Фото: Антон Зелінський

Фото: Антон Зелінський

Великдень у Львові та селах відзначали по-різному. Старі фото та традиції

6233 0
Тvoemisto.tv дізналося, як на Львівщині готувалися до Великодня і відзначали це свято 100 років тому, яких традицій дотримувались та які з них збереглися дотепер.

Магія приготування

Особливу роль перед світлим святом Великодня відігравав підготовчий період, коли треба поприбирати в оселі, на подвір’ї та довколишній території.

За словами доктора історичних наук, старшого наукового співробітника відділу археології Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України Миколи Бандрівського, у селі напередодні Великодня перед Першою світовою війною галицькі газдині білили не лише хати, а й хрести, фігури Матері Божої поблизу доріг, а також прикрашали все квітами. Тобто дбали про чистоту і красу усього села.

«У традиціях православної церкви Великдень є більш значимим, ніж Різдво. Не даремно піст напередодні свята називають Великим. Увесь цей час кожен постив, готував себе до зустрічі з Христом. Великдень мав бути чистим у всіх розуміннях. Всі дбали, щоб велике свято прийшло до чистої душі, у чисте помешкання, на заметені вулиці», – розповідає Тvoemisto.tv Микола Бандрівський.

Особливо строго 100 років тому дотримувались посту. Від того, за словами співрозмовника, і свято відчувалося більш глибоким і повноцінним.

Читайте також: Додаткових обмежень на Великдень МОЗ не планує

«Дотримання посту, ретельне приготування оживляло і тіло, і душу. Зараз господині не так переживають, чи вдасться їм паска, чи вона добре і гарно спечеться. Раніше ж, у час, коли газдині пекли паски, у домі не можна було сваритися, думати про погане, а, навпаки, внутрішньо треба було бути чистим і зібраним», – розповідає Микола Бандрівський.

Свято, а не дата

Про ретельне приготування осель до світлого свята Воскресіння Господнього, віднайдення рецептів пасок і навіть сушіння дерев’яних полін для вудження м’яса говорить і львівський краєзнавець, екскурсовод Петро Радковець. За його словами, таке тривале приготування було своєрідною магією.

«Це зараз ми дивимося в календар і знаємо число, місяць і рік. А раніше такого не було. Радше казали: два дні по Різдву, за два тижні до Великодня, або просто – на Петра. Тобто, 100 років тому набагато більше значення мали самі свята, а не дати. Великдень був найвеличнішим святом, тож до нього треба було відповідно приготуватися. Дні в останньому тижні перед Великоднем були розписані: треба було встигнути поприбирати, помити вікна, віднайти всі рецепти, подумати про дрова на вудження. У чистий четвер – замісити і випекти паску. А в суботу – зробити крашанки, подумати про одіж», – каже Петро Радковець.

Читайте також: Французька кухня, віденські бали. Як жили львів'яни сто років тому

Крашанки жінки фарбували здебільшого у лушпиннi з цибулi. Яйця дозволялось фарбувати в рiзнi кольори, але перевагу надавали червоному, що символiзував кров Iсуса Христа. Писали у ту давнину, за словами Петра Радковця, і писанки. Але не лише на яйцях курей, а й перелітних птиць. Саме такі птахи восени відлітають у вирій, що є аналогом християнського раю.

У місті не так, як у селі

І Микола Бандрівський, і Петро Радковець кажуть, що святкували Великдень у містах і селах по-різному. Але обрядовість цього дня – похід у церкву, освячення пасок та вранішня трапеза – були практично однаковими. У тому, що було поза межами церкви, кожна родина визначала свої традиції.

У церкву, зрештою, як і сьогодні, одягали найкращі сукні та сорочки.

«Це зараз більшість людей святять паски напередодні, у суботу. А 100 років тому це робили в неділю вдосвіта, після ранішньої Служби Божої. Родини були великі, йти мусили усі. Ті, хто мешкає у дальніх селах, виходили завчасно, щоб встигнути на Богослужіння. Церква була не лише місцем для молитви, а й для зустрічі та комунікації. Давніх традицій в містах також дотримувалися, але вони трохи по-іншому виглядали – не так компактно, як у сільській місцевості», – каже Петро Радковець.

Після Служби, що тривала щонайменше 2,5 години, святили великодні кошички, куди кожна господиня клала найголовніші наїдки – паски, яйця, м’ֹясо, хрін. Потім всі розходилися по домівках, де сідали за одним столом. Трапезу починали із частинки свяченого яєчка.

Історик Ігор Лильо розповідає, що в місті тодішні багатії на свята, у тому числі і на Великдень, допомагали бідним, навіть створювали цілі фундації для допомоги.

Саме святкування Великодня було сімейним. Вітати ходили родичів, хрещених батьків. Однією з традицій було стукання крашанками або діти могли вільно бити цілий день у церковні дзвони.

Особливістю Великодня столітньої давнини, зі слів Ігоря Лиля, був карнавал.

«Карнавал проводили відразу після Великодня. Вулицями на ходулях ішли великани, які виконували різні сцени з біблійної історії. На самому Ринку відбувалися святкування, пускали феєрверки. Людям від імені міської влади могли роздавати їжу – просто у натовп кидали хліб, булки, ковбаски», – каже історик.

Яким був поливаний понеділок

Вважається, що вода у великодній понеділок, що його називають поливаний або чистий, стає цілющою, приносить щастя та здоров’я. Тому люди обливали не тільки один-одного, а й себе. Цей день пов’язували передусім з духовним весняним очищенням.

Проте, зі слів співрозмовників Тvoemisto.tv, 100 років тому цей день ніколи не виглядав так, як у теперішній час.

«У чистий понеділок кропилися водою, аби очиститися, але ніколи не обливалися з відра чи шланга, як це тепер», – каже Петро Радковець.

«Раніше ніхто б навіть не міг уявити, що якусь панянку, яка гарно одягнулася, хтось облив водою з відра. На таке б всі відразу відреагували», – каже Ігор Лильо.

***

Через пандемію коронавірусу цьогоріч львів'яни не зможуть влаштувати великодні гаївки та масові обливання водою. Утім, мають ще тиждень, аби згадати свої родинні традиції чи придумати для своєї сім'ї нові. Головне – із надією у серці.

Ольга Шведа

Фото: inlviv.ua

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Вибір Твого міста

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!