Фото з сайту Wonder Україна

Посттравматичний стресовий розлад є актуальною проблемою людей країни в стані війни. Він виникає зазвичай у тих, які заглянули в очі смерті. На війні ПТСР спричинють побачені втрати та розуміння того, що людина могла бути на місці тих, котрі загинули. Додатковим чинником може стати моральна травма. Це удар по ядру особистості, по переконаннях окремої людини стосовно того, що таке добро і зло. Розлад може виникнути і в цивільному житті, наприклад, якщо людина пережила важке захворювання або зазнала насильства. Проте через війну ми перебуваємо в епіцентрі цього захворювання.

Воно може проявлятися по-різному та неспецифічно. Наприклад, у людини може бути біль у попереку або в спині, а це доволі поширений симптом, який проявляється при інших захворюваннях. Зокрема, ПТСР підступний і його важко розпізнати. Людина може думати, що нав'язливі спогади та сни про травматичну подію – це нормально, але це не так.

Що таке ПТСР та які фактори ризику

Посттравматичний стресовий розлад – це розлад після травми. Під час нього змінюється рівень гормонів, які дозволяють нам виживати: адреналін піднімається, а кортизол залишається на низькому рівні. Перший гормон «кличе нас у бій, спонукає до відсічі», а другий – ні, тому утворюється дисбаланс.

Адреналін синтезується в мозку, а кортизол – у наднирниках. Саме кортизол має повідомити мозок про те, що реакція відбулася, що організм готовий боротися. Проте цього не стається, і тоді мозок знову викидає адреналін, а кортизол все одно не спрацьовує. Ось таке замкнуте коло. Системи мозку шаленіють, викидають щораз більше адреналіну, а викид кортизолу не відбувається. Гормони, які повинні мобілізувати організм, у цьому випадку мобілізують лише мозок. Унаслідок цього людина стає вразливішою до інших хвороб і дуже швидко старіє. А через старіння може боліти спина, серце, страждати легені, ендокринні залози, кишківник.

Фактори ризику ПТСР – це зловживання спиртним, наркотичними речовинами, психічне захворювання, яке було до травматичної події, епілепсія, травматичне дитинство, сексуальні проблеми, відсутність соціальної підтримки. Проте він може виникнути, а може й ні. Ми не можемо стверджувати, що, наприклад, через війну у всіх буде такий розлад. У різних людей різна схильність до цього: ймовірність виникнення коливається від 10 до 30%.

Як розпізнати ПТСР

Нам потрібен реєстр цього захворювання, щоб розуміти, наскільки все масштабно. Зокрема, повинні бути системи скринінгу на державному рівні, які допоможуть виявити людей із ПТСР. Варто надати їм кваліфіковану терапію й реабілітацію. Американські фахівці склали п'ять запитань, за відповідями на які можна виявити людей з можливим ПТСР:

1. Чи є заклякання, коли людина просто вимикається в якийсь момент?

2. Чи є нав'язливі спогади про травматичну подію?

3. Чи сниться ця подія?

4. Чи відчуває людина відмежованість від зовнішнього світу?

5. Чи є відчуття сорому або провини через цю травматичну подію ?

Якщо людина на три з п'яти запитань відповідає ствердно, варто звернутися до фахівця з ментального здоров'я. Він упродовж півтори години проведе бесіду із спеціально дібраними систематизованими питаннями. Потім може порекомендувати або психотерапію, або фармакотерапію, або те і те, або додаткові методи реабілітації та соціальної підтримки, щоб людина подолала це захворювання. Якщо його вчасно діагностувати і правильно лікувати, воно залишить людину назавжди.

Як допомогти військовим із ПТСР

Суспільство має бути налаштоване на зустріч військових не тільки після війни, а й під час ротацій. Вони мають відчувати, що ми вдячні, що ми думаємо, як збудувати нову країну.

Під час реабілітації військовослужбовцям потрібні спеціальні умови. Їх треба лікувати, надавати їм пільги, підтримку, піклування. Важливо, щоб у людини з психічною травмою, із ПТСР, був вибір. Не варто змушувати її щось робити. Також дуже важливим є менеджмент організації реабілітації. Було б добре, якби у військових була людина, яка нагадувала б їм про процедури, підказувала, давала інформацію.

Це європейський підхід, який варто перейняти. В Україні вже є такі центри, але їх мають бути сотні. 

Текст: Юлія Кметик

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

_____________________________________________________________________________________________________________________________________

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.