Зі сторінок фонду "Відродження" у Facebook
Директор програмної ініціативи «Громадські ініціативи нової України» Міжнародного фонду «Відродження» Станіслав Лячинський розповів Tvoemisto.tv, чому культурна дипломатія стала пріоритетом для фонду, як бачать Україну у світі, де може проходити розкол всередині країни, і якими засобами можна досягти діалогу.
Фонд «Відродження» був серед тих, хто підтримав перший Форум видавців ще 24 роки тому. Чому?
Львівський форум – подія національного значення у багатьох сенсах: суто літературному, культурному, світоглядному. Це основний майданчик для комунікації інтелектуалів, громадських діячів. І це великою мірою заслуга організаторів Форуму видавців,на якомувиросло ціле покоління.
Такі майданчики мають бути як на заході, так і на сході та півдні України. Один із наших майбутніх пріоритетів – культурна дипломатія і комунікація. Нам важливо, щоб відбувався обмін думками, смислами, щоби люди зі Сходу, яким є що сказати, приїхали сюди, поспілкувалися, знайшли однодумців з різних регіонів. Це просто, але важливо.
Найближчим часом ми плануємо підтримати Книжкову толоку в Запоріжжі. Це одна з, на жаль, небагатьох таких подій на Сході.
Читайте також: «Будуємо Україну разом». Як волонтери зводять стіни довіри для України
Традиційним є уявлення про культурно розвинутий захід і «дике поле», де не відбувається нічого цікавого. На вашу думку, чи коректно порівнювати Схід і Захід у сфері культурних ініціатив?
Насправді, ситуація не є настільки однозначною. Наприклад, в Одесі, це також непросте місто, але саме там The Aspen Institute цього року проводив фестиваль ідей «Майбутнє спільнот». Захід не був суто культурницьким, він зібрав більше тисячі учасників, зацікавлених у неформальній освіті, спілкуванні, мережуванні.
Схід багатьом теж варто відкривати. Так, Харків є однією з культурних столиць і на рівні постатей, і на рівні середовищ – не лише завдяки одному з найвідоміших харків’ян Сергію Жадану. Навесні наступного року в Ужгороді відбудеться «Слобода-Культ». Цей фестиваль організовуватимуть митці та культурницькі інституції зі Слобожанщини: з Харкова і півночі Донеччини. Перед цим відбувся аналогічний «Галіція-Культ», коли західноукраїнські митці приїжджали до Харкова, а перед цим був «Дон-Культ».
Читайте також: Так, я сплю українською. Чому я не соромлюсь своєї двомовності
На Сході розвиваються дуже цікаві проекти на стику культури і громадських ініціатив. Наприклад, нові хаби й коворкінги. Від Маріуполя до Рубіжного їх за останні роки відкрилося уже уже більше двох десятків. 23 вересня у Костянтинівці відкрився кінопростір. А на початку вересня – «фестиваль думок» у Сєвєродонецьку зібрав півтисячі людей, які цікавилися новими підходами в розвитку громади. Що може дати Схід, це динаміку. Ситуація там змушує людей швидше рухатися, краще сприймати щось нове.
Читайте також: Чому Маріуполь випередив Львів у рейтингу міст?
Як ви оцінюєте, який саме проект може стати точкою росту і вартий підтримки?
Безперечно, насамперед ми оцінюємо відповідність пріоритетам конкурсу, досвід команди проекту. Це складно, бувають дилеми. Буває, наприклад, що проект має безсумнівну громадянську цінність, але цінність культурна ставиться під сумнів експертами, яких ми залучаємо до оцінки проектів.
Інколи можна пропустити вартісні речі, але є інші можливості – інші конкурси, фонд також розглядає позаконкурсні проекти. Незабаром, щоби створити додаткові можливості, ми відкриваємо нову ініціативу для спів фінансування краудфандігових кампаній на «Спільнокошті». У разі успішної кампанії – фонд додаватиме зібрану суму у вигляді гранту для громадської організації, яка вела кампанію. Громада сама може фінансувати такі невеликі речі тут і зараз. Українці багато допомагали волонтерам – чому би миротворчості не стати такою ж народною справою?
Але дипломатія може бути й політичною, чому акцент саме на культурних ініціативах?
Якщо говорити про внутрішній діалог у країні, наприклад, останній роман Жадана «Інтернат» – це навіть дещо більше, ніж література. Це спроба громадянської миротворчості. Мені здається, він дуже рельєфно показує жахіття війни і стан людини, яка в цьому опинилася.
Читайте також: Площа Ринок говорить російською. Чому так сталось і що робити?
Засоби культури дозволяють залучати нові аудиторії, тих людей, які, можливо, менш відкриті до цих проблем. Це дозволяє комунікувати емоції, викликати співпереживання між людьми із різних регіонів, різних поглядів, поколінь.
Навряд чи один роман переверне все, і почнеться суспільний діалог, який дотепер був не дуже помітний. Так не буває, особливо зараз, коли все ще триває неоголошена війна. Але ці маленькі кроки потрібні. Це може бути і книжка, і концерт, і вистава. Це невеличкі речі, але так само Майдан робився маленькими активностями великої кількості людей.
Спілкувалася Зоя Красовська
