Фото: Дмитро Тарадайка
Друга зима в окопах. Чи можлива ротація бійців, які давно воюють
Життя має тривати й у тих, що на війні
Заклики з вимогою загальної або часткової демобілізації тих, які півтора року брали участь у бойових діях, почалися влітку. Зокрема, 24 серпня на сайті президента України була створена петиція Марією Смішко про надання можливості військовим демобілізуватися після 18 місяців служби, щоб відпочити пів року чи рік. У жовтні вона зібрала 25 тисяч підписів. Це вже третя петиція, яка набрала достатню кількість голосів для розгляду президентом України, але відповіді на жодну з них не було.
Також у Верховній Раді зареєстрований законопроєкт під №9142 від 24.03.2023 року Олексія Гончаренка, в якому пропонується, щоб громадяни України мали право на звільнення з війська через півтора року після мобілізації, якщо не хочуть продовжувати військову службу.
Читайте також: Дружини військових зібрались на мітинг під Львівською ОВА
Мирний пікет, на якому учасники вимагали демобілізації військових та визначення конкретних термінів служби, у Львові цими днями провели вже вдруге. Як і минулого разу, на пікет прийшла Алла Радченко – киянка, яка від початку повномасштабного вторгнення разом із двома дітьми мешкає в прихистку біля Львова. Її чоловік на війні більш ніж півтора року, майже без відпочинку.
«На війну мій чоловік пішов добровільно. Майже з перших днів повномасштабного вторгнення. А тепер невідомо, коли звідти повернеться», – каже вона.
Жінка розповідає, що у Львові мала намір зупинитися тільки на два дні, бо вирішила вивезти дітей за кордон. Чоловік мав зачекати її у Львові, щоб разом повернутися до Києва, але пішов і записався у Львівську ТрО. Відтоді й служить. У відпустку приходив лише раз, на два тижні. І то після того, як він та інші бійці висунули відповідну вимогу. До того їх не відпускали взагалі.
«Чоловік контракт не підписував, лише призивався. Разом із ним служать хлопці-контрактники, але все одно не можуть піти в тривалішу відпустку, ротацію або ж демобілізацію. В розумінні керівництва ротація – це як перекидання хлопців із однієї гарячої точки в другу, напівгарячу. Ми виступаємо за добровільну демобілізацію, бо життя мусить тривати не лише в тих, що у тилу, але й у тих, що на війні», – вважає співрозмовниця.
Вийшла на пікет у Києві й Катерина Цвігун. Жінка розповідає, що з чоловіком вони в шлюбі недавно, що у війську він довше, аніж встиг пожити з нею. Він сам прийшов до військкомату наприкінці березня 2022 року і потрапив до лав Нацгвардії.
«Ми дуже любимо Україну, в нас не було навіть думок про те, щоб емігрувати чи відмовлятися від своїх обов'язків перед державою. Але всі люди втомлюються, особливо коли в твоїй роботі є потенційний ризик для життя і робочий графік абсолютно не нормований. Ти місяцями не бачиш родину, без нормальних побутових умов, того ж гарячого душу. Звісно, це все можна перетерпіти, якби не відчуття цілковитої несправедливості в цій ситуації. Тобто людям, які добровільно стали на захист країни, «вліпили» довічну службу в армії без кінцевого терміну, в той час як інші живуть звичним життям і думають, що їх війна не торкнеться, що вони «пропетляли», – обурюється Катерина.
Жінка каже, що чоловіка свого часу запевнили: відслужиш рік – матимеш право на «дембель». А тепер пояснюють, що демобілізація неможлива під час дії воєнного стану. Військовим, які служать півтора-два роки, не дають відпустки.
Демобілізувати чи скерувати на ротацію
Мобілізація в Україні відбувається складно, але ситуація не є катастрофічною. Територіальні центри комплектування постійно набирають людей. Про це ще на початку листопада заявив секретар РНБО Олексій Данілов:
«На початку війни була велика хвиля людей, які пліч-о-пліч стали на захист нашої країни. Процес триває, ми ні на день не зупиняли мобілізацію. У нас є центри комплектації, де працюють військові люди, які безпосередньо підпорядковані військовим. Вони призивають стільки людей для виконання обов'язків, скільки вважають за потрібне. Звичайно, питання складне, але це не означає, що воно настільки катастрофічне, що треба кричати «караул, все пропало».
І додав, що система набору налагоджена, а рішення, чи потрібна людина армії, за військовими.
Що стосується демобілізації тих, хто перебуває на війні від самого початку, то, зі слів представника президента у Верховній Раді Федора Веніславського, влада працює над тим, щоби військові мали можливість перепочинку.
