Фото: Інтернет Свобода

Пройшов майже місяць, як уряд презентував додаток «Дій вдома», з яким українці, що повернулись з-за кордону, мають проходити двотижневу самоізоляцію вдома. За цей час додаток зібрав майже півтори тисячі відгуків на google play з оцінкою одиничка – менше просто не можливо поставити. Зараз триває другий мій тиждень самоізоляції і я можу зрозуміти, чому в додатку такий низький рейтинг – про це пише тревел-блогерка Уляна Куйдич. 

Отже, 8 травня я з великою групою українців повернулась зі Шрі-Ланки спеціальним рейсом Коломбо-Мале-Київ. Це один з тих рейсів, які уряд називає евакуаційними, хоча польоти виконуються на комерційній основі і квитки кожен оплачує з власної кишені. Разом з тим, організація кожного такого рейсу – це тонна паперів, оскільки офіційно Україна закрила кордони ще наприкінці березня.  

Читайте також: Чому важливо й надалі блокувати російські соцмережі

Кілька попередніх «евакуацій» пройшли зі скандалами, наприклад, повернення українців з В'єтнаму – коли люди відмовлялись проходити обсервацію і намагались втекти від неї з аеропорту. Тому нас всіх ще перед купівлею квитків дипломати попередили – всі будуть проходити обсервацію – або вдома з додатком, або в готелі. Тому всі поспішили скачати додаток.

І тут виявився перший глюк програми – виявляється, додаток починає рахувати дні ізоляції відразу після введення українського номеру телефону, тобто активації додатку. Навіть, якщо твоя геолокація за тисячі кілометрів від України.

У п'ятницю 8 травня наш Боїнг авіакомпанії «SkyUp» приземлився в аеропорту «Бориспіль». В аеропорту все пройшло спокійно – у всіх поміряли температуру, перевірили чи встановлений додаток, записали адресу самоізоляції і номер телефону – та й все. Далі можна було їхати самоізолюватись.

У моєму випадку все це доволі іронічно, оскільки до того я вже відсиділа шість тижнів комендантської години у Шрі Ланці без права виходу з дому. І таких був чи не цілий літак евакуйованих. Та й на всю Шрі-Ланку з її 22-мільйонним населенням випадків коронавірусу менше, ніж на одну тільки Львівську область.

Читайте також: «Не маємо права захворіти», – медик швидкої допомоги розповіла про виїзди на Covid-19

Після прибуття додому додаток відмовлявся підтверджувати місце і вперто видавав помилку – геолокація не співпадає з введеною адресою. Але за якимось разом здався і все зареєстрував.

Далі система така – тричі на день у випадковий час приходять сповіщення, коли потрібно у додатку відправити селфі. І тут почалось найвеселіше, бо приходили ці сповіщення абсолютно непомітно. Ні звуку, ні вібрування, навіть екран не засвічувався. Як не тяжко здогадатись, всі ці сповіщення я пропускала, програма видавала загрозливі повідомлення – "Ви порушили самоізоляцію", а далі… не відбувалось нічого.

Теоретично про кожне порушення має повідомлятись поліція і далі вже поліцейські мають вирішувати, як перевіряти чи не порушуєте ви свою ізоляцію. До когось копи телефонують, бувають, що навіть приїжджають, у моєму ж випадку реакції не було жодної.

На п'ятий день мені підказали, що сповіщення можна підрихтувати в налаштуваннях телефону. Вони у мене далі беззвучні, але тепер хоч є спливаючі вікна, тож я вже встигаю заселфитись вчасно.

Що можна на самоізоляції, а що ні, доводиться здогадуватись самому, оскільки правила не прописані – ні в додатку, ні на папері.

Взагалі вся організація карантину в Україні викликає дуже багато запитань. Але ще більше запитань виникає від організації повернення українців додому президентом та урядом.

Читайте також: Карантин у Карпатах. Як працюватимуть готелі та екосадиби

Для чого у березні було записувати пафосне відео – українці, у вас є три дні, щоб повернутись додому? Якого ефекту цим намагались досягнути?

Для чого було погрожувати закрити кордони навіть для громадян України? І по факту залишити їх відкритими. Я, звичайно, дуже вдячна, що уряд мене впустив додому, не хотілось би побувати в шкірі героя фільму «Термінал».

Хто розробляв додаток і чому у ньому стільки багів? В Україні тисячі розробників і щось мені здається, будь-яка топова ІТ-компанія зробила би додаток на волонтерських засадах і працював би він набагато краще. Так, я розумію, що терміни розробки були дуже стислими, але все ж.

Для чого міряти всім температуру в аеропорту і чи не ефективніше би було приїжджим робити тести?

І насамкінець, за яким принципом обирались авіакомпанії для евакуаційних рейсів і встановлювались ціни на квитки? У звичайних умовах ціни формуються ринком, а в пасажира є вибір. Тут ж вибору не було.