1. Дарія Гусяк народилася 4-го лютого 1924 р. у заможній українській родині у Трускавці, що біля Львова. Легендарні українські патріоти Дмитро Данилишин та Василь Білас, котрі загинули від рук польських окупантів у 1932 році у Львові, були близькими родичами мами - Марії Гусяк.

2. У Трускавці, по сусідству з Гусяками, мешкала родина батькової сестри Наталії Різняк (дівоче Гусяк). Троє братів цієї великої родини Різників були членами ОУН. Найбільш відомим і легендарним був Роман Різняк (псевдо «Макомацький»). Саме він залучив до співпраці в ОУН свою сестру Дарку Гусяк.

3. Найбільше долучається Дарка до праці в ОУН і УПА під час німецької окупації. З приходом радянських військ у 1944 р. через загрозу арешту енкаведистами, змушена перейти на нелегальне становище. У 1946 році разом з підпільницями Олею Ільків та Мартою Пашковською їде до Стрия і там вперше знайомиться з Катрусею Зарицькою, не підозрюючи, як тісно переплететься їхнє життя в майбутньому. Від Катрусі одержує завдання та інструкції для організації хати-криївки. Діставши документи переселенців з Польщі, Одарка з мамою і Мартою Пашковською організовує таку хату в селі Грімне Городоцького району на Львівщині. В цій хаті перебував три тижні узимку 1947 р. провідник УПА Роман Шухевич.

4. Саме з цього часу Дарка Гусяк стає зв'язковою легендарного генерала. Вона виконує його особисті доручення.

5. Під страшним тиском НКВД падали пункти зв'язку. Вже арештували маму. Відчувала наближення і свого арешту. Доповіла провіднику, що за нею слідкують. Тоді провідник сказав, що вона мусить виконати ще одне завдання і зникнути зі Львова. Коли прийшла на умовлену зустріч, закралося почуття зради. Довго крутилася вуличками, щоби загубити свої сліди, щоб переконатися, що немає «хвоста». Радше відчула, ніж побачила, що навшпиньки підбігають до неї і хапають за руки. Це сталося так несподівано, що навіть не встигла вихопити пістолета з яким не розлучалася ні вдень, ні вночі.

6. «Дарію привезли у великий кабінет в управлінні НКВД. Спочатку пробували підкупити: відпустять, влаштують життя, звільнять маму. Не заговорила. Тоді привели слідчого капітана Гузєєва і почали катувати. Взагалі, слідчих було багато. Кожний по-своєму намагався розговорити, але в основному били. Спочатку відрізали косу. Знімали наручники і ними били по голові, що аж іскри з очей сипалися (колись думала, що це образне поняття, а виявилося, що справді сипляться). Били по вухах, по руках і ногах. Ноги були, як дошка до прання. Цигарки гасили до нігтів на руках. Затискали пальці у дверях. Били гумовими палицями й пасами. Дарка сама знімала з себе одяг перед катуваннями, бридилася, коли кати доторкалися до неї, і не плакала, не кричала під час тортур – лише молилася. Кати навіть думали, що вона не відчуває болю, що займалася йогою. На додаток до цих тортур – зовсім не давали спати», - згадує у своїх спогадах дослідниця Любов Сорока.

7. Слідство у Львові тягнулося цілий рік, потім ще рік у Києві. День у день одні і ті ж запитання, тільки слідчі мінялися. І нарешті зачитали вирок – 25 років тюремного ув'язнення.

8. У березні 1975 р. звільнена. Дозволу на повернення в Галичину не отримала. Поселилась у Волочиську на Хмельниччині у подруги по боротьбі Катерини Зарицької.

9. З 1995 року мешкає у Львові. Займає активну громадянську позицію, виступає у пресі. Стала членом Проводу Конгресу Українських Націоналістів.

10. За порадою Слави Стецько Дарія Гусяк створила громадську жіночу організацію – Всеукраїнську Лігу Українських Жінок та стала її головою, об’їздила всю Україну, створила осередки ВЛУЖ у 22 областях. Як голова ВЛУЖ була співзасновником Національної Ради жінок України, представляла цю організацію на міжнародних з’їздах і конференціях.

За матеріалами: www.vox-populi.com.ua, www.volynnews.com