Усім батькам знайома ситуація: «Це не я з’їв цукерки. Ну то й що, що вдома був тільки я, а в мене губи в шоколаді? Все одно це не я! Хто – не знаю, але не я точно, присягаюся».

Про це написані кілометри психологічної літератури. Це не тільки захисна реакція дитини, а й певний тест на батьківські почуття. «Ти ж любиш мене? – ніби питає дитина. – Кого ти більше любиш – мене чи ті свої докази та логіку? Якщо мене, то вдай, що ти мені віриш». (І батьки таки часто вдають.)

Приблизно так само поводяться політики в межах явища, яке тепер заведено називати постправдою. Завоювавши прихильність виборців, вони раз у раз успішно випробовують її, пропонуючи вірити на слово навіть самоочевидній брехні.

«Ви ж любите мене? – питає який-небудь Трамп або Путін. – Тоді повірте, що наших військ там нема, що корупція – не корупція, що всі докази та звинувачення брехливі». І виборці, якщо не вірять, то вдають.

У великій політиці це має вигляд радше драматичний. Коли ж заходиться про дрібноту…

Ось фото території АТП-1, зроблене, за словами автора, о 17.40, 26 квітня, в середу. На ньому видно з півсотні автобусів, які просто стоять і не возять пасажирів.

Директор АТП-1 Ярослав Іванець відповідає на це: «це міг бути тільки вихідний день».

Це можна було б перевірити, зазирнувши в документи, адже десь мусить існувати сувора звітність щодо кількості автобусів на території АТП та на маршрутах. Але є легший спосіб.

Погляньмо на це фото. Воно зроблене з півдня, й довгі тіні свідчать, що а)світить сонце б)сонце низько на заході. Отже, 17.40 є правдоподібним часом.

Воно не могло бути зроблене 15, 16 чи 17 квітня: в той час дерева ще не були такими зеленими. Отже, вихідні дні – 22 або 23 квітня, субота й неділя. Це дні, коли по обіді валив дощ зі снігом. А на фото видно, що величезні калюжі, які (чомусь) є на території АТП, майже висохли; асфальт також сухий.

Отже, відповідь директора АТП-1, поширена прес-службою міської ради, неправдива. Насправді це не вихідний, а будень.

«Ви ж любите нас? – кажуть директор АТП-1 і Львівська міська рада. – Тоді повірте, що автобусів на дорогах вистачає, і ми все робимо правильно. Або вдайте, що вірите».

Відповідь – ні. Ми вас не любимо, тому що ви погано нас возите. Й немає жодних ознак того, що ви хоча б намагаєтесь вирішити проблему з пасажирськими перевезеннями у Львові. Натомість, усе (і це фото – лише ще один шматочок загальної картини) свідчить про те, що вас влаштовує теперішня ситуація, коли ви працюєте погано, а ми незручно їздимо. І ви постійно вигадуєте байки – то про замерзлу солярку, то про зламані GPS – щоб прикрити свій сором. Тому черговому повідомленню прес-служби ЛМР, у якому брехню видають за точку зору, ми не повіримо і навіть вдавати не будемо.

Автобуси, які стоять на подвір’ї АТП і не возять пасажирів – напевно, дрібниця. Хоча, як я вже писав, вони могли би знадобитися для перевезення тих львів’ян, яких залишають на узбіччі приватні перевізники. А ось те, що у спілкуванні комунальних підприємств і органів місцевого самоврядування говорити неправду є нормою і стандартом – проблема значно серйозніша. І для тих, хто бавиться в постправду львівського розливу, може виявитись фатальною.