«Місто створюють насамперед люди, а не пам'ятки. Кожен має брати участь у покращенні міста через свою активність, творчість і динамічність», – зазначив мер бельгійського Мехелена Барт Сомерс.

На цьогорічному II Lviv Urban Forum, який організували ініціатива Cities4Cities | United4Ukraine (в партнерстві з SALAR International), а також департамент архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради обговорили, як бути відповідальним за розвиток та відновлення українських міст. Tvoemisto.tv розповідає про найважливіші меседжі цьогорічного форуму та його висновки.

На II Lviv Urban Forum з’їхалися понад 1300 учасників і учасниць, серед яких були представники понад 100 громад зі всієї України, спікери міжнародного рівня з Німеччини, Чилі, Скандинавії, Нідерландів, Австрії, Швейцарії, Франції, Литви, Польщі та ще чотирьох країн, щоб обговорити відповідальність державних архітекторів, переосмислення ландшафтів і важливість плекання пам’яті в процесі відновлення українських міст. 

Зазначимо, що генеральним партнером події є Deutsche Gesellschaft für International Zusammenarbeit (GIZ) GmbH та Уряд Німеччини.

І якщо на торішньому урбаністичному форумі архітектори та провідні експерти з урбаністики обговорювали цінності, то тепер визначали відповідальність. Не мовиться про те, чи відповідальний за розвиток міста мер, архітектор або активісти. Фахівці дійшли висновку, що відповідальним є кожен із нас, лише так Україна вистоїть та відбудується.

«Перед повномасштабним вторгненням ми багато дискутували із забудовниками про нові стандарти якості житлового будівництва, але коли почалася війна, зрозуміли, що немає часу чекати на завтра. Ці стандарти потрібно негайно впроваджувати. Те, що не зробили, вже не повернути, а те, що зробимо завтра, не передбачимо. У нас є лише сьогодні, і трансформації потрібно робити кожному з нас», – зазначив головний архітектор Львова та програмний директор форуму Антон Коломєйцев.

Антон Коломєйцев

Кожен відповідальний за розвиток міста

Під час дискусійної панелі «Відповідальність міст у часи невизначеності» директорка Ukraine-Moldova American Enterprise Fund, засновниця Міжнародного саміту мерів, авторка книги «У міста є Я!» Ірина Озимок зазначила, що стандарти міст мають змінюватися, що їх формують саме мешканці, передусім молодь. Тому немає певного віку, з якого мешканці стають відповідальними, бо відповідальність починається з моменту народження в місті. Кожен мешканець є його частиною, тому важливо, щоби молодь це розуміла. Для усвідомлення відповідальності необхідно краще пояснювати функціонування міста й бюджету. І це має бути введене у навчальні програми. 

Ірина Озимок та Ремігіюс Шимашюс

Архітектор Гданська Пйотр Лоренс висловив думку, що під час війни важливо розвивати громаду. Не лише забезпечити людські потреби, але й враховувати, що люди часто не знають, чого хочуть. Зокрема, наголосив на важливості співтворення міста та реалізації спільних завдань. Із його слів, має бути приваблива візія, яка веде в майбутнє. Лоренс навів приклад ініціативи воркшопів, започаткованих 3,5 року тому в Гданську, які стосувалися містобудування. Він розповів, що тоді почали активно комунікувати з місцевими стейкхолдерами та підприємцями, спільно розробляючи візію міста. 

Мер бельгійського Мехелена Барт Сомерс зазначив, що головним активом будь-якого міста є його мешканці, а не пам'ятки. Навіть у історично цінному Львові найважливіші не пам'ятки та вулиці, а саме люди. На його думку, всі жителі повинні намагатися змінювати місто на краще через свою участь, творчість і динамічність. Бо лише відкрите до людських ініціатив місто може успішно розвиватися. Він також наголосив на важливості визначення спільних цілей і створення платформи для участі громадян.

Пйотр Лоренс та Барт Сомерс

Натомість саме місто формує своїх мешканців. Воно мусить мотивувати людей ставати кращими версіями самих себе й прагнути до кращого життя.

«Розвиток міста – відповідальність кожного. Якщо постає проблема, виклик, ми маємо разом із цим упоратися. Можна звернутися до уряду провінції, держави, але, зрештою, це наша спільна відповідальність усе владнати», – вважає він. 

