
Фото: Антон Зелінський
Великдень у Львові та селах відзначали по-різному. Старі фото та традиції
Магія приготування
Особливу роль перед світлим святом Великодня відігравав підготовчий період, коли треба поприбирати в оселі, на подвір’ї та довколишній території.
За словами доктора історичних наук, старшого наукового співробітника відділу археології Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України Миколи Бандрівського, у селі напередодні Великодня перед Першою світовою війною галицькі газдині білили не лише хати, а й хрести, фігури Матері Божої поблизу доріг, а також прикрашали все квітами. Тобто дбали про чистоту і красу усього села.
«У традиціях православної церкви Великдень є більш значимим, ніж Різдво. Не даремно піст напередодні свята називають Великим. Увесь цей час кожен постив, готував себе до зустрічі з Христом. Великдень мав бути чистим у всіх розуміннях. Всі дбали, щоб велике свято прийшло до чистої душі, у чисте помешкання, на заметені вулиці», – розповідає Тvoemisto.tv Микола Бандрівський.
Особливо строго 100 років тому дотримувались посту. Від того, за словами співрозмовника, і свято відчувалося більш глибоким і повноцінним.
Читайте також: Додаткових обмежень на Великдень МОЗ не планує
«Дотримання посту, ретельне приготування оживляло і тіло, і душу. Зараз господині не так переживають, чи вдасться їм паска, чи вона добре і гарно спечеться. Раніше ж, у час, коли газдині пекли паски, у домі не можна було сваритися, думати про погане, а, навпаки, внутрішньо треба було бути чистим і зібраним», – розповідає Микола Бандрівський.
Свято, а не дата
Про ретельне приготування осель до світлого свята Воскресіння Господнього, віднайдення рецептів пасок і навіть сушіння дерев’яних полін для вудження м’яса говорить і львівський краєзнавець, екскурсовод Петро Радковець. За його словами, таке тривале приготування було своєрідною магією.
«Це зараз ми дивимося в календар і знаємо число, місяць і рік. А раніше такого не було. Радше казали: два дні по Різдву, за два тижні до Великодня, або просто – на Петра. Тобто, 100 років тому набагато більше значення мали самі свята, а не дати. Великдень був найвеличнішим святом, тож до нього треба було відповідно приготуватися. Дні в останньому тижні перед Великоднем були розписані: треба було встигнути поприбирати, помити вікна, віднайти всі рецепти, подумати про дрова на вудження. У чистий четвер – замісити і випекти паску. А в суботу – зробити крашанки, подумати про одіж», – каже Петро Радковець.
Читайте також: Французька кухня, віденські бали. Як жили львів'яни сто років тому
Крашанки жінки фарбували здебільшого у лушпиннi з цибулi. Яйця дозволялось фарбувати в рiзнi кольори, але перевагу надавали червоному, що символiзував кров Iсуса Христа. Писали у ту давнину, за словами Петра Радковця, і писанки. Але не лише на яйцях курей, а й перелітних птиць. Саме такі птахи восени відлітають у вирій, що є аналогом християнського раю.
У місті не так, як у селі
І Микола Бандрівський, і Петро Радковець кажуть, що святкували Великдень у містах і селах по-різному. Але обрядовість цього дня – похід у церкву, освячення пасок та вранішня трапеза – були практично однаковими. У тому, що було поза межами церкви, кожна родина визначала свої традиції.
У церкву, зрештою, як і сьогодні, одягали найкращі сукні та сорочки.
«Це зараз більшість людей святять паски напередодні, у суботу. А 100 років тому це робили в неділю вдосвіта, після ранішньої Служби Божої. Родини були великі, йти мусили усі. Ті, хто мешкає у дальніх селах, виходили завчасно, щоб встигнути на Богослужіння. Церква була не лише місцем для молитви, а й для зустрічі та комунікації. Давніх традицій в містах також дотримувалися, але вони трохи по-іншому виглядали – не так компактно, як у сільській місцевості», – каже Петро Радковець.
Після Служби, що тривала щонайменше 2,5 години, святили великодні кошички, куди кожна господиня клала найголовніші наїдки – паски, яйця, м’ֹясо, хрін. Потім всі розходилися по домівках, де сідали за одним столом. Трапезу починали із частинки свяченого яєчка.
Історик Ігор Лильо розповідає, що в місті тодішні багатії на свята, у тому числі і на Великдень, допомагали бідним, навіть створювали цілі фундації для допомоги.
Саме святкування Великодня було сімейним. Вітати ходили родичів, хрещених батьків. Однією з традицій було стукання крашанками або діти могли вільно бити цілий день у церковні дзвони.
Особливістю Великодня столітньої давнини, зі слів Ігоря Лиля, був карнавал.
«Карнавал проводили відразу після Великодня. Вулицями на ходулях ішли великани, які виконували різні сцени з біблійної історії. На самому Ринку відбувалися святкування, пускали феєрверки. Людям від імені міської влади могли роздавати їжу – просто у натовп кидали хліб, булки, ковбаски», – каже історик.
