Українська близька до словацької, а російська для нас – антропологічно чужа, – історик Андрій Павлишин
Українцям значно ближча польська мова, адже поляки, чехи, угорці – вільні люди, а росіяни – раби з покоління в покоління.
Фото: Твоє місто/Іван Станіславський
Фото: Твоє місто/Іван Станіславський

06 серпня 2022, 12:56

Українська мова належить до групи слов’янських мов, і формально її зарахували до східнослов’янських. Історик та перекладач Андрій Павлишин вважає, що наша мова радше входить до групи західнослов’янських, а схожість з російською, як це здається на перший погляд, не така велика. Про це він повідомив у програмі «Акценти Твого міста».

Читайте також: «Ми повинні попрощатися з огидним, смердючим радянським минулим», – історик Андрій Павлишин

«Мій досвід історика, людини, яка працює з багатьма різними мовами, свідчить, що українська належить радше до західнослов’янських мов. Її формально віднесли до східнослов’янських, бо вона лексично виростала на корені церковнослов’янської, на корені православної цивілізації, користуючись кирилицею. Тому її формально у XIX столітті зарахували до східнослов’янських мов. Вона дуже близька до словацької, ми практично розуміємо зі словацької все, на відміну від російської, яка від нас сильно дистанційована», – пояснює історик.

З його слів, більшість українців не відчувають відмінності між українською та російською, оскільки багато років жили та живуть у середовищі останньої. Так само як чимало людей в Україні не відчувають проблем з польською, хоча студентам, зауважує Андрій Павлишин, легше дається англійська аніж польська.

«Ми у певний час просто слухали радіо, дивилися телебачення, читали книжки, бо не було такого вибору, як тепер. Молодше покоління, яке ніколи не вивчало російської в школі, також має велику проблему – не розуміє більшості слів. Коли говорити швидко, на письмі, коли читати поволі, легше зрозуміти, а коли швидко говорять російською та ще й діалектами, з різною вимовою, то це певна складність. І що далі ми будемо відходити від росії, більшою мірою не вивчати російську мову і літературу в школі, то дальшою буде ця цивілізація від нас», – вважає історик та перекладач.

Читайте також: «Не хочу говорити однією мовою з окупанатми». Історії переселенців, які перейшли на українську

Російська мова – антропологічно чужа українській, зауважує Андрій Павлишин. Польська мова все-таки ближча. Адже українці та поляки тисячоліттями жили в одному цивілізаційно-культурному просторі, мають більш0менш одну спадщину та близьку генетику. Поляки, чехи, угорці – вільні люди, і це генетично закладається. А росіяни – раби з покоління в покоління, і це важко витравити, над цим треба працювати і щодня вичавлювати із себе по краплі. Якщо присвятити цьому ціле життя, то, може, вдасться, каже історик.

Більше про те, чому тризуб на щиті Батьківщини-матері є спробою фальшивого компромісу, чи російська мова антропологічно чужа для українців, чому зі шкільного курсу літератури мають зникнути Булгаков, Лермонтов та інші російські письменники і ким їх замінити, читайте за посиланням.



Підписуйтесь на наші соціальні мережі

Будьте в курсі останніх новин та ексклюзивного контенту. Слідкуйте за нами у соціальних мережах.

Коментарі

Поки що немає коментарів. Будьте першим, хто залишить свій відгук!

Читайте також

CityLife
«Ми повинні попрощатися з огидним, смердючим радянським минулим», – історик Андрій Павлишин
Чому тризуб на щиті Батьківщини-матері є спробою фальшивого компромісу, чи російська мова антропологічно чужа для українців, чому зі шкільного курсу літератури мають зникнути Булгаков, Лермонтов та інші російські письменники і ким їх замінити, Тvoemisto.tv обговорило в програмі «Акценти Твого міста» з громадським діячем, істориком та перекладачем Андрієм Павлишиним.
Hero Image

01 серпня 2022, 10:00

Українці визначилися щодо щита на монументі «Батьківщина-мати». За результатами опитування у застосунку «Дія», 85% осіб, які взяли участь в голосуванні, хочуть змінити герб СРСР на тризуб. Ця історія стосується так званих комеморативних практик: як ми пам’ятаємо минуле, як про нього розповідаємо, що воно для нас значить, якими символами ми оперуємо...
CityLife
Російська армія залишилась такою, як була. Історик про Львів, біженців та крах світового порядку
Львів на початку Другої світової став прихистком для півтора сотні тисяч біженців із заходу Польщі. Про те, як це було і що відбулося з людьми, які, втікаючи від нацистського терору, потрапили під радянський, які паралелі нам показує історія та які злами відбуваються нині, а також чому наш націоналізм рятівний для Європи, Tvoemisto.tv запитало історика і перекладача Андрія Павлишина.
Hero Image

01 квітня 2022, 20:30

Про Львів Нині Львів стає прихистком для сотень тисяч людей, які втікають з-під обстрілів з інших міст країни. Місто вже бачило таке. Розкажіть про те, як тисячі біженців у вересні 1939 року втікали саме до Львова, чому вони опинилися тут, куди рухалися далі, яка доля їх чекала у захопленому «совітами» місті? Сучасні російські злочинці, як спадкоємці гітлерівського райху, діють за лекалами, розробленими ще під час Другої світової, ведуть тотальну війну на знищення цивільного, економічного, людського потенціалу...
Lifestyle
Рада має надати Львову спеціальний архітектурно-заповідний статус
Я народився, виріс і все своє життя прожив у Львові. З його громадськими організаціями – культурно-просвітніми та правозахисними – співпрацюю понад тридцять років, отож, маю певний досвід «сприймання» міста з боку спільноти (чи сукупності?) його мешканців, громадського руху, локальної журналістики. Тут я двічі був депутатом міської ради в момент транзиту від СССР до незалежної України. Коли здійснювався цей перехід від «совка» до самостійності, я та чимало інших львівських інтелектуалів прекрасно розуміли, що у спадщину від останньої загиблої імперії ми отримали монокультурне, монорелігійне і моносистемне за способом мислення місто.
фото: tcb.vn.ua

18 травня 2016, 15:31

Ми хотіли змінити Львів Місто, де живуть «совки» із сильною українською компонентою. Місто, де водночас тривали два скеровані в протилежних напрямках процеси – стрімкого розростання міського простору в новобудовах і деурбанізації мешканців (а в дев’яностих роках – ще й майже цілковитої деіндустріалізації). Ми хотіли змінити це місто, відкрити його світові, «відкрити» у різних сенсах – а) перетворити сонну провінційну діру на совєтському прикордонні в жвавий туристичний центр, куди радо приїжджають гості з-за кордону і з усієї України, б) європеїзувати найширші лави містян у першому поколінні, переконати їх у слушності та принадності проживання в урбанному середовищі, а не в заміській «двоповерховій» Україні, в) завдяки розвиткові міської спільноти створити потужний комунікаційний вузол громадянського суспільства, який би транслював на всю Україну «львівський» спосіб життя, а водночас був настільки сильним, щоб нейтралізувати «пост совкові» практики усіх місцевих владних інституцій, підштовхуючи їх до моделей західноєвропейських систем самоврядування...

За підтримки:

Bosch Stiftung Logo

Розроблено:

Levprograming

За умови повного або часткового використання iнформацiї гіперпосилання на tvoemisto.tv є обов'язковим. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій, а рекламної інформації — рекламодавці. Думка редакцiї може не збiгатися з думкою авторiв.

© 2026 "Твоє місто"