«Я божеволію». Як рідні шукають зниклих безвісти військових і куди їм звертатися

2138 0
Понад 7 000 українських військовослужбовців вважаються зниклими безвісти. Більшість із них живі та перебувають у полоні, заявив уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, Олег Котенко. Поки пошук захисників триває, їхні рідні тижнями, місяцями і гадки не мають, що з ними: батьком, сином, братом, чоловіком. Tvoemisto.tv поспілкувалося з родичами військових, волонтерами і юристами про те, як відбувається пошук, хто може допомогти і куди звертатися.

Як відбувається пошук зниклих бійців

«Уже третій місяць я божеволію. Не знаю, що робиться. Коли з ним говорили, завжди хвилювався за мене. 30 квітня подзвонив останній раз. Пам’ятаю, тоді ще такий вітер був, і після того я більше його голосу не чула».

Пані Любов Гринів зі Стрия розшукує свого сина – військовослужбовця Василя. 25-річний юнак пішов на війну 9 березня, як тільки повернувся з Польщі. Там він працював і планував залишитися жити, але в перші дні вторгнення на фронт забрали вітчима та його старшого сина. Жінка каже, Василь тоді твердо вирішив, що також піде захищати Україну.

«Я просила його, щоби трохи зачекав, не повертався ще, а він 7 березня вже приїхав додому. Каже мені: «Мамо, я не можу так, я служив, перебуваю в резерві. Треба захищати країну». Знаєте, він у мене такий патріот. Ще коли стояв Майдан, Василько, хоч і малий був зовсім, поїхав туди. На руці в нього татуювання у вигляді тризуба та «коктейлю Молотова». А перед тим, як іти на фронт, ще «русскій корабль» набив собі», – каже мати.

Читайте також: «Мамо, хто, як не я?». Історія азовця «Калини» з Львівщини

У перші тижні війни її син перебував на Черкащині. І оскільки раніше служив за контрактом та мав досвід військової служби, вчив побратимів стріляти з різної зброї, допомагав командирам. Після Черкас їх перекинули в Донецьку область. Мама військового пригадує, як Василь казав, що все тіло було в пухирцях, бо води не було не те що помитися, навіть пити.

За 2,5 місяця, відколи син зник безвісти, пані Любов спілкувалася з багатьма його побратимами, зверталася у військкомат, в Офіс допомоги родинам військовослужбовців, у військову прокуратуру, СБУ, Міжнародний Червоний Хрест – всюди, як того вимагає процедура. Дехто з хлопців, які були з Василем у бригаді, розповідали жінці ймовірний розвиток подій того дня, коли зник її син.

«Коли мені подзвонив один із хлопців, який був з Васильком, я просила, щоби сказав мені правду, якою б вона не була. Якщо загинув, то хай віддадуть мені тіло дитини. Він сказав, що був важкий бій під мостом, з якого Василь вийшов. Після цього було ще одне завдання, але в засідці були окупанти, почали стріляти, і хлопці, які йшли з Василем, втекли, а він залишився. Після того, як вони повернулися на те місце, побачили бронежилет і каску в крові та відрізаний ремінь від зброї. Ще один хлопець казав, що бачив, як Василя поранили і забрали росіяни», – розповідає пані Люба.

Читайте також: Понад сім тисяч українських військових вважаються зниклими безвісти

Василь є військовослужбовцем 110-ої бригади. Зі слів матері, зараз триває розслідування, і сина вважають неофіційно зниклим безвісти.

«Коли з військкомату подзвонили у фінвідділ частини, там відповіли, що у них боєць воює, йому зарплату нараховують. Навіть командири не подали, що його немає на полі бою. А до кого йти, який закон мав би бути? Вони хай собі розслідування проводять, але могли б дати мені якийсь статус дитини. Насправді з тої бригади багатьох шукають, бачу в телеграм-групі, але практично ніхто з них ніякого статусу не має», – обурюється жінка.

24 червня обірвався зв’язок з родиною ще одного військовослужбовця Володимира Казюка з Давидова, що на Львівщині. Воїн захищав Україну в складі 10-ої окремої гірсько-штурмової бригади. Ще до вторгнення служив за контрактом. Сам він танкіст, на початку повномасштабного вторгнення був на Київщині, потім їх перекинули на схід.

Руслан Мерза, брат дружини Володимира, каже, що військовий зник після того, як у Вовчоярівці на Луганщині (селище у Сєвєродонецькому районі, зараз тимчасово окуповане) був наступ, і тепер місцеперебування воїна невідоме. З його слів, після того наступу окупантів чимало воїнів зникли безвісти.

