Розлади спектру аутизму у дітей виявляють приблизно у віці 4-х років, проте деякі ознаки можна помітити раніше, що допоможе вчасно допомогти сім'ї. Психотерапевтка Центру «Коло сім'ї» Леся Федорович в експрес-інтерв'ю Tvoemisto.tv розповіла, на що варто звернути увагу батькам, щоб виявити особливості розвитку дитини на ранній стадії, та чому важливо подбати не тільки про дитину, а й про себе.

Якою є статистика виявлення розладів спектру аутизму?

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, у середньому одна дитина на 54 матиме такий розлад. Ці цифри відрізняються для хлопчиків і дівчаток – поширення серед хлопчиків є приблизно у чотири рази вищим. Імовірність тут – один випадок на 34 дитини, серед дівчаток – один на 144.

Психотерапевтка Леся Федорович

З чим пов'язана така гендерна різниця?

По-перше, із генетичним фактором.

По-друге, є цікаве дослідження про те, що розлади спектру аутизму краще діагностуються саме у хлопчиків, адже частина поведінки, характерної для РСА, для дівчаток є соціально прийнятною. У хлопчиків ці порушення швидше впадають в очі. Ще один момент – для дівчаток з розладом спектру аутизму є менш характерним порушення мовлення. У хлопців воно є причиною першого звернення до фахівців у приблизно 84% випадків.

У якому віці, в середньому, найчастіше вявляють РСА і на що батькам варто звернути увагу в розвитку дитини?

За даними із США, сьогодні середній вік, коли діагностуються розлади спектру аутизму, становить 4,4 роки. Але загалом ознаки бачимо значно раніше, тому важливо, аби батьки знали про так звані червоні прапорці – на що варто звернути увагу, адже це допоможе діагностувати розлад у більш ранньому віці. Раннє втручання – найбільш доказовий і найбільш дієвий спосіб допомоги дітям і сім'ям з РСА.

Є два ключових кластери симптомів для РСА. Це порушення у соціо-комунікативній сфері і стереотипна поведінка зі звуженням сфери інтересів.

Обмежена поведінка може проявлятись, наприклад, у сфері рухів: коли дитина постійно повторює певні рухи – махання руками, розгойдування на місці, бігання з одного кінця кімнати в інший. Також стереотипія може стосуватись гри, коли дитина, наприклад, викладатиме в рядок олівці, машинки, звіряток. Також дитина може повторювати одні і ті ж фрази або повторювати за дорослим те, що він щойно сказав.

Така рестрективна поведінка може проявлятися негнучкістю в певних рутинах. Наприклад, маршрут до садочку має бути тільки такий, а інший – викликає фрустрацію, нерозуміння і опір до змін.

До стереотипії також відноситься вузьке коло інтересів і захоплень. Наприклад, якщо дитина цікавиться динозаврами, то вона вибиратиме одяг з динозаврами, шукатиме в Ютубі відео з ними, гратиметься динозаврами, дивитиметься мультики про них. Якщо дитина цікавиться космосом, то вона може знати порядковість всіх планет сонячної системи з дуже деталізованою інформацією.

Читайте також: Як з іншої планети. Соломія Чубай про виховання сина з аутизмом

До такої поведінки може належати і гіпер або гіпочутливість до певних сенсорних подразників або надмірний інтерес до них. Зокрема, діти можуть дивитись на світ через примружене око або через скельця певного кольору. Часто ми стикаємось і зі слуховими подразниками – наприклад, дитина різко реагує на гучні звуки, легко сенсорно перевантажується, що викликає фрустрацію, сильні емоції, бажання піти геть, дискомфорт, плач.

Щодо мовлення, то «червоним прапорцем», що має насторожити батьків, є, по-перше, знижений або відсутній зоровий контакт – коли дитина не дивиться в очі і може в приміщенні приділяти більше уваги предметам, аніж людям. Так само має насторожити, коли дитина не відгукується на своє ім'я. Але зазначу, що ці симптоми характерні не тільки для аутизму. Наприклад, дитина, яка має проблеми зі слухом, теж не буде відгукуватись на своє ім'я.

Також «прапорцем» може бути відсутність гуління до 12 місяців або якщо дитина зовсім не використовує жестів, що є довербальним рівнем комунікації до року. Якщо до 16 місяців дитина не вимовляє жодного слова – це має насторожити.

Це те, що має запросити батьків до подальшої діагностики. Для початку – у сімейного лікаря чи педіатра, який знає «червоні прапорці» і може скерувати далі до більш вузьких спеціалістів. Загалом, будь-які порушення мови чи соціальних навичок у будь-якому віці – показ, щоб звернутися з дитиною до сімейного лікаря, а далі – до дитячого психіатра, який може встановити РСА.

Як діагностують розлад спектру аутизму?

Діагностика не є лінійною. Сімейний лікар може використовувати скринінгові інструменти – опитувальники. Зараз наш Центр у співпраці із МОЗ та міським управління охорони здоров'я проводить навчання для медиків первинної ланки, щоб вони розуміли, хто з дітей є в групі ризику і скеровували їх для подальшої діагностики.

Діагноз ставиться на основі інтерв'ю з батьками та спостереження за поведінкою дитини. Інструментальних методів, що могли би сказати про РСА, немає – тобто МРТ не покаже специфічних ознак.

