Гуцул, що закрутив дзиґу львівської культури

2345 0
Маркіян Іващишин зробив революцію в українській музиці, джазі, першим вигадав культові львівські кнайпи, заснував фестивалі. Був великим сильним чоловіком, професійним спортсменом, який неймовірно грав у регбі.
фото надали олександра дябіна

фото надали олександра дябіна

Сьогодні день народження Маркіяна Іващишина. Йому виповнилось би 55 років, але понад два роки його з нами немає. Маркіян Іващишин... Серед львів'ян просто Марек. Люди такого масштабу і такої потужної сили народжуються, певно, раз у століття. Нам пощастило, що Марек народився саме у Львові і саме у свій час. Він встиг за своє коротке життя зробити багато можливого, а ще більше неможливого. Львівська екскурсоводка Олександра Дябіна розповідає про одного з провідників Революції на граніті, людину-легенду, що зробила революцію в українській музиці.

Велике серце Марека боліло за все: державу, місто, культуру, спорт, музику, мистецтво, окремо взята людина з її проблемами, які автоматично ставали його клопотом, бо був небайдужий до всього. Масштаб його особистості важко збагнути, людина-явище, людина-легенда, людина-совість. Він був справжнім революціонером, українським командане, і це стосувалось не лише політики. Зробив революцію в українській музиці, джазі, першим вигадав культові львівські кнайпи, заснував фестивалі, крутив дзиґу львівської культури як міг, а міг він багато, бо був великим сильним чоловіком, професійним спортсменом, який неймовірно грав у регбі.

Читайте також: Загадкові серця. В одному з храмів Львова, під час реставрації знайшли давній вотив. Фотофакт

Маркіян Іващишин – один з провідників Революції на граніті, засновник і очільник «Студентського братства». У далекому буремному, ще тоді радянському 1990 році, створив фестиваль «Вивих», де львів'яни змогли відчути і насолодитись духом свободи, що в тому часі витав над Львовом. Гумор, іронія, патріотизм. Потім закрутилась «Дзиґа» львівської культури, Вірменська 35 – місце, де було затишно всім, своєрідний портал, з якого видобувались несамовита енергія і натхнення, а ще – ідеї, що багатьом здавались фантастичними і нездійсненними. Саме Марек зробив Львів столицею джазу і задовго до іншого фестивалю заснував свій грудневий «Jazz Bez». Це єдиний міжнародний джазовий фестиваль на території України, що вже понад 20 років безперервно триває у Львові, а також інших містах України і Польщі одночасно, збираючи світових зірок джазу і молодих ще невідомих виконавців, яких завжди десь знаходив Марек і дарував їхню музику нам.

Ще одна «дитина» Марека – це травневий фестиваль «Флюгери Львова». Багато років травневий Львів прокидався і засинав під звуки завжди якісної музики, що лунали з дворику Ратуші. Фестиваль «Гранди Мистецтва» – це свято класичної музики найвищого світового ґатунку, що подарував Львову Маркіян. А ще фестивалі «Франко Місія», «Проект Є», «Слухай Українське», «Метро jazz», «Форт Місія», «Вогні великого міста» – всього і не перерахувати. Не одне покоління львівської молоді сформувалось в тому мультикультурному середовищі якісної музики, мистецтва, творчості, свободи, вільнодумства і водночас патріотизму та великої любові до рідного Львова, до України.

Окрема історія – це культові кнайпи Львова, які вигадав Марек, найперші і найатмосферніші у незалежній Україні: Вавілон XX, За кулісами (в народі «Філа», бо на 2 поверсі львівської філармонії), клуб Ч/Б 5×5, кафе «Кабінет», «Новий Ноїв ковчег», «Під синьою пляшкою», «Під Клепсидрою», «Квартира 35». А чого тільки вартує легенда Львова клуб «Лялька»? Це – культовий заклад, де вирувало і пульсувало життя. Це була мекка львівської богеми. Саме в цьому клубі гурт «Океан Ельзи» мав свій перший концерт і отримав свій перший гонорар від мистецького об'єднання «Дзиґа». Багатьох зірок української музики запалив саме Марек і, благословивши своєю легкою рукою, відпустив у вільне плавання. Це – співачка Руслана, вокальна формація «Піккардійська терція», гурт «Мертвий Півень», «Клуб шанувальникіа чаю», «Dzyga Jazz Quintet». Марек заснував у Львові школу джазу, яка продовжує творити, навчати і грати чудову музику. Кожен, хто має бажання навчитись грати джаз, може і зараз вступити в школу, де викладають справжні зірки.

