«Колись я взяв в руки казки Андерсена, я впізнав своє рідне місто. Андерсен писав казки про моє місто – про Львів. Коли я приїхав до Львова, то у Львові на «стометрівці» стояли справжні газові ліхтарі. А по вулиці ходили сажотруси – з драбинкою, з мотузкою. Ми всі підходили і давали 5 копієчок, аби він дозволив помацати себе. А коли він по носі комусь із нас провів пальцем і потім та пляма залишалась, то ми були не знати які щасливі» - розповідає Сіва Файнерман.
Читайте також: Духівник Твого міста: рабин про Львів та націоналізм
Духівник пригадує, що у Львові його дитинства люди, які пережили біду під час війни, були добріші та приязніші: «Полячки тоді у Львові торгували морозивом. Що було в пацанів? Ми всі скидалися дрібною монетою, підходили і купували на усіх одне морозиво. Мороженщиця набивала нам нечувано велику одну порцію, щоб кожен з нас міг лизнути. А єврейки у Львові продавали газовану воду. І коли ми підходили і давали їй 15 копійок, то вона давала нам 3 стакани води, у якій було дуже багато сиропу».
