Фото: Укрінформ
Замість сонця і спеки цього року львів’яни стали жертвами парникового ефекту – у Львові переважає тепла, але така дощова погода, що виходить (чи випливає) за будь-які рамки пристойності. Видно, львів’яни чимось дуже прогнівили небесну канцелярію і тепер отримують на горіхи дощами, пише журналіст Тарас Базюк.
Сонце раптом зникло за чорно-синьою низькою хмарою, невідь звідки взявся різкий осінній вітер, повітря стало свіже та холодне. За секунду на небі з’явилася червона ламана лінія, а потім гримнуло так, що у вухах заклало, а кішка з веранди прожогом майнула в кущі.
Гриміло гарно і натхненно, ніби на небесах влаштували конкурс барабанщиків на найдовше соло. На моїй пам’яті востаннє так гриміло багато років тому, коли серед білого дня у Львові десь взялася самотня гроза і луснуло з такою силою, що вдома перегорів кабель від доброго монітора «Філіпс».
Воно собі гримить, але благодатна пора наступає хіба для огірків, кабачків і так далі, бо вони люблять рости в теплу і вологу погоду, а ще для комарів та слимаків. Земля уже не годна пити стільки води – навіть невеликий дощ залишає чималі калюжі на доріжках, а в Дністрі від Галича прогнозують підвищення рівня води на три метри.
Що ж це у світі робиться, коли у розпал літа, наприкінці липня, без парасолі не варто виходити з дому? Якби вам хтось сказав, що це звичайна львівська погода, не вірте: до цього року у Львові грози та шквали любили травень-червень, але цього року «вінкіль» збився. Насправді літо на Львівщину прийшло не першого червня, як велить календар, а ще на сам Великдень. Пригадайте, як на Вербну неділю вирував мокрий сніг, прилипаючи до освячених базьок. А вже за тиждень було так тепло, що у Шевченківському гаю люди гонорово ходили в самих вишиванках, футболках, сорочках чи блузках з короткими рукавами. Відтоді й почалося суцільне літо аж до середини червня, коли кілька днів добряче дощило.
Але це не до порівняння із тим, що ми маємо упродовж більшості днів липня. У річку не зайдеш, бо холодно, до лісу та в гори вибираються хіба екстремали, яким байдуже, як іти під гору, головне – аби йти. Навіть до парку не дуже вийдеш, бо мокрі дерева в такий час дуже полюбляють зламатися і впасти як не на авто, припарковане не у тому місці, то на охочих побігати в бурю.
Читайте також: Дощова столиця України. Міфи і правда про львівську погоду
«Де літо?!», – розпачливо волають продавці газованих вод, квасу та морозива. «Де літо?!», – услід за ними підхоплюють власники пансіонатів, колиб та зелених садиб. Гостей менше, аніж зазвичай, і замість бігати по горах в пошуках пригод, вони переважно сидять біля мангалу і зловживають спиртним або дивляться телевізор. Або одне й друге. «Де літо, де сонце?!», – майже голосять городники та садівники, бо врожай у болоті і може пропасти, а на деревах ламаються гілля від великого врожаю та не менш рясних дощів.
Старші люди кажуть, що то все кара Божа за гріхи. Молодші розказують про циклони зі Скандинавії, але мимоволі задумуються над тим, чим вони прогнівили небесну канцелярію і замість лежати пузом догори десь у Задорожній чи на березі гірської річки, сумовито спостерігають за тим, як пливуть львівські вулиці після чергової зливи.
Глобальне потепління в наших краях обернулося локальним змокрінням. Мабуть в далекій Антарктиці розтопився якийсь гігантський льодовик і розтанув ближче до Галичини. Як інакше пояснити, що на більшості території України люди мають нормальне спекотне літо, а ми тут скоро будемо плавати, як ті амфібії?
А якщо глянути на прогнози, то думка про гріхи наші лише утверджується, причому, в геометричній прогресії. Бо якщо вірити синоптикам, то до кінця серпня – обіцяють 10 сухих дніві. Щоправда, тепер небесна канцелярія стала добрішою, бо тиждень тому прогноз показував лише 4 дні без дощу. Час згадувати, як там правильно будувати ковчег, вам не здається?
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