Що найважливіше у відновленні 

Коли постає питання відновлення міста, завжди важко визначити пріоритетність процесів. Голова Куп’янської МВА Андрій Беседін (у Куп’янську люди сім місяців були під окупацією. – Ред.) розповів про відновлення життя міста. Зараз там працюють не лише над збереженням інфраструктури та забезпеченням усім необхідним мешканців, але й над тим, щоб ті, що залишаються в Куп’янську, відчували, що завтра настане. Беседін також розповів, що там працюють над планом розвитку і розбудови міста, оцифровують усю громаду, щоби показати масштаб руйнувань. Також тривають перемовини з українськими та іноземними архітекторами для вдосконалення плану розвитку міста.

Андрій Беседін

«У часі війни треба робити ті речі, які ніколи не можна зробити в мирний час. Але тут питання відповідальності. Якщо певні міжнародні організації мають обмеження у фінансуванні ЗСУ, але готові зробити невеликий сквер, то, звичайно, нехай це зроблять! Якщо вам бракує сонця, зробіть собі сонце. Якщо є ідея, її треба впроваджувати», – сказав міський голова Львова Андрій Садовий.

Водночас на Lviv Urban Forum 2024 архітектор Алехандро Аравена з Чилі, лауреат Прітцкерівської премії 2016 року за відродження соціально орієнтованої архітектури, поділився досвідом відновлення цілого району міста після катастрофи. Він розповів про свою роботу над відбудовою міста Консепсьйона в Чилі, яке постраждало від землетрусу й цунамі у 2010 році.

Алехандро Аравена

«Ми вирішили подумати, що можемо зробити в цих містах такого, що за звичних умов ніколи не реалізували б. Трагедія змусила нас замислитися і діяти по-іншому. Ми не були готові до цунамі, яке забрало життя 500 людей. Попри втрату своїх речей, люди хотіли бути частиною відновлення. Було зруйновано 80% міста. Тривалий час територія, яку вразило цунамі, перебувала в приватній власності, тож будь-які зміни були неможливі. Внаслідок трагедії ця територія стала спільною, і ми почали думати, що там можна збудувати», – розповів він. 

Команда Аравени протягом 100 днів розробляла все – від приватних будинків до громадських просторів та вуличної мережі, а також вживала захисних заходів від майбутніх цунамі. Архітектор наголосив, що ідентичність міста більше пов'язана з його географією, аніж з архітектурою, оскільки мешканцям важливіша природа, аніж будівлі. Взаєморозуміння та знання одне про одного можуть стати ключем до подолання конфліктів, а архітектура як виразниця традицій і культури стає порталом у світ одне одного.

Французький архітектор Мартен Дюплантьє, який долучився до відбудови Ізюма, 80% якого знищені росіянами, передусім досліджував ідентичність і стратегію міста. Його команда працювала над архівними матеріалами, щоб зрозуміти історичну цінність цього міста і напрацювати візію його відновлення.

«Ми запитали себе, як можемо зцілити це місто, відійшовши від його пострадянського минулого, відповідаючи при цьому на потреби людей», – сказав він. 

Мартен Дюплантьє

Місто з людьми, для людей і про людей

Колишній мер Вільнюса Ремігіюс Шимашюс розповів, що міста виникли сім тисяч років тому, щоби сконцентрувати людський капітал у одному місці, і успіх міста залежить від наявності його мешканців. Важливо знати, чого вони хочуть і хто взагалі може стати потенційними жителями цих міст, адже без цього неможливо задовольнити їхні потреби.

На початку своєї каденції він зібрав підприємців та активних громадян, щоби дізнатися, чого вони хочуть. Найчастіше це було покращення громадського транспорту, дитячих садків і громадських просторів. Ці проєкти вдалося реалізувати, що підвищило індекс задоволеності мешканців. Із його слів, найважливішими аспектами комфорту містян є озеленення, освіта й можливість заробляти.

Ірина Озимок наголосила, що для розбудови України важливо мати людський капітал. Без нього розбудова неможлива. Молодь говорить про необхідність не тільки озеленення і громадських просторів, але й місць для самореалізації. Учасниця акцентувала на важливості спільнотворення, де влада й суспільство мають показувати, до чого варто прагнути, на власному прикладі. 

«Тут є вимоги ЄС, у яких мовиться про зелений і сталий розвиток. До війни не було популярно говорити про кліматичні зміни, про політично невигідні проблеми. Однак мусимо говорити про ці проблеми часто й відкрито з містянами як із дорослими», – пояснила вона. 