Яким був поливаний понеділок
Вважається, що вода у великодній понеділок, що його називають поливаний або чистий, стає цілющою, приносить щастя та здоров’я. Тому люди обливали не тільки один-одного, а й себе. Цей день пов’язували передусім з духовним весняним очищенням.
Проте, зі слів співрозмовників Тvoemisto.tv, 100 років тому цей день ніколи не виглядав так, як у теперішній час.
«У чистий понеділок кропилися водою, аби очиститися, але ніколи не обливалися з відра чи шланга, як це тепер», – каже Петро Радковець.
«Раніше ніхто б навіть не міг уявити, що якусь панянку, яка гарно одягнулася, хтось облив водою з відра. На таке б всі відразу відреагували», – каже Ігор Лильо.
Ольга Шведа
Фото: inlviv.ua
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Проїзд площею Ринок. Кому та за яких умов видають перепустки
- «Українці – це спів». Уляна Горбачевська про моду на українське у світі
- Як зміняться парки та озера Львова. Відверта розмова з очільницею управління екології
- Цілюща вода. Як Моршин намагається зберегти свої джерела
- Як хочете «прохалявити», згадуйте хлопців і дівчат на фронті. Розмова з викладачем-добровольцем
- Чути дзвони та коляду. Як у Львові переосмислювали Різдво
- Майкл Каппоні: Модульні будинки для ВПО – не завжди добре. Чим їх замінити?
- Місія Львова – допомагати. Як місто пережило рік та що далі
- «Страшно, коли відправляєш посилку, а людини вже нема». Інтерв’ю з Лілією Ступницькою
- Незламні люди. Як львівʼяни працюють з кафе та коворкінгів. Репортаж
- «Їдуть машиною і відключають світло». Інтерв’ю з речницею «Львівобленерго»
- Історія Церкви святого Миколая у Львові, або Як змінювався храм часів XIII століття
- «Треба змінювати стиль календаря, а не дату Різдва». Інтерв'ю з богословом
- Крафтовий сирник добра. Вісім найкращих рецептів
- «Святий Миколаю, принеси подарунки нашим захисникам. Нічого іншого не хочу»
- Неестетичні білборди. Чому у Львові вирішили демонтувати рекламу
- Куди поїхати на вихідні зі Львова: до одного з найстаріших українських міст
- «Хотів бути Левом через Львів». Як військові обирають свої позивні
- Як швидко оплатити комунальні послуги, не виходячи з дому. Інструкція
- «Пункти незламності» у Львові. Де у вашому районі випити кави та підзарядитись
- Що має побачити кожен львів’янин: храм Святого Архистратига Михаїла
- За рік «скурив» айфон. Чому підлітки повірили, що курити безпечно
- Львів матиме два реабілітаційні центри. Чим вони відрізняються і як працюватимуть
- Безпечне навчання. Як діяти під час різних загроз учням у школах і студентам у вишах
- Від цього часто залежить життя людини. Що має бути в домашній аптечці
- «Нам бракує порядку, дисциплінованості й тиші». Плюси і мінуси навчання за кордоном
- «Тут ти все одно на чужині, навіть якщо є дорога елітна школа». Плюси і мінуси навчання за кордоном
- Арештована пам'ятка. Що відбувається з Будинком вчених у Львові
- «Треба однією рукою відстрілюватися, а другою не упустити майбутнє». Юрко Назарук про допомогу військовим і школу
- «На щиті» замість «Груз 200». Як у ЗСУ позбуваються радянської спадщини
- Чи зросте вартість проїзду та як курсуватиме транспорт з осені. Розмова з Орестом Олеськівим
- Право на щастя. Історія подружжя, яке всиновило десятьох дітей
- Міста мають знати, що робити, якщо ракета влучить у ТЕЦ, – експерт
- «На Сихові розвиваємо молодь, яка не знає, чим зайнятись». Як працює центр Young Dovzhenko
- Громадський простір, комунальний ринок і ТЦ. Як зміниться локація на перехресті Петлюри – Садової
- Нам потрібно вижити. Павло Шеремета про руйнування мереж, втрати і бізнес
- Новий бізнес на Львівщині. Які галузі сьогодні є у пріоритеті
- Треба бути оптимістом. Юрій Андрухович та Генрі Марш про війну, творчість і українців
- Люди змінюють час, а не навпаки. Дорж Бату про новий роман «Коко 2.0»
- Знайшли чоловіка через відео на ютубі. Історія родини, яка евакуювалася з Лисичанська до Львова
- Маршрут двоколісним. Що цікавого можна побачити на шляху від Брюховичів до Жовкви
- Як росія створює псевдоукраїнські канали в Телеграмі і чим він небезпечний
- Полтва, можливо, найбрудніша в Україні. Що у нас з річками та чому це важливо для вступу в ЄС
- Як у вишах працюють військові кафедри і що варто змінити
- Проблема з укриттями. Як вчитимуться львівські студенти в умовах війни
