Фото: blog.yakaboo.ua

Фото: blog.yakaboo.ua

«Дитяча книжка непереможна». Уляна Чуба – про перемогу у номінації Бі-Бі-Сі та вітрогонів

1498 0
Книга «Мед і Паштет – фантастичні вітрогони» перемогла в номінації Дитяча Книга року BBC-2020. Історію кролика Паштета і ведмедика на ім'я Мед чудесно описала молода талановита львівська письменниця Уляна Чуба. Саме цю книгу Тvoemisto.tv разом з музикантом і актором Міськом Барбарою вирішило озвучити у своєму аудіопроєкті «Слухай українською». Сьогодні розпитуємо авторку книги, звідки взялися кумедні герої дитячої книжки, що дорослі можуть почерпнути з неї та коли чекати на нові пригоди фантастичних вітрогонів.

Ви – редакторка, журналістка, а тепер ще й авторка книжки «Мед і Паштет – фантастичні вітрогони». Як вирішили писати для дітей? Коли зрозуміли, що це саме ваше?

Свого часу я публікувалася в дитячих журналах. Писала казочки, оповідання й віршики. Потім настала доволі довга перерва, пов'язана з народженням доньки, а незабаром і сина. Діти підросли, і я помітила, що вони обоє дуже люблять слухати довгі історії. Тож книжки-картинки для нас швидко стали неактуальні.

Я почала підбирати для них довгі історії, класичні й сучасні. Якось зауважила, що критично аналізую тексти. Іноді мені щось не подобалося, я думала, що це можна було б написати трішки по-іншому, розставити інші акценти. Іноді текст видавався надто простим, шаблонним. І коли зазвучала така внутрішня критика, я вирішила, що можу спробувати і сама написати книжку.

Читайте також: Дівчина з сусіднього подвір'я. Наталка Малетич – про невідоме життя Лесі Українки

Де брали ідеї і натхнення для написання книжки?

Герої були придумані дуже давно, ще коли старша дитина була маленька. Сталося це цілком випадково. Донька капризувала і я, шукаючи чим її розважити, побачила дві наші домашні м'які іграшки – ведмедя і кроля. Якось одразу до мене прийшло те, що ведмідь – українець, що поїхав на заробітки у Париж і працює там викидайлом у ресторані, а кріль – дуже обдарований кухар-француз, який розмовляє, ґрасуючи. Ця зав'язка здалася мені доволі кумедною, тож я записала її у текстовий файл, щоб колись використати. І аж за кілька років, коли відбулися всі потрібні збіги, склалися зірки – почала писати.

Одна з головних ідей книжки – бути пластичним до змін. Мої герої дуже легкі на підйом. І хоча іноді їм дуже приємно перебувати в певних обставинах, там, де вони зігріли собі місце, однак, коли дує вітер змін, Мед і Паштет усе кидають і вирушають, куди очі світять. Діти здебільшого безстрашні і теж завжди готові до пригод. Їм завиграшки швидко зібратися і кудись вирушити. А от нам, дорослим, бракує цієї легкості, бо ми обтяжені обов'язками, сумнівами та страхами. Мабуть, варто учитися цієї легкості у дітей.

Як придумували сюжетні повороти?

Написання книжки – це дуже цікавий досвід. Я мала нагоду переконатися у тому, що історія пише себе сама, адже спочатку задумувала її значно коротшою, а сюжет простішим. Але ця пригода просто таки вимагала продовження. Сюжетні повороти народжує сама історія, її логіка. Починаючи, я майже одразу знала, чим усе має закінчитися, залишалося тільки обростити розповідь деталями.

Перша історія найкоротша. Мандруючи, герої потрапляють у місто Самотнє і в результаті низки пригод мимоволі допомагають кільком мешканцям стати менш самотніми. Коли я думала про сюжет другої частини, то зрозуміла, що хочу показати французу Паштетові красу наших Карпат.

Кролик має чутливе до краси серце і в горах він переживає дуже приємні враження, навіть закохується. Наприкінці цієї частини герої проживають тривожні миті, тож вирішують нарешті відпочити, уникаючи будь-яких пригод, і їдуть до моря, на півострів Зелений. Та з'ясовують, що його захопили жорстокі й захланні Зеленошерсті Цапури. Мед і Паштет опиняються в халепі, але, за законами жанру, щасливо з неї вибираються.

Як довго писали «Мед і Паштет – фантастичні вітрогони»? Що було найважче?

