«Твоє місто» опублікувало колонку львів'янина Філіпа Шухевича, у якій він озвучив ідеї використання потужностей Укрзалізниці для вирішення проблеми міського транспорту у Львові. Член правління ГО «Лінія102.юа» Віктор Гальчинський розповідає, як ці ідеї можна втілити в успішні проєкти та які домовленості для цього потрібні.

Днями прочитав на «Твоєму Місті» колонку інженера Філіпа Шухевича про варіанти використання розгалуженої інфраструктури «Укрзалізниці» у Львові для міських пасажирських перевезень. У ній досить вдало підмічено, що розгалужена мережа залізничних колій, які тепер проходять повз густонаселені житлові та ділові квартали міста, потенційно може вирішити транспортну проблему Львова, що нині є однією з найгостріших у місті. Жоден наземний транспорт, за винятком поїзда, не дає можливості за 20-30 хвилин без корків та затримок дістатися з одного кінця міста в інший.

Автор задає слушне риторичне запитання-ствердження: «З досвіду, в Україні є багато необхідного, багато теоретично можливого, але чомусь дуже мало того, що можна реалізувати на практиці». Сьогодні спробую відповісти на це питання та запропонувати шляхи того, як перетворити ідею на успішний проєкт.

Насамперед варто зазначити, що в історії незалежної України спроб використати залізничну інфраструктуру для міських пасажирських перевезень у Львові було дві – і обидві вони були неуспішними. Перша спроба відбулася на початку 1990-х років, коли тодішня Львівська міськрада на чолі з нині покійним Василем Шпіцером та Львівська залізниця домовилися про створення міської електрички Сихів – Головний вокзал та Головний вокзал – Рясне – Рудно.

Читайте також: Як швидко збудувати у Львові першу лінію метро

Результатом роботи стала електрифікація колії на Сихів та додаткові платформи на вулицях Городоцькій, Кульпарківській та Зубрівській. Цей маршрут пропрацював до початку ХХІ століття, але зупинився через дві причини: відсутність попиту (на той час станції не перебували в населених районах, через нюанси з електроживленням електричка не могла їхати в бік Підзамча), та відсутність співпраці між міською владою та залізницею у співфінансуванні роботи маршруту.

Друга спроба запустити міський залізничний маршрут у Львові відбулася у грудні 2009 року. Тоді «Укрзалізниця» з подачі на той час прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко запустила рейковий автобус на 90 місць Сихів-Підзамче, який курсував раз на 45 хвилин і користувався більшою популярністю, ніж електричка з 90-х. Насамперед тому, що на його маршруті були збудовані додаткові платформи, наближені до ділових центрів міста – чого вартує хоча б зупинка біля нинішнього ТРЦ «Форум Львів», яка дозволяла пасажирам за 10 хвилин дійти пішки до Опери.

Рейковий автобус Pesa 620М, який використовувався для міських перевезень Львовом. Фото Віктора Гальчинського

Але і цей маршрут проіснував менше року через суто економічні причини – міська влада регулювала вартість проїзду, але не брала жодних зобов’язань з дофінансування рейсів. В результаті, замість планованого другого маршруту Рясне-Підзамче, який би покращив сполучення з найвіддаленішим мікрорайоном Рясне, у червні 2010 року проєкт був припинений з фіксацією збитку в 1,18 мільйона гривень. Транспортна проблема ж залишилася невирішеною.

В сучасних умовах добре сплановані маршрути міської залізниці Львова можуть стати важливим доповненням до транспортної схеми Львівської ОТГ. Адже тільки поїздом можна доїхати з-під ТРЦ «Форум Львів» за 15 хвилин до залізничного вокзалу та за 25 хвилин до Рясне-2 або ж за 30 хвилин на Сихів – чітко за розкладом.

За умови добудови нових зупинок, міська залізниця «виручатиме» і мешканців новобудов на проспекті Чорновола та кварталів на Малоголосківській, і сихівчан, і мешканців Знесіння і нових територій об’єднаної громади Львова – Дублян та Зашкова. Для організації руху не потрібно великих інфраструктурних вкладень – рейси можна здійснювати невеликими рейковими автобусами на 50-100 пасажирів.

До речі, в такому форматі до міських перевезень можна задіяти під’їзні колії, що рідко використовуються або не використовуються взагалі – наприклад, шлях через Нове Знесіння до колишнього дослідного нафтомаслозаводу, де скоро будуватимуть житлові квартали, або ж колія до перинатального центру на Джорджа Вашингтона. Окремо варто згадати про залізничний шлях через старе Знесіння на Личаків – пам’ятку інженерного мистецтва початку ХХ століття зі складним рельєфом, чудовими краєвидами та найвищим у Львові залізничним мостом. Ця колія, що є під’їзною до заводу «Ензим» та нині закрита, має великий туристичний потенціал, але може бути використана і для міських перевезень, бо дає змогу за пів години дістатися від кінця вулиці Личаківської до ТРЦ «Форум Львів».

Міст на залізниці до станції Личаків на Знесінні. Фото Віктора Гальчинського

Водночас всі ці, безумовно, корисні для міста та львів’ян можливості можуть так і залишитися ідеями та замальовками на карті без вирішення ключового питання – економіки міської залізниці. Варто чітко зрозуміти, що «Укрзалізниця», хоч і державна компанія, має на меті працювати з прибутком та розвиватися і нічого «просто так» робити не буде. Тим більше, що «Укрзалізниця» і так є одним із найбільших донорів міського бюджету Львова – лише за 2019 рік компанія перерахувала до міської скарбниці 202,1 мільйона гривень податку на доходи фізичних осіб та ще 24,8 мільйона гривень плати за землю під об’єктами залізничної інфраструктури на території міста.

Читайте також: Перетворити колії на дороги або Як Укрзалізниця впливає на трафік у центрі Львова

Тому для реалізації проєкту міській владі та «Укрзалізниці» необхідно виробити та погодити модель взаємодії у співфінансуванні міської залізниці. Тут можливі варіанти: наприклад, місто закуповує рухомий склад та передає його «УЗ» для обслуговування (такі пропозиції озвучувалися з боку залізниці кілька років тому), або ж будує договірні відносини з залізницею на підставах Регламенту ЄС №1370/2007 Європейського парламенту та ради від 23 жовтня 2007 року про громадські послуги з перевезення пасажирів залізницею і автомобільними шляхами, впровадження якого в Україні передбачено Угодою про асоціацію з Європейським Союзом.

Цей регламент передбачає чіткі критерії добору виконавців перевезень та механізми розрахунку компенсацій за надані послуги, які дозволяють зробити співпрацю місцевої влади і перевізників дійсно взаємовигідною. Окрім того, при другому варіанті є шанс отримати зовнішнє фінансування на закупівлю рухомого складу – Європейський інвестиційний банк підготував пілотний проєкт для оновлення рухомого складу для приміських перевезень у Дніпропетровській та Запорізькій областях, який передбачає фінансування нових поїздів в обмін на запровадження договорів на базі згаданого Регламенту ЄС. Львів або Львівщина ще може стати третім регіоном, у якому буде реалізовуватися цей «пілот». А може стати і першим, якщо серйозно попрацює в цьому напрямку.

Читайте також: Ціна vs якість. Що може покращити проїзд в автобусах Львова

Маю надію, що новообрана влада Львова і області скористається цими можливостями, і наше місто все-таки отримає міську залізницю як швидкий і надійний транспорт, який працюватиме без збитків на постійній основі та не залежатиме від політичних перипетій.

Матеріал підготовлений в межах спецпроєкту «Мобільне місто» за підтримки компанії EasyPay

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.