- «Мусимо швидко перемогти, щоб українці повернулися додому». Яка ситуація з міграцією на Львівщині
- Бандерівська замість московської. Як Україна та інші країни перейменовують ковбасу, сир і пиво
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До Свірзького замку та ренесансного костелу
- Автомобілі подорожчають до осені майже на третину. Експерт про повернення мит
- Трамвай поїде швидше. Як може змінитися вулиця Вітовського у Львові
- «Маємо заявок на тисячу осіб щодня». Чому чоловікам стало важче перетнути кордон
- Що має виконати Україна, щоб увійти до Євросоюзу
- Зміна постачальника газу. Чому ми стаємо клієнтами «Нафтогазу»
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До старовинного села над річкою
- «Треба довести, що ми боремося з корупцією». Що дасть Україні кандидатство в ЄС
- Кава з душею і кардамоном. Історія херсонця, який у львівському парку варить каву
- «Можемо мати цілу генерацію невпевнених у собі дітей». Чим небезпечний російський YouTube
- Чи справді в Україні виник дефіцит техніки і яка ситуація на ринку
- «Здолає дорогу той, хто йде». Як переселенці на Львівщині знаходять роботу
- Що відбулося із УПЦ МП? Інтерв’ю з митрополитом Філаретом
- Російський бізнес у Львові та області. У кого можуть вилучити майно
- «Львів'яни – чудові», або Як переселенці з Маріуполя відкрили у Львові ресторан
- Потрібен сильний лідер. Як бізнесу долати виклики війни
- Добродії на пів мільйона, або Що відбувається у справі Матиса і Шпитка
- Шкодуємо, що не виїхали раніше. Історії дітей, яких рятують у Львові
- «Компроміс вичерпався». Історик про те, чому Україна вже не може святкувати 9 травня
- «Психопати сотнями не ходять. Йдеться про страшну ненависть». Дослідниця терору про злочини росіян
- «Бог залишив мене живою, тому мушу жити». Історія медсестри, яка підірвалася на снаряді
- Проблему з пальним можна вирішити, – експерт
- Несправжній Козак. Що буде із майном соратника Медведчука у Львові
- Космічна магія Великодня. На згадку про писанкарку Ганну Косів
- «Такої кількості ще не було». Як волонтерська кухня передає паски на передову
- Купити авто в Європі. Як через новий закон виник ажіотаж на кордоні і ринку
- Історія повторюється. У чому феномен пісні «Ой, у лузі червона калина»
- Швидкі рішення, піт і сльози. Експерти про те, як відбудовувати Україну
- «Хто буде Карфагеном – Москва чи Київ?» Ярослав Грицак про війну за існування
- Важливо, щоб Папа не зустрівся з Кірілом, або Як Україні перемогти росію у Ватикані
- Львівщина може забезпечити сіллю пів України, але будуть проблеми з олією
- «Треба передусім назвати путіна злочинцем», – отець-доктор Михайло Димид про Папу, війну і жертви
- «Навіщо фінансувати культуру, коли війна?» У Львові оживає театральне життя
- «Господи, як я їх ненавиджу! Отак і скажіть». Священник про звірства росіян
- Маємо почати говорити про втрати. Психолог про втому та другий місяць війни
- «Недооцінювати загрозу білоруського удару не варто», – Остап Кривдик
- «Не хочу говорити однією мовою з окупантами». Історії переселенців, які перейшли на українську
- «Мова – це зброя, але не головна». Історик Ярослав Грицак про те, як росія нищила українську
- «Стане великим багатосферним хабом». Як Львів трансформується у час війни
- Як в Україні проходить загальна мобілізація та кого не призиватимуть
- «Якби я змогла забути російську, була б щаслива». Історія харків’янки, яка почала спілкуватися українською
- Залежить від заправки. Яка ситуація із пальним на Львівщині
- Дихати, тренуватися, гуляти і спати. Як переживати стресові ситуації
- Битва за Оперу. Що відбувається із конкурсом на директора головної сцени Львова
- «Це краще, ніж ховатися у підвалі». Львів’янки про те, чому вирішили проходити військовий вишкіл
- «Росія – ворог, який точно програє». Юрій Підлісний про загрозу і наступ
- «Українці скуповують не сірники і гречку, а зброю». Володимир В’ятрович про протистояння з Росією
- «Путін – божевільний, а Росія лежить у паралічі», – експрофесорка МДУ Олена Волкова
- Львівські готелі. Кому належать і чи є там російський бізнес
- Як убезпечити свій акаунт і що потрібно знати про ворожі хакерські атаки
- «Вимкнені телефони, є жива черга». Як працює Генконсульство Росії у Львові
- «Мій вітер повідчиняв усі вікна її життя». Історія кохання політв’язня Зеновія Красівського і правозахисниці Олени Антонів