Фото: НРЦ "Джерело"
«Тут немає місця для суму чи песимізму». Як спеціаліст центру «Джерело» допомагає особливим дітям
Андрій працює у «Джерелі» уже 5 років. Прийшов сюди як фізичний реабілітолог, нині ж до його обов’язків також входить догляд за візками. Він обстежує потреби дітей та молоді у кріслах колісних, підбирає для кожного обладнання і підлаштовує для кожного вихованця центру.
«Я оцінюю фізичний стан кожного візка, змінюю деталі або ж складаю механізм заново. Потім адаптую його під ріст та потреби дитини. Хоч це і складна робота, яка вимагає часу, зусиль і відповідних знань – процес мені подобається. Крісло колісне має бути зручним у користуванні та адаптованим до фізичних можливостей дитини. Але найважливіше тут – результат. Я відчуваю себе щасливим, коли розумію, що допомагаю дітям почуватися комфортно», – розповідає спеціаліст.
Андрій може полагодити і налаштувати кожен візок, бо, як фізіотерапевт, знає особливості всіх синдромів.
«Коли звільнилося місце в майстерні, мені довелося швидко опанувати нову «науку» – механізми роботи крісел колісних. Так збіглося, що саме тоді спеціалісти з ООН проводили фахове навчання з цього напрямку для колег з України. За короткий період я освоїв базу, решту ж вчив під час практики. Спочатку було складно: я все робив повільно, зовсім не до порівняння з тим, як зараз відбувається процес роботи. Найважчим же було налагодити швидкість, адже справ завжди багато і всі вони важливі – вибудувати пріоритетність надскладно», – говорить Андрій Винар.
Читайте також: «Червоні прапорці аутизму». На що батькам звертати увагу в розвитку дитини
Із роботою Центру «Джерело» Андрій познайомився ще під час студіювання в університеті. Тут він проходив практику і саме тоді загорівся бажанням працювати із дітьми – саме через атмосферу: тут немає місця для суму чи песимізму – до кожної дитини ставляться як до друга, а не просто вихованця. Після навчання хлопець пішов у армію, а після закінчення служби чітко усвідомив, що хоче працювати саме у «Джерелі».
«Коли я прийшов на практику – мене вразило ставлення працівників до дітей. Я тоді потрапив на заняття з музики: деяким діткам важко підняти голову чи рухати руками, вони не завжди розуміють звертання до них, але музичний керівник розмовляв з ними так, ніби спілкувався з колегами. Таке ставлення, атмосфера щирості та любові не могли не зачепити», – додає він.
Значну частину роботи пана Андрія займає фізична реабілітація дітей. На заняттях, окрім дитини, обов’язково присутній один із її батьків чи опікунів, а також 2-3 спеціалісти Центру – психолог, логопед, фізичний реабілітолог тощо. Інтенсиви тривають 2 тижні, кожне заняття – 2 години. Програму він формує індивідуально, залежно від потреб та можливостей кожної дитини. Тут не працюють за принципом «лиш би чогось навчити», навпаки – вчать саме того, що є важливим у буденному житті і може його спростити.
«Дехто думає, що реабілітація – це лише фізична робота із тілом, ніби ми розробляємо руки чи ноги, як після травми. Насправді ж, ми уже напрацювали свій підхід і найважливішим є те, що ми працюємо над самостійністю дитини та максимальним включенням її у життя громади. Наприклад, є діти, які не вміють повертатися під ковдрою, тобто вночі батьки повинні власноруч повертати дитину. Якщо ж під час реабілітації ми навчимо дитину цієї функції – якість сну і батьків, і дитини покращиться. Для нас важливо покращити якість життя дитини та сім’ї», – розповідає про свою роботу пан Андрій.
Процес фізичної реабілітації складається із двох частин: підготовки і занять. Перед початком реабілітації працівники зустрічаються із батьками, обговорюють особливості дитини, її характер, уподобання, потім формують план, і лише після цього приступають до роботи. Заняття відбуваються у формі гри, щоб дитина отримувала від цього задоволення, а не стрес. Саме така злагодженість допомагає досягати результатів.
Читайте також: Коли дитина боїться дихати. Як Covid-19 впливає на дитячу психіку
«Якби ви побачили наші заняття, то, можливо, подумали б, що ми граємося. За час своєї роботи в «Джерелі» я усвідомив: для того, щоб розуміти дітей, потрібно і самому не бути абсолютно дорослим. Трапляється, що в дитини немає настрою, вона не хоче виконувати вправи – то ми так забавляємо її, що усі активності для неї перетворюються на цікаву пригоду. Діти мають виконувати вправи із задоволенням, а не з примусу», – розповідає він.
Ще одним важливим моментом у процесі реабілітації є залученість батьків: одна справа, коли з дитиною два тижні працює реабілітолог, інша ж – коли спеціалісти навчать деяких вправ та технік батьків, адже вони можуть займатися з дитиною щодня. Тоді результат стає значно кращим.
І навіть на цьому обов’язки фахівця не закінчуються – він також працює експедитором, тобто допомагає діткам сісти в автобус, який щодня курсує Львовом і околицями, та привозить вихованців у Центр. У транспорті кожен має своє крісло, яке, звісно, попередньо налаштував пан Андрій.
«Я постійно зайнятий, інколи доводиться навіть їсти на ходу, але я це сприймаю не як щось негативне і зовсім не скаржуся на брак часу, моя робота – це про важливість. Важливість кожної справи, яку я щодня виконую», – додає він.
Таких фахівців, як пан Андрій, не те, що у Львові, а у всій Україні – дуже мало, і від того їхня робота стає ще ціннішою, адже у візочку дитина проводить дуже багато часу, а тому якість її життя напряму залежить від зручності та якості колісного транспорту.
«Я люблю свою роботу, а найбільше мене мотивує те, що всі мої старання покращують життя дітей. Я ставлюся до них, як до своїх друзів, і абсолютно не втомлююся від цього, навпаки – це дає мені наснаги. А коли ще й все вдається, тоді взагалі емоції складно описати словами. Мені приємно, що я можу допомагати іншим, і чути подяку від батьків та усвідомлювати, що мої зусилля роблять їхнє життя простішим, щасливішим, це надзвичайно», – додає Андрій.
Результат роботи спеціаліста можна побачити чи не в кожному куточку Центру «Джерело»: кожен візок – справа рук вправного майстра. Але це ще не все: усмішки дітей та щира вдячність батьків – найвищий результат та оцінка роботи цього фахівця.
Як допомогти «Джерелу»?
Друзі Джерела – це спільнота небайдужих людей, які своїми щомісячними внесками підтримують роботу Центру. Кожен щомісячний платіж на будь-яку суму робить великі справи: це ще один відновлений візок для дітей, день роботи реабілітолога, вихователя чи навіть звичайний набір матеріалів для розвитку. Однак саме це зробить вихованців «Джерела» щасливішими, адже благодійність – це не про великі гроші. Долучайтесь і ви – станьте Другом Джерела!
Проєкт «Друзі Джерела. Розвиваємо спільноту благодійників» впроваджується за фінансової підтримки Zagoriy Foundation.
Благодійний фонд Zagoriy Foundation створений у 2015 році Глібом, Катериною та Володимиром Загоріями. Фонд на довготривалій основі підтримує важливі ініціативи та бере участь у заходах, спрямованих на популяризацію благодійної діяльності. Пріоритетним напрямом діяльності Фонду є розвиток культури благодійності. В цьому напрямку Фонд системно впроваджує сталі проєкти й окремі активності.
Маріанна Світящук
Фото Галини Кучманич
Партнерська публікація
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.