«Я говорив із військовим з його частини, і той сказав, що списки на обмін подають щотижня. Там і водій танка зник, і Володя зник. З екіпажу врятувався тільки навідник. Останній раз Володя виходив на зв’язок з жінкою. Ми розкинули оголошення про пошук по соцмережах, і батьки зверталися в Обєднаний центр із пошуку та звільнення полонених, до волонтерів. Я також моніторю чати, де вони (окупанти – Ред.) викладають фото і відео тих, кого взяли у полон, та загиблих. Власне у тих телеграм-групах можна дізнатися найбільше інформації. Є також групи наші, українські, де викладають списки полонених», – розповідає чоловік.

У 29-річного військового є дружина та двійко дітей, батьки, які його чекають (після нашої розмови Руслану зателефонувала невідома жінка та повідомила, що Володимир живий і перебуває в лікарні на окупованій території).

Як діяти, якщо воїн зник безвісти на фронті

Від початку червня у Львові працює Офіс допомоги родинам військовослужбовців. Наразі туди вже звернулися близько 60 людей, було 70 дзвінків (гаряча лінія Центру +38 068 260 68 15) саме щодо безвісти зниклих або полонених військових. Якщо родичі втрачають будь-який зв’язок із рідним, який на фронті, його телефон не відповідає, немає жодних відомостей від осіб, які потенційно проходять там службу, тоді найперше варто звернутися в поліцію, пояснює юрист Офісу допомоги родинам військовослужбовців Ярослав Жукровський.

«Органи поліції вносять інформацію у відповідний реєстр досудових розслідувань. Якщо не знайдене тіло, немає інформації про військовослужбовця, тоді правоохоронці повідомляють територіальні центри комплектування. Натомість військкомати найперше надсилають сповіщення близьким родичам військовослужбовців. Згодом такі сповіщення надходять у військові частини, які повідомляють про обставини зникнення військового або його потрапляння в полон. Комплексно подана інформація є підставою для того, щоби родини військовослужбовців могли отримувати грошове забезпечення, допоки їх не знайдуть або не встановлять, що вони померли», – пояснює юрист.

Відповідно до порядку надання виплат, їх можуть отримати дружина або чоловік, або особи, які перебували на утриманні зниклого безвісти.

Також родичі військових, які зникли безвісти за особливих обставин, повинні звернутися на гарячу лінію СБУ, в Міністерство реінтеграції, у Міжнародний Червоний Хрест. Зі слів Ярослава Жукровського, держава взяла на себе зобов’язання, тому мусить шукати військового доти, доки не знайде. Зокрема, надсилати інформацію стороні, яка здійснює агресію, для з’ясування всіх обставин.

«Бувають випадки, коли люди намагаються знайти інформацію через різні сепаратистські канали. Частими є випадки, коли люди стають жертвами шахрайства – їм надають поверхову інформацію. Але такі випадки закінчуються переважно вимаганням грошей», – застерігає юрист.

І запевняє, що, згідно з українським законодавством, виплати не можуть отримувати родичі військових, які добровільно здалися в полон. Відповідні обставини встановлюють військові частини.

Координаторка національних проєктів Центру громадянських свобод Наталія Ящук, який допомагає з пошуком зниклих людей, зауважує, що військові, які зникли безвісти або потрапили в полон – це інша категорія, аніж зниклі безвісти й полонені цивільні.

«Якщо ми говоримо про цивільних заручників, то їм потрібна адвокатська підтримка. А у випадку військових потрібна радше грамотна підтримка, щоби надіслати листи до Червоного Хреста, допомогти і підтримати у написанні заяв. Наше завдання – щоб усі документи були оформлені, щоби людині надали певний статус, щоби вона отримувала кошти на існування, якщо, наприклад, батько, який був єдиним годувальником сім’ї, потрапив у полон», – каже Наталія Ящук.

У цьому центрі радять рідним військового зробити ДНК-тест. При цьому зазначають, що частковий збіг при встановленні та перевірці не вважається підтвердженням. А також наголошують, що на будь-якому етапі пошуку люди не мусять платити за будь-які послуги. Якщо хочуть грошей – це аферисти.

Куди слід звертатися

Зазначимо, що родичам зниклих безвісти або полонених військовослужбовців необхідно звернутися у такі інстанції: військову частину, військкомат, на гарячі лінії Міноборони (тел. 0 800 500 44) і Нацполіції (0 800 21 21 51 або +38 089 420 80 67), Національне бюро при Мінреінтеграції (16 48 або 044 287 81 65), Об’єднаний центр з пошуку та звільнення полонених (тел. +38 067 650 83 32 або +38 098 087 36 01), до моніторингової місії ООН (тел. +38 050 374 67 08 (Viber)), Товариства Червоного Хреста (тел. 0 800 300 155), а також у службу розшуку ( +38 096 304 43 75 або +38 066 250 99 57).

Юлія Осим

Фото з Facebook

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

 

Війна і наступ Росії

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!