Тобто в нього, у людини без дипломів, без математичних знань – робота буде. Чому? Тому, що там, де ми плануємо, навіть через рік, через 2– 5, а то й через 30 років конкурувати із комп’ютерами, – у нас шансів немає. Особливо там, де комп’ютери  потужні, а це є питання пам’яті та швидкості. Ви знаєте, що комп’ютер давно вже переміг Каспарова в шахи! А недавно переміг у достатньо складній азійській грі ґо на кращого гравця. Тобто комп’ютери поступово перемагають людей у тих сферах, де вони можуть перемагати.

У той же час є сфери, де комп’ютери, навіть через 30 років, не зможуть у нас перемогти. Бо насправді ми конкуруємо не з Китаєм і не з комп’ютерами, а з власною уявою. Хто міг 15 років тому уявити, що у Львові збудують Український католицький університет? Дехто міг, хто міг – той і збудував. Тобто насправді конкуруємо ми лише із власною уявою.

Грошей є маса, немає хороших проектів

Пункт номер два. Ця тенденція з нами вісім років і напевно ще вісім років вона триватиме, і мова про надлишок заощаджень у світі.

В Україні це звучить дивно, бо в нас відсоткова ставка близько 30%. У світі заощаджень суттєво більше, ніж інвестицій. Я кажу собі і своїм колегам: не скаржтесь, що тут немає грошей, бо їх є маса. І є знання того, що грошей є більше, ніж нам треба насправді Не вистачає хороших проектів. Чому? Бо наша уява часто спрацьовує в питанні «де віджати», а от «де створити побільше хороших речей» чомусь ще не дуже спрацьовує.

Львівська бізнес-школа (LvBS) залишилася, практично, єдиною бізнес-школою в місті, хоча у Львові має бути 10 таких шкіл, а у Києві – 20.. У кожному вузі повинна бути бізнес-школа, до прикладу у США чи Великобританії в кожному університеті є бізнес-школа, в кожному є школа управління. Цьогоріч ми виявилися єдиною живою програмою магістрів публічного адміністрування у країні з 25-річною історією і 45 мільйонами населення. Чому єдині?.

Заважає лише брак уяви, ніщо інше, адже грошей є значно більше, ніж нам потрібно. Вони є на ринку, у світі, особливо у Південно-Східній Азії, вони переливаються на Захід, вони спускають там відсоткові ставки. Нещодавно мерія Цюріха сказала жителям не платити податків, бо їм вистачає грошей. Тому що їм зараз не треба, а треба буде в другій половині року. А за тримання грошей на депозиті потрібно зараз банкам платити. А ми тут кажемо, що у нас нема грошей. Гроші є, ще й в надлишку, їх може – треба вміло використати.

Уява та дисципліна – складові успішного розвитку України

Третє. Нам потрібно за 30 років уявити Україну розвинутою, тобто визнаною розвинутою країною. Зараз ми тільки почали, ми повільно рухаємося, в правильному керунку. Що нам заважає? Все ж поки що – дефіцит власної уяви і дисципліни, бо важлива не лише уява, але й дисципліна впровадження. Це те, що нам потрібно, щоб втілити таке бачення країни за 30 років. Хочу наголосити, що результат буде за 30 років, не за 3 місяці, і не за 3 роки. Ми маємо приклад Польщі, де найважливіші реформи відбулися в 1991 році, але мережа тих автострад, які ми зараз бачимо, це 2015-й рік.

Куди рухатись українцям: європейські та азійські цінності

Європейські цінності дуже часто є християнськими цінностями. Християнські ж цінності, наскільки добре я розумію географію, це в першу чергу, близькосхідні цінності. Між іншим, зараз велика кількість азіатів, корейців зокрема, які перейшли на ці цінності, стали християнами.

Багато цінностей перетинаються, я не шукав би географічного аспекту, просто вони в якийсь час були сприйняті Європою і тепер для нас виглядають, як європейські. Це загальносвітові гуманні цінності, християнські догми багато в чому. Більшість релігій світу, оскільки вони мають ті ж корені, перетинаються в багатьох цінностях. Тому я  говорив би про загальнолюдські гуманні цінності.

Три цінності, яких потрібно повчитись у Сходу

Якщо говорити про азійські цінності, я виокремив би три. Перше, неймовірна працелюбність, особливо, осоюливо, якщо мова йде про Південний Китай.

В Україні 5 тижнів відпусток, до прикладу, у китайців всього два вихідні на рік: китайський новий рік і перше травня. Професор Кім, з яким я працював певний час, казав мені, що в нього за все життя не було жодного вихідного дня. Я не кажу, що так треба. Я кажу про те, що в принципі важко зробити китайське, корейське чи польське диво без праці. До того ж, якщо ви подивитеся на країни, які працюють найбільшу кількість годин, то на першому місці – Південна Корея, а на другому – Польща. Чудес не буває.

Друга цінність: пієтет перед освітою. До прикладу, в Малайзії найкращими є китайські приватні школи, які не отримують державного фінансування, і деякі освічені малайці відправляють своїх дітей до тих шкіл. І вже під час навчання додається перша цінність.

Коли я був у Гонконзі, я здивувався, що майже всі молоді люди там ходять в окулярах. Мені пояснили, що в них тисячі ієрогліфів, які потрібно вчити за десять років навчання. А це ти не зробиш без тяжкої праці та сидіння над текстами. У Кореї ти ніхто, якщо в тебе немає трьох дипломів, один із яких обов’язково має бути гарвардський.

Третя цінність – заощадження. В Україні заощадження складають 10% від ВВП, у Польщі – близько 20%. Середній рівень по світу – 25%, у той час Китай – 40%, Сінгапур – 50%. Мені кажуть, що у нас мало грошей, а я кажу, що у нас до девальвації було так само грошей на душу населення, як і в Китаї. Тобто це така цінність, яку нам би варто було взяти, бо ці «понти», оцей весь гламур, в який ми пішли під впливом, чи за спокусою, він не потрібен. Бо він працює на німецький і японський автопром зокрема, а не на нашу промисловість.

Є дві стратегії розвитку України. Я обираю третю

Сьогодні є два протилежні підходи розвитку. Перший підхід такий: давайте ми будемо обирати державні стратегічні пріоритети, тобто держава вибиратиме галузі розвитку, а ми чекатимемо, що там держава вирішить.

Однак ще філософ Фукуяма казав: «Не розширюйте функцій держави, поки ви не зміцнили державу», бо воно завершиться тим же – корупцією. Тому цей вектор особисто мені не підходить.

З іншого боку ми маємо групу людей, які кажуть: «Давайте все відпустимо». І я до них ближчий. Однак ми могли би все відпустити, якби я в місті бачив 10 бізнес-шкіл, 10 програм з публічного адміністрування, купу приватних магазинчиків, кафе, хімчисток на перших поверхах усіх будівель і багато подібного. Країна мала б підніматися за рахунок цього внутрішнього низинного підприємництва, але ми не бачимо його у необхідному обсязі.

Тому я підтримую шлях посередині – ближче до свободи, коли держава на національному рівні займається трьома питаннями: організацією оборони, дозволяє легко вести бізнес і долає корупцію. Далі більшість речей повинна відбуватися на низинному рівні, не лише підприємництва, а на рівні міст. Міська громада набагато краще знає, що робити. 

Новини від KINOafisha.ua.
Загрузка...
Загрузка...
Кінотеатр Планета кіно IMAX (Львів).

Коментарі (0)

Додати коментар