«На жаль, Україна перебуває в стані неспровокованої повномасштабної війни, яку розв’язала російська федерація. Ми повинні розуміти, що ця війна, по суті, за збереження української державності, України як нації. Питання загальної або часткової демобілізації тих, що відслужили півтора року під час ведення бойових дій, навряд чи буде найближчим часом вирішене. Треба розуміти, що це дуже суттєві ризики для нашої держави загалом», – вважає він.
На думку Федора Веніславського, говорити про демобілізацію, на жаль, можуть лише ті політики, які «не зовсім відповідально ставляться до держави».
«Комітет з питань національної безпеки, оборони й розвідки, Офіс президента працюють над тим, щоб військові мали можливість перепочинку. Такі механізми передбачені, відбуваються планові ротації. Не можна сказати, що один підрозділ воює на передовій без перепочинку, їх відводять для відпочинку», – додав він.
А полковник запасу Олександр Поронюк каже, що тепер у суспільстві є підміна таких понять, як демобілізація і ротація. Демобілізація означає, що в країні має закінчитися воєнний стан і настати мир, відповідно, людей звільняють з армії, техніку ставлять на консервацію, а економіку переводять на мирні рейки. У тому, що деякі чиновники плутають слова «демобілізація» і «ротація», криється небезпека для всього суспільства.
«Усі ми добре розуміємо матерів, сестер, дітей, які хвилюються за своїх рідних на фронті. Але про демобілізацію наразі не може мовитися. Зараз ми повинні говорити про ротацію, тобто заміну військових, поповнення армії новими людьми та матеріальними ресурсами. Люди, які тривалий час перебувають на передовій, повинні мати змогу повернутися до родин, перепочити, відновитися, зняти стрес. Хтось після цього повернеться до мирного життя, а хтось перепочине і з новими силами знову стане до військової праці», – пояснює він.
Олександр Поронюк певен, що нам важливо готувати нові кадри. Така робота вже триває: поетапно формують нові частини для того, щоб ті, котрі давно на фронті, змогли приїхати на відпочинок на певний період. У той час Україну захищатимуть інші підготовлені бійці, і це буде справедливо, це більш планомірний підхід, який дозволить зменшити навантаження на військову частину, кожного військовослужбовця в ній. Та оскільки на фронті часто бувають загострення, це не завжди можна зробити.
Речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат у коментарі Tvoemisto.tv додав, що зараз мобілізація до війська відбувається не так добре, як на початку повномасштабного вторгнення, тому замінити військових на передовій не так просто:
«Якщо мовиться про стрілецькі бригади, піхоту – це одне, а Повітряні сили, зенітно-ракетні війська – кардинально інше: у нас багато не так мобілізованих, як професіоналів. Хоча тут також буває по-різному – одні беруть відпустки, а другі працюють без відпочинку. Людей треба замінювати однозначно, давати їм перепочинок. Але якби їх було ким замінити, то замінили б», – каже Юрій Ігнат.
Багато мобілізаційних документів ще радянського зразка
Парамедик Андрій Жолоб із позивним «Бетон», який рятує життя побратимів із початку повномасштабної війни, зазначив, що незамінних людей немає, тому треба мобілізувати нових офіцерів і солдатів із перспективою заміни тих, які захищають країну з 24 лютого 2022-го. Однак цей процес має бути поступовим. Для прикладу, варто присилати нового офіцера на посаду заступника чинного командира з перспективою того, що через кілька місяців він замінить його у підрозділі.
Читайте також: «Мене вразило, що пасажири змовчали». Андрій Жолоб про фронт і тил
Андрій Жолоб наголосив, що в лікарні, де він працював, ніхто з лікарів, окрім нього, не пішов на війну: «Але ж вони також мають офіцерське звання, тому заміни вистачає у резерві».
До речі, торік у відпустці він пробув 10 і 15 днів, ще 10 днів мав на оздоровлення. Прикладів, коли хлопці йшли на ротацію на пів року, не знає, навіть не чув про таке.
«Тим, що тривалий час були на «нулі», однозначно потрібна демобілізація. Там уже психологічна руїна в голові. Для штабних можлива ротація», – каже він.
Зі слів Олександра Поронюка, ротація та відпочинок військових мають тривати шість-вісім місяців. Військова частина мусить перебувати на фронті, потім її відводять у пункт постійної дислокації. Тоді особовий склад відпочиває, оновлює техніку, озброєння, а командування доукомплектовує підрозділи. Відтак треба бути знову готовими до виконання бойових завдань. Щоправда, такий алгоритм дій можливий наразі лише в уяві.
