З проблеми – у благо, або Про електросамокати і усвідомленість

7016 0
Я бачу забавку, хочу нею володіти, нічого про неї не знаю, але – маю доступ.
Фото: Дар

Фото: Дар'я Кучер

Засновниця ГО «Імпакт. Безпека дорожнього руху» Оксана Романуха – про три складові, необхідні для розвитку альтернативного індивідуального транспорту у Львові, як-от електросамокати, гіроскутери та моноколеса. А також про те, яку з них ми можемо втілити вже сьогодні.

Електросамокати – це один з викликів часу, яких стає дедалі більше. Це закономірний прогрес, особливо з огляду на пандемію, що внесла корективи у міську мобільність і виявила потребу у появі нових засобів пересування.

Вперше я спробувала користуватись електросамокатом у лютому 2020 року у Швеції під час Глобальної конференції з безпеки дорожнього руху, організованої урядом Швеції та ВООЗ. Електросамокати там були всюди, а інфраструктура – абсолютно доступна і безперешкодна. У мене було відчуття мобільності і задоволення від того, що це сучасно, екологічно та доступно – по ціні, швидкості і якості.

Читайте також: Людям і самокатам. Чи буде у Львові стратегія розвитку альтернативного транспорту

Буквально за кілька місяців – набагато швидше, ніж ми сподівались – електросамокати з’явились і в Україні. Як виявилось, ми були не готові до цього. Та не варто говорити, що це місто не підготувалось, адже це комплексне і складне питання – перш за все, йдеться про статус нових учасників дорожнього руху.

Хто такі користувачі електросамокатів? Вони не пішоходи, але й електросамокат не визнаний офіційно транспортним засобом. Вони ніде не зафіксовані – тобто, їх не існує, а конфлікти на вулицях – є. Тож перша складова інтеграції електросамокатів (та іншого мікромобільного транспорту) у міське середовище – їх фіксація на законодавчому рівні та регулювання на міському рівні. Тоді ми будемо розуміти, які у них права, а які – обов’язки, з якою швидкістю вони можуть пересуватись, чи можуть вони їздити тротуарами або узбіччям доріг чи виключно велосипедними доріжками.

Власне велоінфраструктура – друга складова процесу, адже велосипедні доріжки були би ідеальним місцем для електросамокатів: на них можна дозволити швидкість і у 20-25 км на годину, тоді як тротуарами пересуватись можна тільки зі швидкістю ходи пішохода. Враховуючи особливості існуючого простору на тротуарах у місті, останнє рішення не є бажаним. У сучасному урбанізмі та мобільності є таке поняття, як forgiving roads. Тобто дизайн і проєктування інфраструктури передбачають, що люди схильні помилятися – така людська природа. Тому інфраструктура має передбачати і попереджати це.

Третя складова – це усвідомленість. Наразі вона є найважливішою, адже інфраструктура розвиватиметься трохи довше, а законодавчі зміни «зависли» у другому читанні.

Ти бачиш забавку, хочеш нею володіти, нічого про неї не знаєш – але маєш доступ. Та якщо я вирішила скористатись електросамокатом, то маю поцікавитись, де можу їхати, який маршрут обрати, щоб було комфортно мені і не заважало пішоходам. Якщо я відчуваю себе достатньо впевненим користувачем і їду узбіччям дороги, може мені варто виділити себе, скористатись правою і лівою рукою, щоб бути більш передбачуваною для водіїв у своїх маневрах?

Читайте також: Електросамокати не мають їздити тротуарами. У Львові розроблять рекомендації

Заради справедливості скажу, що схожа ситуація склалась у більшості країн, де є електросамокати. Я нещодавно спілкувалась з нашими британськими партнерами – у них ті ж проблеми: електросамокати не хочуть ані на тротуарах, ані на узбіччі, а в законодавстві – теж прогалини. Раніше у Британії приватні електросамокати були заборонені, їх можна було лише брати в оренду і лише у визначених для цього місцях. І хоч я не є прихильницею введення надто суворих обмежень, проте мусять бути прийняті абсолютно чіткі регулюючі правила, як-от статус користувачів, зони пересування, швидкість, вік тощо, існування яких могло б перевести це питання із поняття «проблема» в поняття «благо».

Мікромобільність – це вже невід’ємна частина наших міст і розвитку. Це той шлях, який обирають і планують розвинені країни, де людина знаходиться у центрі міського простору. Вірю, що це і наш шлях, варто лише усвідомити це і продовжувати працювати над створенням нової культури поведінки всіх учасників дорожнього руху, де буде місце повазі та безпеці.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.


Читайте також:
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!