Львів'янин, який став останнім алхіміком Європи

7403 0
Львів завжди славився своїми вченими-хіміками і просто львів'янами, які постійно щось «хімічили» і винаходили. Це стосувалось і великих наукових відкриттів, і побутових речей.
Фото: Старі фотографії Львова

Фото: Старі фотографії Львова

30 травня своє професійне свято відзначають хіміки. Львівська екскурсоводка Олександра Дябіна розповідає не просто про відомого львівського вченого, а й про останнього справжнього алхіміка Європи. А, може, й цілого світу.

Весна у Львові підходить до свого логічного і астрономічного завершення. Думаю, що зовсім не випадково 30 травня ми святкуємо день хіміка. Вузькопрофесійне свято, здавалось би, а що тут до Львова і до його принад? Та коли поміркувати і дослідити, маємо багато елементів – і архітектурних, і хімічних, що перетинаються в нашому мультикультурному, мультинауковому місті.

Читайте також: 24 дитини львівського мера, або Що таке любов

Львів завжди славився своїми вченими-хіміками і просто львів'янами, які постійно щось «хімічили» і винаходили. Це стосувалось і великих наукових відкриттів, і побутових речей. Львівське повітря має хімічну властивість впливати на людей творчо, науково, креативно. Маємо неймовірної краси хімічний факультет Львівської Політехніки, що розташовувся в затишному місці з виглядом на собор святого Юра. Маємо навіть вулицю Хімічну. А також гарну дільницю з неймовірними автентичними кам'яницями і такими ж автентичними мешканцями – вулицю Дмитра Мендєлєєва. Якщо піднятись нею вгору, потрапимо у ще одну локацію, пов'язану з хімією і, навіть більше, з алхімією!

Це неймовірної краси палац на вулиці Драгоманова, 42 . Львів'яни знають це місце як філіал Національного музею Андрея Шептицького, але мало хто знає , що збудовано цей палац на замовлення відомого у ті часи геолога, географа та мандрівника, професора Львівського університету Еміля Дуніковського. Саме у нього у 1911 році Митрополит Андрей і купив цей палац для своєї збірки творів давньоукраїнського мистецтва.

Читайте також: Біблія для бідних, або Що ви не знали про каплицю Боїмів

А до чого тут хімія, спитаєте ви. А до того, що саме в цьому будинку мешкав останній алхімік Європи, як інколи називають сина професора Збігнева Дуніковського. Італійський граф Каліостро просто відпочиває у порівнянні з ним.

Професор прищепив своєму сину Збігневу любов до науки, дослідів та експериментів і зацікавив ідеєю отримання благородних металів із гірських порід за допомогою певного впливу на них. Зацікавив так, що у 20-х роках Збігнев винайшов і запатентував агрегат, що збагачував руду настільки, що перетворював її на золото. Перші випробування авторського агрегату були успішними, але вдосконалити винахід алхіміку завадила Світова війна.

Алхімія – річ таємнича і небезпечна, що завжди манила до себе світлі голови дослідників. У часи Середньовіччя алхімія була поширеним явищем. Пошуком філософського каменю займалось чимало вчених та мало хто досягнув результату. Та наш львівський Каліостро – виняток, бо він таки знайшов свій філософський камінь.

Ян Збігнев Дуніковський – хімік, радіофізик, винахідник. Здобув технічну освіту і працював у свого батька Еміля Дуніковського асистентом у Львівському університеті. У 1919 році відкрив радіоактивне випромінювання, що назвав «Z-променями». Він був багатодітним татом і мав 4 доньки. Та важкі життєві обставини, втрата спадщини і хвороба доньки примусили його залишити Львів.

У 1926 році львів'янин виїхав до Італії, а згодом переїхав до Монако. Там працював в інституті океанографії. У 1928 році Збігнев запатентував вихлоп автомобілів і пиловидалення. Але ідея перетворити збагачену руду на золото не давала спокою цій мудрій голові.

Саме Збігнев Ян Дуніковський вперше запатентував установку для цього в Парижі 4 квітня 1924 року. В основу винаходу вчений заклав обробку певних субстанцій електричним струмом, радіоактивним опромінюванням та впливом високої температури, що приводило до змін в молекулярній структурі речовини. Потім був ще не один надскладний процес опромінення, нагрівання, переплавлення тощо. А закріплювалось це авторським винаходом – променями, що відкрив, як стверджував Збігнев, його тато Еміль, який продав свій палац Митрополиту Андрею.

Читайте також: Як Львів переживав епідемії 500 років тому і як тут винайшли вакцину від тифу

На заході ці відкриття зробили фурор. Збігнев став знаменитим професором, але згодом титул професора трансформувався в просто «Алхімік». Наука потребує грошей, а алхімія – великих грошей. Тому Збігнев залучає значні кошти від багатих людей на побудову свого агрегату і на проведення експериментів.

Але інвестиції в алхімію льв'янина не виправдались і, за поданням кредиторів, суд відправив Збігнева за грати на понад 3 роки. Та він був не шахрай, а вчений, була зачеплена його честь і репутація. Тому Збігнев, сидячи за гратами, доводив всім що «все таки вона крутиться» і робить золото.

Щоб виправдати своє ім'я, 16 січня 1932 року під наглядом поліції Збігнев проводить свій експеримент. Для нього він використовує руду з Південної Америки. Експеримент не вдався, діяльність алхіміка виглядала для суддів і свідків непереконливо. Другий шанс він отримав 4 лютого 1932 року – і знову фіаско. Потім – ще і ще, інший апарат, різні локації, але нічого не вдалось довести.

Так тривало допоки Збігнева не звільнили з в'язниці. Він мав сплатити величезні кошти кредиторам і все ж таки позбутись титулу афериста. У вироку суду прозвучало, що таємничий процес Дуніковського заміни піску на золото – це «непрактична комбінація абсурду і протиріччя».

Після в'язниці наш герой опиняється в Італії і на цій благодатній землі у 1935 році в місті Сан-Ремо Дуніковський все ж таки добув своє золото! Тоді він отримав від 409 до 859 грам золота на тонну використаної руди. Це був успіх! Чесне ім'я було врятоване і про це голосно писала преса Європи і навіть Львова.

Згодом родина Дуніковського виїхала на Філіппіни у місто Багіо (найважливіший центр видобутку золота на Філіппінах), де і прожила до кінця Другої світової війни. На жаль, під час бомбардувань філософський апарат Дуніковського був знищений, а грошей на створення нового не було. Влада Польщі після війни не дала можливості Збігневу повернутись, тому йому довелось знову переїхати на інший континент і останні свої роки він провів у США.

Ну і скажіть мені тепер – хіба це не львівське повітря? Хіба не розкішно? Таємнича локація на Драгоманова, де формувався і розвивався цей мегамозок, наш львівський Каліостро, який володіє почесним титулом «Останній алхімік Європи», а може і цілого світу.

Всіх хіміків і тих, хто святкує, вітаю зі святом! Будьте уважні і не переборщіть, святкуючи.

Фото: Фотографії Старого Львова

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.


Читайте також:
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!