Свої думки щодо ситуації з Волинською трагедією Ярослав Грицак озвучив під час 31-го львівського BookForum до 70-річчя з часу виходу в ефір української служби Радіо Свобода. Повний текст розмови про «Нову Україну в новій Європі» можна прочитати тут.

Польська політична машина певною мірою зламана так само, як американська політична машина. Якщо подумати, що діється з теперішньою Польщею, то уявіть собі Україну часів Януковича. Рівень антагонізму між двома таборами настільки сильний, що мені важко вжити слово «поляк» як збірне поняття. Тому що це дуже глибокий поділ Польщі. І в цьому контексті українське питання, волинське питання є частиною цього поділу, частиною цієї гри.

Зверніть увагу, що маємо несподівані ролі: Туск, який старався уникати історичних питань і був дуже м'який до України, раптом говорить про те, що Україні варто нагадати про Волинь. В тім часі Дуда з партії, яка є дуже історичною, каже: «Ні, ми не маємо права шантажувати». Це частина цієї гри, складної гри.

Не хочу хвалитися, останні два тижні я розмовляв із багатьма людьми, з експертами, з колишніми послами. Вони розповідають мені такі подробиці, що якби я не був сивий, то посивів би ще більше. Тому що ситуація не те що безвихідна, а з браком політичної волі з обох сторін, щоб розв'язати цей конфлікт і трактувати з політичною вигодою для себе. Бо політика – це цинізм. Єдиний спосіб, який я бачу, це, можна сказати, чесна політика, не цинічна, а політика правди.

Читайте також: Якою буде нова Україна. Розмова з Віталієм Портниковим і Ярославом Грицаком

Для мене політика правди полягає в тому, хоча це може більшості з вас не сподобатися, що ми повинні визнати відповідальність за Волинь. Крапка! Тому що це був злочин, який не має виправдання. Злочин, який стосується мирного населення, жінок і дітей. І ми маємо це прийняти, маємо за це нести відповідальність. Не матеріальну, а моральну. І ця відповідальність для нас має бути вираженням нашої сили, мужності й зрілості.

Але це визнання не має бути нашим приниженням. Це означає, що поляки мають прийняти це як прояв нашої сили. А це означає чергову умову, щоб вони зробили щось подібне. Тобто якщо українці мають прийняти відповідальність за Волинь, то поляки мають прийняти відповідальність за політику, яка довела до Волині. І тоді це включається в ту формулу, яка є класичною в Європі, яка була в польсько-німецькому листі між єпископами: «Ми просимо вибачення, вам пробачаємо».

Мало хто пам'ятає, але це формула, яка спрацювала у випадку Цвинтаря орлят у Львові, коли ситуація була така сама безвихідна. Коли голови двох Церков зустрілися і склали цю формулу, зараз ніхто вже не пам'ятає. Але маю враження, що ні польська, ні українська сторони не хочуть цього робити, бо це питання цинічної політики з обох сторін: для нас це означає признатися, що ми відповідальні, а отже, ллємо воду на млин путіна.

Тому є ще третя умова. Шанс на таке примирення зростає в десятки, якщо не в сотні разів, якщо Україна є частиною Європейської Унії. Вона створює клімат і навіть є фундаментом цього примирення. Тому теза поляків, що, мовляв, ми не впустимо українців у Європу, допоки вони не признаються в тому, що накоїли на Волині, є контрпродуктивною. Насправді навпаки: якщо ми впустимо українців, то нам буде набагато легше змиритися з подіями на Волині.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.