«Безперечно, є такі військові частини та підрозділи, де бійці мають тривалі ротації, хоча в умовах війни це стосується далеко не всіх. На жаль, багато наших мобілізаційних документів написані чи перекладені з радянських без урахування нинішніх реалій. Через це виникають проблеми і в працівників ТЦК, і в пересічних громадян. Є проблеми з мобілізаційною нормативною базою. Треба терміново вирішувати це питання на вищому законодавчому рівні. Бажання наших громадян захищати державу є. Переконаний, що вище керівництво держави, Збройних сил України виконає всі покладені на них повноваження заради нашої перемоги!» – наголосив Олександр Поронюк.
Полковник запасу вважає, що «правила гри» мусять були однакові для всіх: «Мовиться про дотримання законів. Але чи багато людей зараз дотримуються закону «Про мобілізацію»? Щоби відбулася демобілізація, також потрібен закон».
Ольга Шведа
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
____________________________________________________________________________________________
Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.
Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.
Війна і наступ Росії
- «Я втратила ногу, але є й хороша новина»
- «Війна – це завжди нагода». Якою є Україна майбутнього та чого чекати в наступні роки
- «Мама заховала повістку, а тато сказав». Розвідник, який воює та записує війну на вініли
- Якою буде нова Україна. Розмова з Віталієм Портниковим і Ярославом Грицаком
- Як росіяни захопили Вугледар і що буде далі
- «Важкий день для Львова». Репортаж з вулиці, де загинуло семеро людей
- «Завтра може все змінитись і кожному доведеться хапати зброю»
- Повістки, відстрочка, штрафи й ТЦК. Усе про зміни в мобілізації в Україні
- «Я хотів повіситись, але вдома чекали діти», – ветеран, що пережив полон
- Зібрав 7 мільйонів і пішов воювати. Історія добровольця
- Два роки тому на Львівщині загинуло щонайменше 60 військових. Кого за це судять
- «Повернути своє життя». Як відновлюють будинки на Стрийській після прильоту ракет
- Як Львів пережив масовану повітряну атаку. Деталі і коментарі
- «Казав, що має кілька патронів». Мати полоненого «азовця» чекає на його повернення
- Новий етап війни, Або що відбувається на фронті
- Удар «шахедів» по Львову. Що летіло на Львівщину та куди влучили
- Віталій Портников: «Вагнер» у білорусі не для того, щоби бавитися в пасочки
- «Я пів року не бачив сонця і неба». «Азовець» Святослав Сірий про війну і полон
- «Я пішла шукати кицю – так і зберегла своє життя»
- «Я міг залишатися дома, але я тут», – викладач УКУ, який пішов на фронт
- «Хто я в цій війні». Волонтерка військового госпіталю Наталія Арестова
- «Хто я в цій війні». Медична кураторка патронатної служби «Азов» Дзвінка Сіра
- Як минув рік повномашстабної війни для Львова: спогади, цифри, фото
- «За рік бійці втомилися, але в них є місія». Інтерв’ю з військовим психологом
- «Я тут заради сім’ї та країни». Історія бійця з книжкою Тімоті Снайдера
- «Бійців з окупованих територій навколішках не проводжають». Історія польської волонтерки
- Віталій Портников: «Українці завжди робили свій вибір»
- Без світла, але без вас. Як львів'яни рятуються у випадках знеструмлення
- «Війна оголила правду про нас», – волонтерка Устя Стефанчук
- Як бізнес у Львові готується до блекауту та кому потрібні генератори
- Танкіст, який звільняв Ізюм: «Ми знаємо наші танчики до кожного гвинтика»
- Що означають масові ракетні обстріли та до чого готуватись. Прогноз експерта
- «Чоловік багато зробив, аби Маріуполь був українським», – дружина «азовця»
- Віталій Портников: «Формула перемоги у цій війні очевидна»
- «Ядерний удар, обмін полонених та мобілізація – це політична гра путіна», – експерт
- «Мамо, хто, як не я?». Історія азовця «Калини» з Львівщини, якого звільнили з полону
- «Моя роль – благословити сина і чекати на нього», – мама героя
- Влада з волонтерами не конкуренти. Яким є рішення для порозуміння
- Мама азовця: «Син просив, щоб ми молилися за них щодня»
- На чий бік стане світ? Аналіз промов Зеленського та путіна з початку великої війни
- «День Незалежності для росії – як кістка в горлі, треба бути готовим до всього», – експерт
- Двоє навіть поплили через річку. Як на кордоні ловлять ухилянтів та що на них чекає
- «Ми намацали больові точки противника». Військовий експерт про зміну стратегії на війні
- Переродження. Історія львівського панк-рокера, який вчиться бути військовим лікарем
- Наш прапор – мирний, але з кров’ю стає червоно-чорним. Історія Іванки Крип’якевич-Димид про сина-героя
