Із Віктором Морозовим ми зустрілись на «Знесіння Фесті», де він грав і розповідав історії про свого друга – поета Олега Лишегу, чиїй пам’яті був присвячений фестиваль. Пан Віктор був і залишається музичним кумиром багатьох львів’ян, але для нового покоління його прізвище найбільше асоціюється з ім’ям Гаррі Поттера. Ерудиція, поетичне й музичне чуття дозволили Морозову, не маючи перекладацької освіти й досвіду, віртуозно передати нюанси магічного світу Поттеріани українською. У розмові з Tvoemisto.tv він розповів про те, які львівські місця викликають у нього поттерівські асоціації, чи виправдані квоти на україномовну музику та про те, навіщо потрібні поети.

Перші два місця в моєму топі – «Мертвий півень» і «Плач Єремії». Свого часу мені подобалися «Клуб шанувальників чаю» та група «Аптека», яку, певно, вже ніхто не пам’ятає. У 80-х, коли у львівському рок-клубі всі команди були російськомовними, «Аптека» була першим бендом, що співав рок українською. З останніх прослуханих припали до душі «Антитіла» і Христина Соловій. Здебільшого я слухаю групи, що беруть для своїх пісень цікаві тексти, а не якісь дурнички.

Читайте також: 7 львівських гуртів 90-х, які хочеться повернути

Квоти на україномовні пісні допоможуть нашій музиці розвиватись. Я абсолютно в цьому переконаний. Свого часу до таких заходів вдавалися в Канаді, на якій відбивався негативний культурний вплив Сполучених Штатів Америки – так само, як на нас російський. Ситуація була навіть складніша, бо мова в них із США одна – англійська. Влада запровадила на законодавчому рівні 80-відсоткову квоту канадського контенту на радіо й телебаченні. Минуло два роки, й на світовій музичній арені з’явилась дуже якісна музика канадських виконавців. Думаю, в Україні події розвиватимуться за схожим сценарієм.

Пісня й поезія – це квінтесенція краси. Справжній поет, на відміну від графомана, вміє бачити те, чого інші люди ще не побачили, називає те, що інші тільки підсвідомо відчувають. Коли люди читають хорошу поезію, вони думають: «О, це ж воно! Ми так само хотіли сказати, тільки не знали, як!». Поетові важливо не втрачати вміння бачити внутрішню магію та плекати постійну новизну сприйняття. Я впевнений, що в часи, коли народжувалась мова, слова вигадували саме поети.

Фото Катерини Москалюк

Львів мені страшенно не сподобався, коли я приїхав вступати до університету зі своєї рідної Тернопільщини. Я марив містами майбутнього, бо читав тоді багато фантастики. Очікував на великі алеї, широкі проспекти, багато високих будівель, а побачив безліч вузеньких вуличок, де на кожному кроці нова несподіванка. Зрештою, від ненависті до любові один крок, і згодом я все ж закохався в це місто. Люблю Львів за його приховану містичність і натхненну атмосферу. Не люблю за те, що іноді він просякає провінційністю і хворіє на синдром потьомкінського села: гарними є лише фасади, за якими – занехаяний простір. Через такі речі Львів утрачає свій шарм.

Читайте також: Площа Ринок говорить російською. Чому так сталось і що робити?

Нещодавно я зайшов до крамнички. Переді мною в черзі стояла мадам, яка попросила щось російською. Продавчиня відповіла їй також російською. Навіщо? Українка, галичанка – російською? Хіба та туристка не зрозуміє, скільки коштує хліб? Приїжджих відразу не перевчиш, але поведінка тутешніх мене обурює. Львів’янам треба залишатися львів’янами і далі тримати марку.

Читайте також: Віктор Морозов про покоління Поттера, будні перекладача і любов до дітей

Площа Ринок схожа на алею Діаґон, «Промінвестбанк» на Ґрінготс, головний корпус Львівського університету імені Франка чимось подібний на Гоґвортс, перон залізничного вокзалу – на платформу 9¾… Мене, мабуть, підсвідомо потягнуло перекладати Гаррі Поттера, бо деякі місця у Львові справді подібні до тих, що слугують тлом до подій Поттеріани.

Розмовляла Катерина Бігун

Головне фото з Facebook Мар’яни Савки