Писала доволі довго, понад рік. Можливо, тому, що це перша моя книжка. А можливо, бо намагалася зробити історію дуже динамічною, прагнула, щоб читачі буквально наздоганяли героїв на їхньому старенькому мотоциклі. А крім того, у книжці багато гумору, жартів, смішних неологізмів. Писати в такому темпі і придумувати різні кумедності не так вже й просто.

Читайте також: Жадно жити своє життя. Ірена Карпа про те, як закохуватися і знову виходити заміж

На Вашу думку, письменник має працювати систематично чи тільки тоді, коли відчуває натхнення?

З мого досвіду – якщо чекати натхнення, то можна ніколи нічого не дописати. Це хоч і творча, але робота. І найчастіше натхнення приходить під час напруженого обдумування. Або вночі, коли лягаєш спати. Тоді доводиться вставати і записувати ідеї.

Як це бути дитячою письменницею?

О, це дуже приємно. На зустрічах діти мене обнімають, у них такі захоплені погляди, сповнені любові. Буває, діти знайомляться зі мною і одразу вигукують, немов побачили якесь чудо: «Мед і Паштет? Мед і Паштет?». Вони просто надзвичайні.

Писати для дітей дуже почесно й відповідально, адже вони можуть пронести спогади про прочитане крізь усе своє життя. Дорослі читачі часто тепло згадують свої улюблені дитячі книжки та емоції, які тоді переживали. Та й, будьмо чесними, багато хто досі любить перечитувати дитячі книжки.

Якщо книжки для дорослих часто складні, сумні, то дитячі здатні розслабити, занурити в безпечні емоції. Звісно, все ще залежить від жанру і сюжету. Та зазвичай дитячі книжки мають хепі-енди, а нам, дорослим, так вони потрібні.

Як гадаєте, які риси характеру притаманні справжньому письменникові? Особливо тому, хто пише для дітей.

Однозначно письменники – це люди, які самі люблять читати. Спершу ти читач, а вже згодом стаєш творцем. А щоб писати дитячу книжку, на мою думку, треба бодай трохи пам'ятати себе дитиною, бути спроможним зануритися у це особливе світосприйняття.

Власне, починаючи свою книжку, я довго обдумувала своє дитинство. Згадувала, що мене хвилювало, а що захоплювало, які книжки я любила читати. Також уважно спостерігала за дітьми, зокрема й за власними, адже вони дуже емоційні, відверті. Є цілком конкретні речі, від яких в дітей загораються очі, які їх смішать чи лякають. А ще, гадаю, дитячий письменник не має бути занудою, радше трохи бешкетником.

Ви сміливо вписуєте дорослі проблеми у тексти для дітей, зокрема, порушуєте важливі питання залежності від ґаджетів, засміченості довкілля, корупцію, окупацію Криму. Що цим прагнете?

Книжка доволі велика, а призначена для читачів від 6 років. У цьому віці ще не всі діти можуть читати такі довгі тексти, тож часто їм читають батьки. Щоби батькам не було нудно, я позалишала для них жартівливі натяки. Адже і нам в кінці важкого робочого дня, читаючи дітям, не зайве розслабитися, посміятися. Але, звісно, у ній є посили і для дітей.

Мене дуже засмучує стан лісів і річок в Карпатах. Мало надії переконати дитячою книжкою дорослих не смітити. Це має бути свідоме рішення дорослої людини. А от діти дуже чутливі до краси природи. Тому я намагалася розповісти їм про красу гір і загалом про красу України. Коли щось любиш, то оберігатимеш це.

Що ж до Зеленошерстих Цапурів, які окупували півострів Зелений, то якщо для дорослих це трішки політика, то для дітей – просто жарти. Коли ми не можемо змінити якоїсь несправедливості, то принаймні можемо її висміяти. Сміх, як відомо, – теж зброя.

Як ставитеся до фрази, що дитячий письменник у будь-якому віці повинен залишатися трішки дитиною. Чи можна бути дорослим і продовжувати вигадки?

Існування дитячих письменників дорослого віку це доводить. Можливо, для декого з нас це можливість повертатися в дитинство, найщасливішу пору.

Якою ви бачите роль дитячого письменника в сучасному світі?

Головна роль – розважати, захоплювати, смішити дитину, і через ці позитивні емоції привити любов до читання. Крім того, своїми творами письменники, звісно, навчають, збагачують мовлення, розвивають уяву. Нині нам доводиться конкурувати з яскравим світом ґаджетів, але погляньте на полиці з дитячими книжками в книгарні... Ця краса заворожує, рука так і тягнеться торкнутися, погортати сторінки, роздивитися відтінки кольорів, вдихнути особливий аромат. Поки ґаджети не зможуть запропонувати такого спектру чисто фізичних відчуттів, такої насолоди, гадаю, дитяча книжка буде непереможна.

