Фото: Володимир Зеленський
Президент України Володимир Зеленський сьогодні, 8 березня, виступив у парламенті Великої Британії.
У перший день о 4-тій ранку на нас полетіли ракети. Ми прокинулися, вся Україна, і відтоді не спить. Ми всі стали до зброї.
На другий день ми відбувалися від атак, і наші прикордонники на острові Зміїний у Чорному морі. Коли російський корабель вимагав від наших хлопців скласти зброю, вони відповіли йому – так міцно, як не можна казати в парламенті. І ми відчули силу нашого народу, який до кінця гнатиме окупанта.
На третій день російські війська били артелерією, авіабомбами по житлових будинках.
На четвертий день ми почали брати десятки полонених. І поводилися з ними, як люди.
На 5 день був відвертий терор проти наших міст і містечок. Зруйновані райони, бомби на школи і ілкарні. Це геноцид, який змобілізував нас і дав відчуття правди.
На 6 день ракети впали на Бабин яр, місце, де нацисти стратили 100 тисяч людей. Через 80 років Росія вбила їх вдруге.
На 7 день вони почали руйнувати навіть церкви, бомбами, знов ракетами.
На 8 день світ побачив, що з російських танків стріляють по атомній елеткростанції, найбільшій в Європі. Світ зрозумів, що це терор.
На 9 день ми слухали зустріч країн НАТО, без бажаного результату. Ми відчули, що Альянси не діють, не можуть закрити небо. І гарантії безпеки в Європі треба будувати з нуля.
На 10 день беззбройні українці в окупованих містах протестували повсюдно, зупиняючи бронетехніку голіруч.
На 11 день росіяни бомбили житлові райони, ми евакуювали дітей з пошкодженої онколікарні. Сотні тисяч українців стали героями.
На 12 день втрати російської армії перевищили 10 тисяч убитих. І буде відповідальність Міжнародного суду або української зброї.
На 13 день у Маріуполі померла дитина від обезводнення. Вони заблокували коридори, не дають людям пити і їсти. За 13 днів вторгнення було вбито 50 дітей.
Бути чи не бути. Ви добре знаєте це шекспірівське питання. 13 днів тому воно могло прозвучати щодо України. Сьогодні очевидно, що Бути. Бути вільними. І де, як не тут, нагадати вас слова, які ви вже чули і які знову актуальні. Ми не здамося і не програємо. Ми підемо до кінця. Ми боротимемося на морях, битимемося в повітрі. Захищатимемо нашу землю, якою б не була ціна. Ми будемо битися в лісах, полях, на узбережжях, містах і селах, на вулицях, на пагорбах (промова Черчилля, яку він зробив 4 червня 1940 року в Палаті громад британського парламенту, коли загроза німецького вторгнення нависла над Британією).
Звичайно, з вашою допомогою. З підтримкою, за яку ми вдячні і на яку ми дуже розраховуємо. Посилюйте санкції проти держави-терориста. Визнайте Росію терористом. Зробіть те, що ви можете і до чого зобов'язує велич вашого народу. Слава Великій Україні, Слава Великій Британії!
Після цього виступу весь парламент Великобританії аплодував стоячи.
Відео: Суспільне