В Україні з’явилась нова політична традиція. Рада національної безпеки і оборони ледь не кожного тижня на своїх засіданнях визначає, хто потрапить під санкції. Так, одним з останніх рішень РНБО був аудит указів експрезидента-утікача Віктора Януковича, внаслідок якого скасували призначення суддями Конституційного Суду Тупицького та Касмініна. Також ввели санкції проти 19 компаній надрокористувачів. Ще раніше їх запровадили проти нардепа від ОПЗЖ Медведчука, а також телеканалів, власником яких був його соратник – Тарас Козак.
Львівський юрист Іван Городиський – про те, чому рішення, ухвалені задля національної безпеки, є першочерговими, але потребують передусім дотримання юридичної процедури.
Абревіатура РНБО останніми тижнями стала чи не найбільш вживаною в політичних новинах, а сам орган – Рада національної безпеки та оборони, перетворюється в найвпливовіший владний центр ухвалення рішень. Її рішення, що потрапляють на перші шпальти, зокрема щодо персональних санкцій, припинення мовлення телеканалів чи «звільнення» суддів КСУ обґрунтовуються вимогами «національної безпеки». Але скидається на те, що з точки зору членів Ради, ця підстава для прийняття рішень є практично абсолютною.
Читайте також: РНБО запровадила санкції до Медведчука та його дружини Марченко
Попри усю важливість заходів із забезпечення національної безпеки, її застосування в якості підстави для прийняття рішень органами влади має свої межі. А обґрунтування інтересами національної безпеки, наприклад, рішень про позбавлення ліцензій на телерадіомовлення чи анулювання дозволів на користування надрами, вимагає особливої юридичної бездоганності. І саме на прикладі цих рішень РНБО можна найкраще побачити, які питання до них існують з точки зору права.
Найперше, загрози національній безпеці у формі російської агресії та тимчасової окупації існують вже багато років і є беззаперечними. Тому постає питання: чому саме зараз виникла потреба в ухваленні цих рішень і чому вони не могли бути прийняті раніше? Тут не спрацює апеляція до «попередників», оскільки чинна владна команда вже понад півтора року керує державою, що є більш ніж тривалим строком.
По-друге, всі ці рішення могли бути прийняті і за встановленою процедурою: більш тривалою, однак і більш юридично обґрунтованою. Так, позбавлення ліцензій трьох телеканалів могло бути здійснене в судовому порядку, через звернення Нацради з телебачення і радіомовлення, а дозволи на надрокористування можуть бути зупинені чи анульовані Держгеонадрами. І тут виникає питання про те, які саме обставини обумовили такі невідкладні рішення, всупереч передбаченій законом процедурі?
А з цього випливає й третє питання: якими саме аргументами та інформацією керувалися члени РНБО під час ухвалення відповідних рішень? Посилання на «загальновідомість» тих чи інших фактів може бути достатнім в політичному, але не в юридичному сенсі. І навіть якщо не всі факти можна оприлюднити через державну таємницю чи таємницю слідства, суспільний інтерес вимагає широкого та ґрунтовного пояснення обставин, що привели до прийняття рішень в інтересах нацбезпеки.
Читайте також: Санкції РНБО щодо проросійських каналів – це добре, але немає чому аж так радіти
Те, що українська влада в умовах зовнішньої агресії має активно протидіяти зовнішнім та внутрішнім загрозам національній безпеці, є аксіомою, яка ні у кого не викликає сумнівів. Однак це не означає, що при цьому слід нехтувати правовими принципами. Більш того: таке нехтування може в подальшому призвести до їхнього скасування та відшкодування з бюджету. Тож лише максимально зважений підхід з юридичної точки зору може гарантувати їх ефективність та сталість.
Крім того слід пам’ятати, що вимогами національної безпеки, за умови її широкого тлумачення, можна обґрунтувати практично будь-які рішення, серед них і ті, що можуть бути спрямовані на посилення та концентрацію влади. Тому слід особливо обережно підходити до «санкційних» та деяких інших рішень, що приймаються РНБО останнім часом. Адже необмеженість влади і є однією з головних загроз національній безпеці.
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
