Фото: Beata Zawrzel/NurPhoto

Восьмий день вторгнення Росії. Львів став великою гуманітарною базою, куди з’їжджаються тисячі українців та іноземців з різних куточків країни у пошуку порятунку. Поведінка останніх не завжди вписується в очікування місцевих. «Їй надали житло, а вона сказала, що не підійшли умови», «чому їхні чоловіки не воюють?», «ми працюємо 24/7, а вони красиво нафарбовані гуляють без поспіху містом». Такі історії накопичують невдоволення до нових гостей міста. Як порозумітись в стресових ситуаціях, аби не послабити себе конфліктами, а залишатись єдиним фронтом в опорі ворогу?

1. Базова річ, на яку треба звернути увагу, це власний ресурс.

Спитайте себе, чи готові ви до такого волонтерства, що передбачає велику кількість різних комунікацій? Якщо ви виснажені, то дратувати можуть навіть дрібниці. Тоді переключіться на допомогу, що не пов’язана з великою кількістю людей – плетіння сіток, приготування їжі чи сортування гуманітарної допомоги.

2. У стресових ситуаціях важливо встановити правила на березі і вдосконалювати їх за необхідності. 

Разом з відкритими обіймами та емпатією, знайомимо нових людей з простими правилами, щоб всім у цій ситуації було легше.

Читайте також: «Не знаєш, що робити – гризи паличку», або Як не панікувати через війну

Наприклад, якщо вам надали тимчасове житло, Ви зобов`язані тримати його в чистоті і не завдавати ніякої шкоди.

Є загроза, що хтось зніматиме стрес алкоголем? Заборона на придбання алкоголю на час війни. 

Питання до перебування прибулих чоловіків? Обов’язкова реєстрація протягом 24 годин у місті.

3. Делегування на підсправи і сортування інформації. 

У стресі звалюється гора проблем та інформації, що породжують хаос. А це загострює роздратування. Завдання максимально делегувати обсяг роботи на дрібні підсправи і сортувати інформацію. Як у мурашнику, щоб кожен робив свою справу і тоді потік розгублених людей, що прибувають чи людей, що хочуть допомагати, вливаються у впорядкований алгоритм дій. 

Особисте спілкування:

1. Подразником до роздратування стають наші пояснення поведінки інших людей. Ми не знаємо точно, чому людина не сказала дякую чи не долучається до волонтерства. Інтерпретувати по-своєму – це накручувати себе негативом. Якщо щось у поведінці іншої людини не подобається: 

• дружелюбно повертаємося до правил: «У нас є правило дотримуватись тиші після 22.00»

• з’ясовуємо причини: «Поясніть, чому ви робите саме так?» і ви можете здивуватись відповіді. Можливо у людини перед вами досі шок від проведених ночей в укритті і вона не здатна нічого робити, окрім як ходити містом у  сповільненому темпі. Слухаючи історію іншою людини, ви можете поставити себе на її місце і краще зрозуміти.

• говоріть за себе «Мені важливо, щоб зберігався порядок»

• говоріть конкретно, що людина має зробити «Будь ласка, поясніть, що трапилось спокійно і ми разом знайдемо рішення».

2. Люди у стресі – це люди в емоційному стані, де критичне мислення працює слабко. Тому комунікація з ними може нагадувати спілкування з дітьми – заспокоїти, закрити базові потреби, відволікти, зайняти ділом. 

Читайте також: На західних кордонах зникли черги майже на всіх пунктах пропуску

Як можна заспокоїти?

• Сказати, що ви поруч, щоб помогти.

• Повідомити, що вам не все одно, що людина пережила. Дати їй гарячого чаю.

• Уточніть, якої допомоги потребує людина.

• Дайте їй зрозуміти, що вона вам важлива.

• Зберігайте спокій.

• Нагадайте, що завжди є надія і нема нічого вічного під сонцем.

Чого не можна робити?

• Жаліти.

• Дозволяти порушувати правила.

3. Задавайте правильні питання, що переключають людину від переживань до конкретики і пошуку рішень.

• Що конкретно у тебе зараз є?
• Що саме ти зараз потребуєш?
• Що ти відчуваєш? 
• Хто і що тобі можуть допомогти?

4. Знімайте напругу, що накопичується в ці дні.

• Навіть 5 хвилин тиші і спостереження за заходом сонця чи красивим пейзажем додають сил.
• Діліться своїми переживаннями з друзями. 
• Дихайте і повертайтесь в тіло за допомогою рухів. 
• Висипайтесь і дбайте про те, що ви їсте чи п’єте.

Якщо ситуація дозволяє – жартуйте. Киянка, яка народила дитину в укритті, жартувала: «Малюка вже можна оформлювати як дитя війни».  

5, Ми всі втомились. Ніхто не вибирав ситуацію, в яку ми потрапили. Ми по-різному проживаємо війну. І в цей час важливо пам’ятати – а що зараз найважливіше? Перемога України. А що для цього потрібно? Триматися єдності. І тоді фокусувати свою увагу на тому, що нас єднає чи як знайти спільне рішення, а не на відмінностях. Поодинокі інциденти не мають вибивати зі строю, бо все буде перемога!

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.