«На конґресі Міжнародного ПЕН у Ґалісії ми таки добились офіційного рішення проводити наступний конґрес в Україні. Як на мене, це значно важливіше від Євробачення, хоч, боюсь, наша тупа політично-бізнесова «еліта» цього не второпає. Сподіваюся все ж на винятки, бо допомога таки потрібна, зокрема фінансова», – повідомив нещодавно у Facebook Микола Рябчук.
Львів має досвід і логістику для проведення масштабних заходів
За словами Андрія Павлишина, Львів має великі шанси на проведення конгресу. «Звісно, хочеться, щоб це було у Львові – в культурній столиці України, – каже він. – Наше місто має досвід проведення масштабних заходів. Краще акумулювати кошти і забезпечити логістику тут, аніж робити це в якомусь іншому місті. Однак, якщо хтось запропонує кращі умови для проведення, то варто на це зважати. Ми не можемо бути надміру вибагливими. Окрім Львова, містами-претендентами можуть також бути Київ, Дніпро й Одеса».
Міжнародний конгрес ПЕН-клубу триватиме приблизно тиждень. Його має відвідати понад 200 осіб. «Тому варто подбати про логістику проведення: знайти приміщення, поселити гостей, розпланувати культурну програму, – зазначає Андрій Павлишин. – Поки що це все обговорюється в робочому порядку. На жаль, у Львові є обмаль приміщень, де можна було б зібрати таку велику кількість людей».
Читайте також: Ділові амбіції Львова. Як у місті збудувати прибутковий конгрес-хол
Андрій Павлишин, перекладач, історик, журналіст,
член Ревізійної комісії Українського центру міжнародного ПЕН-клубу
Микола Рябчук зазначає, що проведення конгресу – виклик для організаторів, тобто для українського ПЕН-клубу, для міста Львова і, взагалі, для держави Україна (якщо політична та бізнесова еліта зрозуміє важливість заходу в категоріях національного інтересу). «На конгрес зазвичай приїжджає близько двохсот делегатів і гостей, з усіх країн світу. Кошти подорожі вони покривають самі, але все інше – включно з супутньою культурною програмою – це наша відповідальність, – пояснює він. – Львів має відповідну логістику і відповідний досвід проведення таких заходів, але кошти конгресу (понад 100 тисяч євро) – це справді велика проблема, над якою мусимо попрацювати: і серед українських, і серед міжнародних спонсорів».
Чому конгрес ПЕН-клубу – унікальна подія для України
Андрій Павлишин розповів, що після Революції Гідності українці викликають інтерес у серйозних письменників світової літератури. «Умовно кажучи, це перші двадцять претендентів на Нобелівську премію, – пояснює він. – Це великі авторитети літератур і культур, які вони представляють. Вони хочуть приїхати в Україну, побачити її та написати про неї. Важливим є те, що ці люди поширюватимуть позитивну інформацію про Україну у своїх країнах та й у світі загалом».
Читайте також: Андрій Павлишин: Львів став культурною столицею не від доброго життя
Микола Рябчук додає, що проведення конгресу у тій чи іншій країні – це насамперед велика для неї честь, визнання певних її здобутків та перспектив: «У нашому випадку це подія знаменна, бо ж Україна фактично перебуває у стані війни з Росією. І ви, безумовно, знаєте, скільки зусиль наші кремлівські «друзі» докладають на міжнародному рівні для компрометації України – чи то як «фашистської диктатури», чи то як «неспроможної держави».
За його словами, це подія не лише літературна, а й політична. «Маємо шанс, по-перше, показати Україну як цікаву, відкриту, динамічну країну з багатою й розмаїтою модерною культурою. І, по-друге, привернути увагу міжнародної спільноти до наших проблем, зокрема до проблем окупованого Криму та кримськотатарської спільноти, яка фактично зазнає етноциду, та до проблем Донбасу і півтора мільйона біженців, «внутрішньо переміщених осіб».
Микола Рябчук, журналіст, публіцист, поет, прозаїк, перекладач, колумніст,
президент Українського центру міжнародного ПЕН-клубу (фото: i1os.com)
Андрій Павлишин додає, що поки питання учасників конгресу – на початковій стадії обговорення: «До ПЕН-клубу не належать письменники-скандалісти, письменники-істерики чи представники поп-культури. Такого роду авторів точно не буде».
Що таке ПЕН-клуб
«ПЕН-клуб» (International PEN, PEN Club) – міжнародна неурядова організація, яка об'єднує професійних письменників, редакторів і перекладачів, а також істориків і журналістів. Був створений з метою сприяння дружбі й інтелектуальній співпраці письменників всього світу; акцентує увагу на ролі літератури в розвитку взаєморозуміння і світової культури; бореться за свободу слова. Назва клубу – ПЕН – це абревіатура від англійських слів «Poets, Playwrights, Essayists and Novelists» – «поети, драматурги, есеїсти, романісти», які складаються в слово «пен» (pen) – ручка для писання.
ПЕН-клуб засновано 5 жовтня 1921 в Лондоні з ініціативи англійських письменників Кетрін Емі Доусон-Скотт і Джон Голсуорсі (останній став президентом клубу). Першими членами ПЕН-клубу стали письменники Джозеф Конрад, Бернард Шоу та Герберт Уеллс.
«PEN створювався майже сто років тому як організація не лише літературна, а й правозахисна – така собі письменницька «самопоміч», – додає Микола Рябчук. – Саме правозахисна діяльність стала для ПЕН найсуттєвішою: захист свободи слова, допомога репресованим письменникам, протидія мові ненависті та всім формам дискримінації. Упродовж останніх десятиліть ПЕН приділяє також увагу правам меншин та захисту міноритарних мов, популяризації «малих» літератур. Ну, й звісно, літературній освіті – пропаганді красного письменства серед ширших читацьких кіл, серед молоді».
Спілкувалася Юлія Сабадишина
