Такий близький до молоді, 88-річний Богдан Гаврилишин має вплив на світ і закликає до цього нас, пише Дивен Світ.
Моя професія – це є трохи думати, багато говорити і часом діяти.
Я продав усе, що мав, всі гроші на депозитах – я до них не маю жодного доступу. У своєму благодійному фонді я не президент, не голова. Моя роль – давати натхнення.
Попри складну політичну ситуацію, потенціал України величезний. Ми маємо всі природні ресурси, багато добрих людей, ми є талановитий народ. Та стан України жахливий: потрібне тотальне реформування всього: політичної струкутури, економічної системи, статусу, структури Верховної Ради, судову систему, конституцію...
Передумови ефективності економіки – не територія, не природні багатства, не кількість населення, а гармонія цінностей, структури влади і економічної системи.
Більшість теперішніх ортодоксальних економістів зробили дуже погану річ: спростили оцінку розвитку країни до одного показника – валового внутрішнього продукту. Але немає майже жодного співвідношення між ВВП і почуваннями людей: щастя, задоволення.
Де ж та наша філософія ренесансу, яка є в християнстві та інших релігіях, що людина є остання мета всього? А тут людина стала ресурсом...
У нас поведінка між суспільними членами базована на конкуренції... У конкуренції один виграє. У співпраці – всі виграють.
Мрійте буйно, мрійте відважно, а опісля, як у вас є трохи сили волі, – рішіть, що ви будете робити. Якщо справді рішите щось робити – навчітеся як. І зробите!
На Майдані люди зробили медичну службу не за наказом, так само службу релігійну, психіатричну, університет... Ми переживаємо ту трансформацію, стали дійсно патріотичним народом і показуємо, що ми розуміємо, що не тільки уряд нам щось зробить, а й кожен з нас.
Ми маємо шанс зробити щось для світу, а не тільки говорити: "у тому цивілізованому світі...".
Ми не тільки будемо міняти Україну. Україні припала роль міняти світ.