Відомо, що зараз пишете продовження історії про Меда і Паштета. Розкажіть, що нас очікує і коли з’явиться нова книга?

Поки що не буду нічого розповідати, поки історія не завершена. Зараз у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» готується до друку друга моя книжка під назвою «Король-малюк». Це буде щедро ілюстрована книжечка коротких історій для і про найменших. Ілюструватиме її один з найталановитіших українських художників, тож я з нетерпінням хочу побачити ці малюнки.

Сподіваюся, що ця книжка також сподобається батькам королів-малюків і королівен-малючок, можливо навіть стане для них трохи терапевтичною. Це дуже теплі історії про найчарівніші та водночас не дуже легкі часи у родині, де народжується дитина.

Чи є у Вас особисто улюблені книги дитинства?

Так, і дуже багато. Найулюбленіша «Пригоди Гекльбері Фінна», яку я перечитувала безліч разів. Ще я дуже люблю українські народні казки. Та й загалом у списку улюблених – дуже багато книжок.

Чи подобається Вам сучасна дитяча література?

Мені подобається, що в сучасних дитячих книжках розкривається цілий спектр тем. Вибір жанрів і сюжетів для дітей зараз надзвичайно великий. А до того ж великі можливості поліграфії. Проте на нашому ринку досі більша частина дитячої літератури – перекладні видання.

Мушу визнати, коли бачу перекладну книжку з дуже простим сюжетом, це видається трохи дивним. Адже наші автори й ілюстратори дуже талановиті й перспективні. Що більше видавці замовлятимуть книжок, зокрема таких простих, для найменших, саме українським письменникам та ілюстраторам, то більше нагод ті матимуть творчо розвиватися і отримувати за це винагороду.

Читайте також: Інший Франко. Кулінарні смаки і традиції родини письменника

Видати книжку тепер просто, але набагато важче знайти вдячного читача. Чим заворожили читача Ви, як гадаєте?

Видати книжку просто – це про ситуації, коли автори видають своїм коштом. Хоча й це справа не проста. Написати і видати – це тільки початок, головне – довести книжку до читача. А от пробитися у відомі видавництва не так вже й просто. В цьому плані мені пощастило, бо я отримала відповідь від видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» вже через день після мого листа. Це велика рідкість і чудовий шанс для мене.

Чим книжка заворожила? Читачам подобаються мої герої. Вони дуже різні – кролик маленький, ведмедик великий, кролик готує, ведмедик поїдає, – але прикольні і ніколи не сваряться. Ведмідь Мед дуже смішний і безмежний оптиміст. Кріль Паштет більш емоційний. Мабуть, через те, що має таке чутливе до краси серце. Гадаю, читачам подобається динаміка, смішні слова і те, що більшість подій відбувається на території України. Це наближає пригоду до дитини, адже йдеться про місця її батьківщини. А цікавих для літературних описів місцин у нас безліч.

Сюжет книжки міг би легко перевтілитись у мультфільм. Чи хотіли б такої «екранізації»?

Ця книжка – моя викохана «дитинка», тому навіть якби якимось дивом мені запропонувати знімати мультфільм, я би була дуже прискіплива до того, чи вийде він таким, яким побачила історію я.

Відомо, що ваша книжка перемогла в номінації Дитяча Книга року BBC-2020. Що змінилось після цього?

У мене вдома висить диплом переможниці. Я отримала пропозиції співпраці від кількох видавництв. А ще мої діти з гордістю всім розказують про те, що мама написала книжку і отримала відзнаку BBC (менший каже «бейбісі», це дуже смішно). Та головне – я відчула силу, адже задумала і завершила дещо надзвичайно складне, бо від початку поставила собі дуже високу планку: написати дуже смішну, динамічну і яскраву книжку. Здається, мені вдалося.

Додамо, що медіа-хаб «Твоє місто» започатковує аудіопроєкт «Слухай українською». Першою начитаною книгою стане «Мед і Паштет – фантастичні вітрогони» Уляни Чуби від видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га», яку озвучить музикант і актор Місько Барбара.

 

Ольга Шведа

Фото: yakaboo.ua, Уляна Чуба

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Люди Твого Міста

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!