ілюстративне фото
Управління освіти Львівської міської ради заборонило збирати готівку у школах. Викладачка факультету наук про здоров’я Українського католицького університету, соціальний педагог Ольга Бойко пропонує не скидатися на День учителя, а призадуматися над творенням альтернативних/нових традицій привітання.
Тема збирання грошей із батьків у садочках і школах особливо актуальна на початку навчального року. Всі батьківські збори поспішають провести до кінця вересня не лише для того, щоб повідомити батьків про особливості навчального року, а й для того, щоб вони встигли скинутись на День учителя, подоздавати кошти, яких забракло на літні ремонти, тюлі, вікна, мило і лампочки. Адже ми хочемо, щоб наші діти вчились у теплих і комфортних приміщеннях, а держава ж нічого не дає… А діти ж наше все…
Ці аргументи лунають як мантра з уст представників батьківських комітетів, адміністрації, вчителів і вихователів. Про те, чому не варто бездумно здавати гроші, не поцікавившись, що школа чи садок отримує з бюджету, «Твоє місто» вже днями писало.
26 вересня начальниця управління освіти Львівської міської ради Зоряна Довганик підписала наказ «Про заборону обігу готівкових коштів та забезпечення заходів щодо запобігання корупції у навчальних закладах міста Львова». Тепер збирання коштів на шкільні потреби чи свята має відбуватись через офіційно створений рахунок благодійного фонду при навчальному закладі.
Залишмо адміністраторам та менеджерам питання, хто буде обслуговувати цей рахунок і вести бухгалтерію. Самі ж подумаймо, чи можна використати цю ініціативу для викорінення традиції вітати працівників освіти з їхнім професійним святом подарунками, на які збирають гроші батьки.
Цього року, найімовірніше, в більшості навчальних закладів усе лишиться як було, адже наказ вийшов тоді, коли всі кошти зібрані, а подарунки куплені. До наступного року маємо час обдумати більш цивілізовані, творчі й небанальні форми привітання освітян.
Чому збирати кошти на подарунки педагогам не варто? По-перше, тому, що це стало проявом дрібної корупції, гарно захованої в обгортку вдячності за нелегку працю. Регулярні подарунки від певної групи людей у професійному контексті є хабарем.
Хтось скаже, що вартість подарунків чи суми в конвертах є меншими за мінімальну зарплату. А як із «замовленнями» від класних керівників до випускного чи інших святкових подій?
Пригадую випадок в одній із львівських шкіл, коли у рік після Революції гідності один із випускних класів вирішив не здавати гроші на традиційні дорогі подарунки вчителям. Не подарував класній керівничці замовлений ноутбук. Узагалі нікому нічого не подарував. У шкільному середовищі поширились погрози наступному класу, що мав випускатися: якщо будете такими невдячними, як попередники, атестати не будуть такими гарними, як би вам хотілося.
Шкільні подарунки шкідливі ще й тому, що у відповідь на них ми очікуємо взаємності – поблажливого ставлення до наших дітей. Або хоча б такого ставлення, яке мусить мати наставник до своїх вихованців. Не дарма ж на дверях садочкової групи висять списки тих, хто ще не здав гроші на чергове свято: щоб вихователька чітко бачила, хто не скинувся у «конверт удячності», і відповіла взаємністю дітям цих невдячних батьків.
Професійна гідність викладачів, учителів, вихователів мала б не дозволяти їм приймати навіть шоколадки від людей, яких вони вчать, або їхніх батьків. Адже таким чином під загрозу ставиться їхня об’єктивність у ставленні до учнів. Повірте, що навіть в Україні є освітні заклади, де приязні стосунки між педагогами і учнями засновані не на подарунках, а на любові до своєї професії та взаємній повазі.
Можливо, таких свідомих освітян небагато. Щоб їх стало більше, ми, батьки, повинні чітко називати речі своїми іменами й не підтримувати шкідливих традицій.
То як вітати вчителів?
Особисті свята, такі як День народження, варто ігнорувати, адже це приватне, а стосунки між педагогами та учнями (їхніми батьками) мусять бути професійними. Попри всю їхню теплоту і приязність.
Що ж до професійного свята, то варто дозволити дітям вітати своїх учителів у свій спосіб. Нехай він буде щирим, творчим і спонтанним. Можливо, якийсь клас захоче заспівати «многая літа», зібрати привітання на великій листівці. Якась дитина в садочку подарує виховательці власноруч вирізане сердечко. А вчителі й вихователі вчитимуться радіти цим малим виявам щирості, які є свідченням того, що наша праця дає плоди.
На День учителя адміністрації навчальних закладів варто проводити святково-робочі зустрічі чи спільні виїзди вчителів для будування спільноти, навчання та спілкування. Можна було б запросити доброго спікера, який розповів би про інновації в освіті, запалив педагогів новими ідеями та додав доброго настрою. Аби вчитель, вертаючись додому навіть без оберемка подарунків, відчув наснагу до своєї професії.
В італійському виші, де я навчалась, традиційні дні нашої спеціальності святкували саме так. Замість лекцій був семінар на тему, цікаву як викладачам, так і студентам. Після цього – легкий почастунок, організований факультетом, для спілкування про мрії, плани та ідеї. Нікому не спадало на думку дарувати викладачам квіти, цукерки, чайні набори абощо. І це в Італії – середземноморській країні, відомій своїми корупційними традиціями!
Тож, готуючись привітати освітян із професійним святом, думайте, як змінювати на краще наші традиції. Влада робить перші кроки в цьому напрямку, але все решта залежить від нас – учнів, батьків і педагогів.
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
