Стріляти можна, лаятись – ні. Про давні українські традиції другого святвечора

1289 0
Звичай купатись в ополонках, розповідає етнологиня, набрав обертів лише у 90-х роках минулого століття.
фото: соцмережі

фото: соцмережі

Кандидатка історичних наук з етнології, старша наукова співробітниця Інституту народознавства НАН України Анастасія Кривенко розповідає, якими колись були традиції українців західного регіону на свято Богоявлення (у народі – Водохреща) та його надвечір'я.

Водохреща – це одне з основних новорічно-різдвяних свят, ним закінчується цикл зимових святкувань. Свято починалось надвечір 18 січня, коли родини готувались до святої вечері. На наших теренах (Львівщина – ред.) прийнято називати її другою святою вечерею або другою кутею чи щедрим вечором. В інших регіонах, де так само збирають перед старим Новим роком, говорять про третій святий вечір, третю коляду.

Читайте також: Що приготувати на другий Святвечір. Рецепти основних страв

Вечеря схожа на ту, що влаштовують у надвечір'я Різдва, але в обрядовості є свої ноанси. Наприклад, упродовж дня до вечора не можна нічого їсти (тому цю вечерю часто називають голодною кутею). Цього дня можна було хіба що пити свячену воду – торішню або ж освячену перед вечерею, з якої, власне, родинна трапеза і починалась.

Читайте також: Від класики до авангарду. Як львівські митці творять сучасну ікону

У ці дні ключовими є обряди з водою, яку після освячення використовували у різних життєвих потребах: коли хтось захворів, коли була кволою домашня худоба, в обрядах захисту.

Дослідники-етнологи говорять, що українці у ці дні робили проводи померлих предків: спочатку їх закликали на вечерю, а згодом – проваджали у засвіти. Для померлих предків залишали місце за столом. Гуцули, наприклад, навіть дули на лави перед тим, як сісти, щоб не придушити, бува, душу померлого. Також посуд на столі та деякі страви залишали для померлих на ніч, щоб вони могли почастуватися.

Після вечері зазвичай влаштовували ритуальний шум – наприклад, стукали по посуду, стріляли з пістолів. Вважалося, що таким чином люди відганяють коляду (або душі померлих),  усі потойбічні сили, що упродовж різдвяних свят перебували на землі у людському просторі.

Читайте також: Що символізує дідух і чому його після свят виносять з хати

Цей мотив відгону яскраво проявляється саме в обряді у день Водохреща, коли освячують воду. Часто це робили на річках чи ставках, де напередодні з льоду вирубували хрест, що обливали буряковим квасом, аби він був червоним.

Тоді усе село йшло з церковною процесією до водойми. Коли священник освячував воду і занурював у неї хрест, то, за повір’ям, усі чорти, вся нечиста сила вистрибувала з води. У цей момент присутні часто стріляли з пістолів, щоби відігнати цю нечисть від себе.

Із освяченою водою потрібно було чимдуж бігти додому і покропити обійстя і все, що є в хаті – посуд, худобу тощо, аби прогнати нечисту силу, що ховається від святої води.

Читайте також: Я почуваюся маленьким хлопчиком, або спогади про галицьке Різдво

У різних джерелах є свідчення, що люди на Водохреща після освячення води купалися в ополонці. Але це робили переважно православні християни, а не католики. Як свідчать мої польові дослідження, у багатьох селах ця традиція стала популярною вже у 90-х роках.

Фото 2017 року. Військовослужбовці 184-го Навчального центру Національної академії сухопутних військ організували свято на одному з озер військового полігону й разом занурилися в крижану воду.

Також існувало повір'я, що потрібно вмитися освяченою водою, особливо молоді. Дівчатам це мало подарувати вроду, а хлопцям – силу і міць. Наречені ж від освяченої води мали отримати щастя і подружню злагоду на довгі роки.

У деяких родинах напередодні Водохреща, перед вечерею, господар брав паляницю або спеціальний хліб, випечений до цього дня, свічку і обходив своє господарство, все кропив освяченою водою і читав молитву. А на дверях він ставив хрест – десь його малювали крейдою, а десь ліпили з тіста, замішаного на освяченій воді.

Читайте також: Як повернутись у дитинство, або Пампушки моєї бабці Марії

Раніше люди також вірили у те, що під час різдвяних свят не можна виносити сміття, бо, мовляв, винесеш добробут. Тож сміття виносили перед 19 січня.

У день Богоявлення, як і на Різдво, не можна було сваритися, лаятися, галасувати, бо це свідчить про неповагу до померлих предків. Дуже строго люди дотримувалися і заборони щодо шиття і прядіння та лише після Водохреща брались до такої роботи. Цикл зимових свят завершувався.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.


Читайте також:
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!