Доктор філологічних наук, професор Ярослав Гарасим розповідає, як тривала робота над новим українським правописом та чому ухвала ОАСК є політично мотивованим прямим утручанням у вузько спеціальну мовознавчу галузь.
Дискусії, що розгорнулися довкола заборони рішенням ОАСК постанови уряду, якою була ухвалена нова редакція українського правопису, чітко оголили щонайменше два головні нерви основ нашої суспільности – боротьба з мобілізованим токсичною кремлівською пропагандою різноформатним антиукраїнським сміттям за утвердження національної ідентичності та популістично-непрофесійна гібридність системних управлінських процесів у державі.
Читайте також: Окружний суд Києва скасував постанову про новий український правопис
Професійна філологічна спільнота якось дуже мляво відреагувала на ситуацію. Мабуть, це можна пояснити переходом на дистанційні форми функціонування академічних та університетських мовознавчих інституцій, неочікуваністю валуєвського хамства від формально української феміди та заскоченістю беззаборольного дилетантизму від колег-природничників. Варто сподіватися, що авторитетні центри багаторівневого дослідження української мови та її належного правописного унормування невдовзі висловлять і оприлюднять свою виважену позицію.
Прикро, що до цькування нового українського правопису активно долучилися люди, які позиціонують себе науковцями у сфері фізико-математичних чи точних наук. Декларуючи виключне право на володіння езотерикою наукової методології, вони нагородили стільки дурниць стосовно правописної проблематики, що впору засумніватися у їхній фаховій компетенції. Елементарне сплутування акустичних і фонологічних явищ, прагнення емпіричного циркульно-лінійного обмацування складних мовних феноменів, спрощення розгалуженої системи правописного нормування до куцих недолугих узагальнень (г-концепція та є-концепція), намагання нав’язати усім або псевдоорганічну спорідненість з чужою московською звукоструктурою, або величну монументальність сталінської лінгвістичної стандартизації. А чого варте апелювання до принципів громадського мажоритаризму при висловленні власних умовиводів, мовляв, більшість так говорить (пише), отже – це істина?! Словом, і сміх і гріх.
Читайте також: Пів яблука та ирій. Що змінює новий український правопис
Поступове наповнення публічного простору українськомовним контентом у результаті запровадження нових норм доволі ліберального мовного закону спричинило істерику у москвинському істеблішменті та спонукало до термінового спорудження інформаційно-правових бар’єрів на шляху закономірного розпросторення суспільного функціоналу української мови. До того ж, часу на роздуми виявилося обмаль, а зайве зволікання загрожувало обернутися ситуацією з Томосом, тобто черговим цілковитим фіаско у цивілізаційно-світоглядному двобої з непокірним південно-західним сусідом.
Врешті, в авральних умовах стратегічного цейтноту поспіхом було сформовано прокремлівський батальйон швидкого реагування, кадровий сумбур якого увиразнює той факт, що до його складу увійшли надто різноформатні персоналії: теперішній секретар ради національної московської безпеки, колишній керівник адміністрації ростовського втікача, недопрофесорка столичного університету та, не обтяжена надлишком емоційного інтелекту, семикласниця однієї з загальноосвітніх шкіл. Головним тактичним завданням для цього «елітного» війська став штурм україноцентричних бастіонів із допомогою цинічно-циркулярського арсеналу продажного київського окружного адмінсуду та вірусного розмноження трафаретних лякалок у соціальних мережах.
Отож ухвала ОАСК є політично мотивованим прямим утручанням у вузько спеціальну мовознавчу галузь і не може бути обґрунтована жодними аргументами щодо забезпечення законних прав того чи іншого громадянина України. Над формуванням правописних змін тривалий час працювала паритетна комісія, яка запропонувала й так занадто компромісний варіант, що багатьма своїми положеннями розхитує стійкість мовної системи та негативно впливає на дотримання культури мови.
Читайте також: Одіозний політик домігся перегляду підручника з історії про події Революції Гідності
Завданням свідомої української спільноти є у найближчий термін добитися скасування в апеляційному порядку скандального рішення ідеологічно заангажованої судової інстанції, подбати про неухильну імплементацію нової редакції правопису в усі сфери суспільного та освітньо-культурного життя та продовжити роботу мовознавчих установ над удосконаленням процесу стандартизації національної мовної системи в органічних координатах її культурно-духовного простору.
Пам’ятаймо: новий український правопис – це ефективна вакцина проти вірусу «русского мира»!
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
