Пам'ятник без пам'ятника? Що відомо про новий простір Євгена Коновальця у Львові

Візуалізація проєкту

У понеділок, 23 березня, у Львові оголосили результати Всеукраїнського відкритого архітектурного конкурсу на найкращий проєкт простору пам’яті Євгена Коновальця. Перемогу здобула львівська команда під керівництвом архітектора Дмитра Сорокевича, яка пропонує встановити монумент у вигляді металевої зброярні з цитатою засновника ОУН.

Що думають львів'яни

У мережі по-різному зреагували на проєкт, який представили переможці. Людей здебільшого дивує те, що простір Євгена Коновальця не матиме традиційного монумента державному, військовому та політичному діячеві:

«А як звучала назва конкурсу? «Проєкт громадського простору з памʼятником Євгену Коновальцю»? То де ж пам'ятник Коновальцю?» – написав львівський журналіст Андрій Маринюк.

«Памʼятника Коновальцю у Львові не буде...Ще можна було б під землю заховати. І концептуально розказувати, що він діяв підпільно й конспіративно (сарказм). А якщо серйозно – то знайшли спосіб зробити так, щоб памʼятника Коновальцю у Львові не було», – обурюється голова Товариства охорони пам'яток Андрій Салюк.

«Чому немає самого монумента Коновальцю? Продешевили?» – запитує львівська журналістка Марія Доротич.

Водночас чимало львів’ян підтримали створення простору без монумента очільнику ОУН. Наприклад, голова ГО «Зручне місто» Юрій Тер-Арутюнян прокоментував, що нарешті ми доросли до цього:

«Для мене пам'ятник – це одразу щось таке, як наш пам'ятник Бандері: великий постамент, з якого дивиться скульптура людини. Притім за гіршого сценарію з нею ніяк не можна взаємодіяти. А от сучасний підхід до меморіалів – це для мене нові форми й цікаво передані змісти, де можна замислитися, простежити, як автори передали ідею».

Прихильні коментарі під постом Андрія Садового про новий простір у Facebook

Пам’ятник без пам’ятника, Або про концепцію простору

Як розповів під час представлення проєкту керівник команди переможців Дмитро Сорокевич, вони ставили собі за мету передати образ Євгена Коновальця через інтуїтивне розуміння речей, щоб люди могли відчути вплив особистості не через образ людини, а через її дії та вплив на культуру, на суспільство.

Зазначимо, що простір створять на перетині вулиць Степана Бандери та Євгена Коновальця, біля НУ «Львівська політехніка».

Проєкт-переможець став квінтесенцією фрази Євгена Коновальця «У вогні перетоплюється залізо у сталь, у боротьбі перетворюється народ у націю», яку викарбують на меморіалі. Це метафора відкритої зброярні, тому що бій триває.

«Проходячи через неї, кожен починає усвідомлювати: а що я роблю для цього бою? Чи я на правильному місці? Чи все я роблю на своєму місці, що потрібно для перемоги?» – пояснює головний архітектор Львова Антон Коломєйцев.

Цікаво, що згадану фразу Євгена Коновальця викарбують шрифтом Ніла Хасевича. Саме ним художник оформляв плакати, журнали, газети для українського визвольного руху середини ХХ століття, зокрема для матеріалів УПА.

На думку авторів, Євген Коновалець не хотів би, щоб стояла його постать, а щоб ми не переставали боротися, тому й передали її через символічну відкриту форму – зброярню.

Перебувати всередині меморіалу – це як бути між двох стін у вигляді збройових шаф-пірамід. Вийти можна вузькою стежкою, яка є метафорою до єдиного шляху в боротьбі за свободу. Перспектива порталу з двох стін-шаф орієнтована на дерево, яке символізує розквіт і життя, вищу мету. Навколо меморіалу хочуть створити відпочинкові місця, планують покращити благоустрій і додати ще один безбар’єрний доступ до НУ «Львівська політехніка».

«Сама зброярня існує у різному вигляді. Концептуально ми хотіли, щоб модуль продовжувався у безконечність, адже зброї в нашій війні постійно не вистачає, тому потрібно боротися далі», – пояснює Дмитро Сорокевич.

Натомість голова журі Андрій Лесюк певен, що цей простір зацікавлюватиме й притягуватиме людей:

«Є місце, пам’ятник без пам’ятника. Це те, що для мене найбільш важливе, бо виховує в людині цікавість. Він не буде банальним красивим художнім елементом, до якого раз на рік принесуть квіти і забудуть. Це буде місце, де постійно відбуватиметься дія цікавості, виховання, розуміння та пояснення того, хто такий Коновалець. Це місце розповідатиме про те, що боротьба триває, що потрібно докладати до неї ще більше зусиль, продовжувати її. Вважаю, що цей чудовий простір «працюватиме».