Читайте також: Храмове свято на Краківській з ароматом яблук

Ще однією гранню цього гуцульського діаманту був спорт. Та ще і який! Це було регбі. Він був неперевершеним гравцем, співзасновником і віцепрезидентом львівського регбійного клубу «Сокіл». Маркіян Іващишин мав енергію атомного реактора. Одночасно міг тримати на контролі логістику фестивалів, створював радіостанції, газети, журнали, запрошував світових зірок музики, літератури, мистецтва. Сидячи на «Дзизі», можна було побачити за столиком Маркіяна і знаних політиків, консулів, послів, художників, музикантів. Сьогодні у «Дзизі» п'є каву з Маркіяном Пауло Куельйо, а завтра з Борисом Грєбєнщиковим, це було нормальне явище для культової «Дзиґи». Галерея закладу надавала свій простір для митців і художників зі всього світу: перформенси, інсталяції, графіка чи живопис, сакральне малярство, фотовиставки, скло, кераміка, текстиль. Чого тільки не бачили стіни тієї середньовічної кам'яниці з готичним склепінням?

Маркіян мав родину і дуже любив своїх близьких. Батьки, дружина, син, сестра з родиною – він був головою і серцем всього, брав відповідальність на себе і завжди був опорою для родини. Любив подорожувати з сім'єю і з друзями, мав свої ритуали, наприклад, в кожній подорожі пригощав всіх місцевими стравами, вишукував в різних локаціях джазові концерти, неформальні фестивалі. Дружина Маркіяна – відома львівська лікар-дерматолог Ярина Зайченко (донька легендарного професора, лікара-дерматолога Олександра Ілліча Зайченко) розповідала, що в одній з таких подорожей збулась мрія Марека – побувати на концерті його улюбленого виконавця джазу. Добрий чоловік – добрий у всьому, Господь у 2002 році подарував Маркіяну дар батьківства і сина Остапа, який вже має 19 років, вивчає архітектуру у «Львівській політехніці», і зовнішньо є просто копією Марека, зріст, обличчя, характер. Улюбленим місцем відпочинку влітку, окрім подорожей, був високогірний хутір Сіда в серці Карпат. Там від відпочивав душею і народжував нові ідеї. Обов'язковим було тихе полювання – гриби. Коли син Остап був маленький, Марек ходив з ним по лісі і вчив збирати гриби за гуцульськими традиціями, там же на Сіді часто народжувались свіжі ідеї, проєкти. Обов'язково щовечора зачинав грати з усіма в настільні ігри, а хто програвав – мав отримати спецзавдання від Марека, яке він вигадував на наступний день.

Любив повідати легенди про гуцулів, яким сам себе вважав, про ліси і дерева. Жартував, вигадував пісеньки, любив робити сюрпризи. Навчив любити і слухати джаз всіх, хто був дотичний до нього. Був дуже близький з своїм сином Остапом, багато розмовляв, пояснював речі так, як тільки він вмів, полюбляв готувати їжу за своїми авторськими рецептами. У Маркіяна було дуже багато похресників і на Миколая він переодягався в святого Миколая,  їздив по цілому Львову, обдаровуючи своїх хресних дітей і створюючи свято для всіх. Маркіян був потужним магнітом, який приваблював багатьох, розчулював своїм величезним серцем, дивував вродженою мудрістю. А ще він був дуже простим і щирим, мав неймовірне почуття гумору, був щедрим, завжди можна було записати свій рахунок на Марека, коли не було чим платити... Глибоко бачив і поважав людей, незважаючи на статус чи його відсутність. Ця властивість справді великої людини, транслювалась на всіх, хто знав його. Він називав себе гуцулом та, зрештою, і був ним, що було видно неозброєним оком за кілометр.

Особливо Марека любили діти і собаки, а вони, як відомо, ніколи не помиляються. Він мав здатність мріяти масштабно і силу втілювати свої мрії в життя. У цьому році остаточно стало зрозуміло, для чого на «Дзизі» є драбина в небо. Заснована стипендія імені Маркіяна Іващишина – це гроші на навчання талановитої молоді, які не мають коштів на свою освіту. То ж драбина то символічна рука Марека, яка вже після його смерті допомагає молодим, не багатим талантам України реалізувати себе а різних галузях на благо Львова і всієї України. Серце людини зупиняє той, хто його запускає, це – Господь Бог. Хай тобі, Мареку, буде добре біля Господа! Не забувай про дзиґу львівської культури, яку з неба, певно, крутити легше.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.


Читайте також:
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!