- «Уявіть, що війна буде тривати десять років». Микола Савельєв про передову і тероборону
- Воїн світла. Спогади про героя Тараса Жеребецького
- «Я божеволію». Як рідні шукають зниклих безвісти військових і куди їм звертатися
- «Кожен чимось жертвував, щоб вивезти поранених за кордон». Історія фельдшерки
- «Потрібно бути готовими». Військовий експерт про наступ білорусі і ескалацію на сході
- Яку зброю Україні передають союзники та що потрібно ще для перемоги
- «Треба йти до кінця» – львів’янка Оля Біщук, яка воює у складі тероборони на cході України
- «Він був таким крутим чуваком». Сестри Артемія Димида про Героя і війну
- «Той, хто вмів літати». Спогади про Героя Артемія Димида
- Як у Львові оцифровують підбиту російську техніку. Репортаж із 3D-студії
- Острівець освіти. Як українські вчителі відкрили у Румунії школу для біженців
- 100 днів опору. Історії захисників, які наближають нашу перемогу
- «Коли є питання життя і смерті, то є бажання продовжити рід». Як війна впливає на стосунки
- «Все дуже складно». Олексій Францкевич про можливе вторгнення Білорусі
- Шок пройшов. Як нам спільно відбудовувати Україну
- «Україна знову має годувати світ». Що може змінитися для нашої держави у червні
- «Цінності важливіші за інтереси». Валерій Пекар про те, як Україна змінює світ
- Броня перемоги. Хто виготовляє бронежилети для військових і як їх перевіряють
- «Британці пишаються Україною». Найстаріший волонтер світу у Львові підтримав українців
- Які ракети запускає росія на Львівщину і чому не всі вдається збити
- «Це нова піхота, за якою – життя». Як зберегти тероборону і що треба у ній змінити
- Я не знав, чи у мене залишилися очі. Історія львівського розвідника
- Це вже не війна, а полювання. Мама пораненого азовця зі Львова про бій за «місто Марії»
- Є дві речі, на які ти маєш вплив під обстрілами. Історія «джавелінщика»
- «Зарубати слона кинджалом». Чому бійців з тероборони відправили у «гарячі точки»
- «Ми опинилися в 1944-му році». Віталій Портніков про уроки Другої світової війни
- «Наше головне завдання – вижити». Директорка «Території терору» про історію опору
- «Хочу дихати своїм повітрям і допомагати вдома». Історія біженки, яка повернулася додому
- Російський фарфор і раритетні ікони. Що знайшли в будинку «імператора» Козака у Львові
- (Не) їдуть без екіпіровки. Чи забезпечує держава військового всім необхідним
- Що зміниться для України, якщо путін офіційно оголосить війну. Прогноз експерта
- 1 травня: чи варто його святкувати, а чи скасувати як елемент радянщини
- Слава Україні! Історія прикордонника, який підірвав себе заради побратимів
- «У Бога закінчилося терпіння». Психолог про «затяжну» війну і як вона змінить українців
- «Ці рани надто глибокі». Як у село біля Маріуполя прийшли окупанти
- «Щоби забрати поранених вночі, ми їдемо навпомацки». Як воює парамедик із «Госпітальєрів»
- Взяти Одесу вони точно не зможуть. Політолог про ймовірне вторгнення з Придністров’я
- Гроші, робота, освіта. На що можуть розраховувати біженці з України за кордоном
- «Найгірше було при москалях». Як українці святкували Великдень під час воєн
- Будуть масивніші бомбардування. Експерт про 9 травня, цілі росії і новий виток війни
- «У концтаборі ми знали, що союз розпадеться. З росією буде те саме», – Мирослав Маринович
- Чому у XXI столітті люди здатні на таке насильство? Військовий капелан про путіна, росіян та Європу
- «Захищав людей у маршрутці й на вулиці». Спогади про оператора і воїна Юрія Олійника
- Чи вигідна Україні мирова з росією. Реакція експертів
- «Ми не можемо продати нашу свободу за тимчасову уявну безпеку», – Святослав Вакарчук
- Леви охороняють Львів, або Як місто рятує свої пам’ятки
- 12 днів у підвалі. Історія маріупольця, якому вдалося евакуюватися до Львова
- «Кожен позов, кожне невиконане росією рішення, є ще одним доказом для всіх», – правник
- Гуманітарка має стати на рейки. Як і хто координує допомогу на Львівщині
- «Фото та відео руйнувань дуже важливі для міжнародного суду над Росією», – юрист
- «Наші діти подорослішали на роки». Репортаж з колишнього дитбудинку у Львові
- Це мільйон доларів на день. Андрій Садовий про переселенців та життя у час війни
- Чи можна буде засудити Росію в Гаазі. Політолог-міжнародник про російсько-українську війну
- Українці показали світу, що свобода варта того, щоб за неї помирати, – Юрій Поляківський
- «Надягнув бронежилет на священничий одяг». Історія отця, який молиться з киянами