Атеїсти тішаться. Християни обурюються. Львівська міська рада втручається. Всі говорять про Bad Boy: свій магазин алкоголю. Спостерігаю консенсус у коментарях: це «хороший піар», «вдала реклама», надпис «зробив свою роботу» і «тепер всі знають про цей магазин».

Чим не привід поговорити про те, чи кожен розголос можна вважати «хорошим піаром»?

«Хороший піар» – це той, який досягає поставлених цілей з мінімальною затратою ресурсів. Якщо єдиною метою є те, щоб про предмет «піару» говорили, – то образити когось чи принизити – хороша стратегія. Бо це стимулює публічний конфлікт, а той швидко піднімає хвилю реакцій і створює резонанс.

Пам’ятаєте, як Арестович наїжджав на могилянців? Оце те саме. Всі говорили про того Арестовича.

Але що говорили? І що говорять про Bad Boy?

Бо увага – це важлива ціль комунікацій, але нею треба грамотно розпорядитися. Вона занадто важко дістається, щоб витрачати її на будь-що. Тим більше на те, щоби самому собі шкодити.

Тому «хороший піар», чи, краще сказати, якісна комунікація, ставить перед собою більше цілей, ніж сама тільки увага. Зазвичай, крім уваги, йдеться про формування певного сприйняття – такого, який сприятиме організації в досягненні своїх цілей, наприклад, для бізнесу – підвищення продажів, лояльності клієнтів, капіталізації і т. д. Інакше кажучи, ідеться про нарощення репутаційного капіталу.

Читайте також: Конфлікт військового і відпочивальника у Буковелі, Або чому ми позбавляємо людяності захисників 

А де береться репутаційний капітал? Репутація – не на полицях і не на вітринах магазину. Вона – в головах людей. І чим та чи інша група людей важливіша для досягнення цілей бізнесу, тим цінніша репутація в їхніх очах. Таких важливих людей ми називаємо стейкхолдерами.

Логічно спитати: чи християни, які мешкають у Львові, є важливими стейкхолдерами для хорошого магазину, який продає алкоголь?

Не бачила свіжої статистики саме по Львову, але загалом у західній Україні релігійними себе вважають близько 87%. Нехай у місті ця цифра ближча до середньої по країні, тобто десь дві третини. Переважна частина з них, найімовірніше, належать до конфесій, які практикують причастя: до православ’я чи католицизму.

Для цих людей, до яких відношу себе і я, причастя – це одне з сімох Таїнств, єднання з Богом. Інакше кажучи – справжня святиня.

Для причастя потрібне не тільки вино. І не тільки просфора (хліб). Насамперед, це духовна практика, яка потребує іспиту сумління, очищення через сповідь і каяття, наміру зробити зміни у своєму житті, дисципліни в молитві.

Звести причастя до споживання вина, а тим більше зробити це у час Великого Посту, коли багато людей іде до сповіді – це, справді, знецінити те, що для християн є не просто важливим, а священним. Це вияв зневаги.

Чи справді всі ці люди є настільки неважливими для бізнесу Bad Boy? Чи репутація в їхніх очах не має значення? Чи вони не купують вино? Чи вони не обирають владу, яка встановлює правила ведення бізнесу? Чи вони не впливають на думку інших людей?

Так, є люди, яким сподобалося. Агресивно налаштовані атеїсти або циніки. Люди, яким подобається, коли інших принижують за їх вірування чи переконання. Чи їх купівельної спроможності і впливу достатньо, щоб компенсувати репутаційні втрати? Чи активуються вони? Чи займе Bad Boy нішу магазину для циніків? Чи в цьому полягає їхня маркетингова стратегія? Це саме так вони розуміють свій бренд? Зрештою, на сайті зараз так і написано: «У НАС СВОЇ ПРАВИЛА. МИ BAD в гарному сенсі цього слова. Так нам захотілось».

Захотілось і образили більшість мешканців міста, де працюємо.

Підозрюю, люди, які створили цей «креатив», забули, що стейкхолдери – це не вони самі. Що стейкхолдерів можна антагонізувати тільки, якщо бізнес може без них обійтися. Що «захотілося» має свою ціну. І репутація має свою ціну.

Мені тепер не захочеться їздити в Bad Boy, коли буватиму у Львові. В мене залишився дуже неприємний осад. Не хочу тратити грошей там, де мене не поважають.

Я тепер ще й з приводу goodwine двічі подумаю, бо це сестринський бізнес, у них спільний власник.

Своєю комунікацією бренд Bad Boy сказав мені: «Ми тебе не поважаємо. Нам захотілося посміятися з таких, як ти. З того, що ти вважаєш святим».

Чи розумним було це рішення? Очевидно, я так не вважаю.

Чи був це «хороший піар»? Та ні. Хороший піар додає репутації, а не забирає.