Наступним етапом стане проєктування, відтак відбудеться реалізація проєкту. Скільки грошей на це знадобиться, ще не відомо.

Про архітектурний конкурс

Ідея створення пам’ятника Євгенові Коновальцю виникла в 2021-му, який оголосили Роком Коновальця на Львівщині з нагоди 130-річчя з дня народження державного, військового та політичного діяча. Тоді ж визначили, що пам'ятник спорудять на перехресті вулиць Бандери – Коновальця – Карпінського, поблизу корпусу НУ «Львівська політехніка».

Через повномасштабне вторгнення втілення цієї ідеї відклали до кращих часів. Однак уже 9 січня 2024 року оголосили Всеукраїнський відкритий архітектурний конкурс на проєктну пропозицію громадського простору з пам’ятником Євгенові Коновальцю у Львові.

Зазначимо, що учасникам необхідно було розробити комплексну концепцію громадського простору та художнє вирішення скульптури, яка й слугуватиме за пам'ятник Євгенові Коновальцю.

Загалом концепція проєктованого простору має забезпечувати:

• комплексне проєктне рішення організації проєктованого простору разом із контекстуальним, ландшафтним та художнім вирішеннями;

• використання сучасних підходів і практик під час розроблення проєктної пропозиції з метою створення змістовно наповненого простору;

• створення гармонійного поєднання природних, архітектурних і скульптурних елементів, щоб наголосити на важливості громадського простору та Євгена Коновальця як його символу.

Тобто від учасників не вимагали встановлення постаменту Євгенові Коновальцю.

До трійки переможців ввійшли ще дві команди архітекторів. Друге місце віддали тій, що працювала під керівництвом Тараса Сулика і скульптора Володимира Одрехівського, третє – команді з Одеси під орудою Євгена Черната.

Команди, які посіли призові місця, отримають грошові винагороди. Призовий фонд конкурсу становить 450 000 грн.

У конкурсі визначили три премії: 

• перша премія – 200 000 грн; 

• друга премія – 150 000 грн; 

• третя премія – 100 000 грн.

Фінансування проведення конкурсу та виплата премій його переможцям відбувається коштом благодійників.

До складу журі конкурсу ввійшли:

• Антон Коломєйцев – заступник директора департаменту містобудування, начальник управління архітектури та урбаністики, головний архітектор міста Львівської міської ради;

• Олена Василько – архітекторка, директорка департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської ОВА, головна архітекторка області, делегована представниця Львівської ОВА;

• Олександр Ярема – архітектор, делегований представник Національної спілки архітекторів;

• Василь Косів – доктор мистецтвознавства, ректор Львівської національної академії мистецтв;

• Богдан Черкес – доктор архітектури, професор, директор Інституту архітектури та дизайну Національного університету «Львівська політехніка»;

• Андрій Лесюк – архітектор, керівник і засновник архітектурного бюро Guess Line Architects;

• Оля Криворучко – архітекторка, керівниця архітектурної студії Urbanideas.

Зазначимо, що чимало нових сучасних громадських просторів і пам’ятників у Львові сприйняли неоднозначно. Наприклад, у 2021-му пам’ятник Францу Ксаверу Моцарту, який встановили на площі Маланюка, спричинив бурхливі дискусії та доволі неоднозначну реакцію містян: одні вважають його сучасним витвором мистецтва, другі, навпаки, пропонували його демонтувати.

Схожа реакція була й на скульптуру Василя Кочового «Впевнена», яку влітку поставили у Стрийському парку. Авторський задум був скерований на те, щоб люди нарешті зрозуміли, що краса тілесна міститься в усіх проявах, однак, очевидно, це не всі зрозуміли  (невідомі особи пошкодили скульптуру, обливши її мастилом, навіть намагалися підпалити).

До нового нетрадиційного погляду на мистецтво важко звикати, але Львів, як культурна столиця України, наслідує сучасні тренди і не боїться експериментувати попри несприйняття.

Ще у 1966 році, коли в Стрийському парку встановили у ставку скульптуру оголеної жіночої статури авторства Ярослава Мотики, прокотилася хвиля невдоволення, мовляв, у парку гуляють діти, а тут – голе тіло. Однак скульптура й досі там.

Наталія Вареник

___________________________________________________________________________________________________