Якщо під час скринінгу дитина не є в зоні ризику, то за симптомами або спостерігають, або шукають інші причини їх появи. Якщо ж дитина є у зоні ризику, то далі – дитячий психіатр. Золотим стандартом діагностики тут є структуроване інтерв'ю з батьками.

Хочу наголосити, що рання діагностика – це важливо, це запорука того, що допомога надаватиметься вчасно, щоб вдалось скорегувати і навчити дитину навичок у сфері комунікації, де у неї є дефіцит.

Як відбувається корекція?

Це заняття з логопедом, корекційним педагогом, психологом для розвитку комунікації і навичок взаємодії. Доведено, що для того, аби покращити соціокомунікативні навички, потрібно 25 годин занять на тиждень. Але ідеться не лише про академічні заняття з фахівцем, але також і про час, коли батьки навчають дитину. Це орієнтовно 10 і 15 годин відповідно. Ідеться про ситуативне навчання, коли у звичайних побутових умовах батьки взаємодіють із дитиною у такий спосіб, щоб вона засвоювала потрібні навички. Це гра, під час якої батьки навчають дитину діяти по черзі, просити, звертати на себе увагу дорослого, ділитись емоціями, використовувати жести.

Хотілося б дати батькам послання: якщо вам щось не подобається, якщо ви побачили щось з «червоних прапорців», то не соромтесь звертатись за допомогою, бо раннє втручання – це те, що справді працює для дітей з РСА.

Вочевидь, батьки діток з РСА також потребують психологічної підтримки?

Батькам дуже непросто, бо виховання дитини з РСА вносить зміни в цілу сім'ю як систему. Ідеться і про стосунки мама – дитина, тато – дитина, стосунки між батьками, як подружжям. А також – про бабусь і дідусів, які не завжди розуміють, що відбувається з дитиною, не завжди знають, як можна підтримати молоду сім'ю, яка виховує дитину з РСА. Часом через це незнання вони можуть мимохіть ранити молодих батьків, словами на кшталт «це проблема з вихованням», «треба більше строгості і дисципліни». Тому сім'я потребує підтримки в комплексі.

Батькам важливо дбати про своє фізичне здоров'я: мамі важливо виспатися і не забути поїсти. А також важливо мати простір на свої захоплення, бо часто у батьків є переконання, що мати свої потреби – егоїстично, якщо вони виховують дитину з особливостями. Ми пояснюємо, наскільки батьківський ресурс безпосередньо впливає на те, як вони можуть справлятись зі своєю функцією батьків.

Читайте також: Якими новими медпослугами з 1 квітня можуть безоплатно користуватись львів'яни

Так само важливими є групи взаємопідтримки батьків. Вони можуть бути більш цілющими, ніж слова від фахівця, адже це досвід людини, яка пройшла різні етапи і подолала багато труднощів, з якими ти стикаєшся сьогодні. Ми організовуємо групи, де батьки можуть суто по-людськи поділитись своїми переживаннями, тривогами про майбутнє, яких є багато в батьківських серцях і думках.

Батьків з інших міст ми заохочуємо комунікувати у себе в спільноті. Ми мріємо, щоб в кожній громаді були осередки психічного здоров'я, де працювали би фахівці, які мають доказові методи допомоги, навички і можуть поширювати знання. Навколо теми психічного здоров'я є багато міфів і стереотипів. Хочеться, щоб у суспільстві було більше розуміння і менше стигми.

Батьки діток з особливостями також часто потерпають від зауважень незнайомців на вулиці чи в магазині. Що тут можете порадити?

Нам важливо, щоб люди розуміли, що є певні особливості розвитку і поведінка дитини пов'язана не з тим, що дитина хоче так себе поводити або мама «не навчила». Це особливості її розвитку. Тут мама потребує більше підтримки і віри в те, що вона може впоратись з дитячою фрустрацією. Я би радила стороннім людям не акцентувати особливої уваги, коли дитина плаче в істериці. Я думаю, мама справиться, я вірю в потенціал батьків. З іншого боку, я би підбадьорливо сказала такій мамі: «Знаєте, так буває. Ви справитесь».

Точно дорослі не можуть казати дитині щось на кшталт «будеш нечемний, я тебе заберу», «поліція забирає нечемних діток». Краще підбадьорити маму.

Що ще ви хотіли би сказати батькам?

По-перше, не соромтесь звертатись за допомогою, коли бачите певні особливості розвитку дитини. Сімейний лікар є нашим добрим партнером, який може допомогти знайти маршрут в подальшому. По-друге, рання діагностика і раннє втручання – це те, що є доказовим і ефективним способом допомоги дітям з РСА. По-третє, дбайте про свої ресурси.

За 10-15 років хотілося би бачити суспільство значно більш інклюзивне і толерантне, бо діти з РСА мають точнісінько такі ж потреби, як ми з вами – вони потребують любові, прийняття, підтримки, соціального залучення, а не ізоляції. Просто ці потреби проявляються в інший спосіб.

Якщо ми всі навчимося чути і бачити цих людей, то наше суспільство виграє від цього. Цей світ може бачитись по-іншому, але від того він не стає менш прекрасним.

Розмовляла Олександра Бодняк

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.