Також Ірина Озимок звернула увагу на дві сумні статистики: на прикладі попередніх воєн лише 20–30% людей повертаються після війни. Україні для економічного зростання на 7% до 2030 року, окрім повернення всіх 100%, потрібні ще 4,5 мільйона людей. Це означає, що міста мають боротися за людський капітал, прокладаючи велодоріжки, створюючи парки і сквери, економічні можливості, будуючи сучасні школи. Важливо навчити людей любити й розвивати місто. Адже найщасливіші люди в місті ті, які відчувають своє залучення до його покращення.

Барт Сомерс вважає, що архітектори також повинні зосередитися на справжній ідентичності міста, щоб зрозуміти, яким може бути громадський простір у ньому. Тільки в місті, де люди різного походження і професій можуть зустрічатися й ділитися своїми ідеями, з'являється можливість для творчого розвитку. На його думку, громадський вимір є вирішальним для міста: «Це не вдасться, якщо на вулицях є місця тільки для автомобілів. Це можливе лише тоді, коли люди зможуть легко пересуватися пішки, коли є тераси».

За твердженням Барта Сомерса, створення гарних громадських просторів і парків є виявом поваги до людей. Місто має бути місцем, де люди хочуть перебувати на вулиці, зустрічатися, проводити дозвілля. Важливо перенести мистецтво із середмістя в спальні райони, щоб уникнути сегрегації на заможні та бідні райони. Це також сприяє творчості й обміну ідеями. Саме якість, а не площа визначає громадський простір. Громадський вимір є своєрідним зрівнювачем усіх верств населення.

Пйотр Лоренс висловив думку про те, що міста можуть бути економічними або соціальними залежно від того, на чому акцентувати. Економічне зростання важливе для економіки міста, але не завжди сприяє громадському благополуччю. В контексті соціального міста важливо враховувати поточні потреби й очікування громади, а також приваблювати нових мешканців. Місцевий бізнес може відігравати більшу ключову роль у життєздатності міста, аніж великі міжнародні компанії.

Адаптація і локальність 

Французький архітектор Мартен Дюплантьє наголосив на важливості не лише відбудови, але й адаптації наявних будівель до нових норм та вимог, зокрема укриттів. Незалежно від регіону в усіх українських громадах присутні виклики, пов’язані з ситуацією в країні, до яких потрібно адаптуватися.

«Якщо в усьому світі розв’язують питання адаптації до змін клімату, то в нас  це адаптація у сфері інклюзивності міст. Тут у нас прогалина, а потреба  надзвичайно велика. Люди повинні почуватися гідними, потрібними своєму місту. Якісне, комфортне міське середовище – це перше, що може дати психологічну стабільність і комфорт», – наголосив колишній головний архітектор Львова Юліан Чаплінський під час публічної панелі «Розвиток громад: пошук балансу в умовах війни».

Також французький архітектор надає великого значення локальності в проєктах. В Україні багато ресурсів з біоджерел, і на початку будь-якого проєкту варто аналізувати, які локальні ресурси можна залучити для зменшення викидів вуглекислого газу. 

«Ми співпрацюємо в Чернігівській області, де відновлюємо дерев’яні будівлі, зокрема музей Марії Приймаченко. Варто створити відкриту базу даних біоматеріалів, які можна було б повторно використовувати», – вважає він. 

Архітектор зазначив, що кожен може долучитися до цієї бази даних, зареєструвавши свою компанію на сайті. Реконструкція та відбудова можуть трансформувати країну в набагато кращий спосіб, а база даних поширюватиметься для досягнення цієї мети.

Попри важку ситуацію й недостатнє фінансування, українські міста заслуговують на якісне відновлення, яке можливе лише за активної участі всіх громадян. 

«Дуже важко починати думати про майбутнє в час, коли триває війна. Якщо ти не думаєш про майбутнє, то не зможеш пережити всі ці важкі обставини. Дуже важливо відбудовувати те, що було знищене в Україні. Якщо не відбудуєте, люди не матимуть того, на що заслуговують відповідно до своїх прав», – підсумував чилійський архітектор Алехандро Аравена.

Наталія Вареник

Фото організаторів

Партнерська публікація

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

____________________________________________________________________________________________________________________

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі