Сьогодні – День української писемності та мови. Львівська мовознавиця, докторка філологічних наук, професорка кафедри телебачення і радіомовлення Львівського національного університету ім. Івана Франка Олександра Сербенська в інтерв'ю Тvoemisto.tv розповіла, що українці, і львів’яни зокрема, все більше використовують українських слів. Тому те, як розвиватиметься українська мова, залежить від кожного з нас.

Читайте також: Це справжнє диво, що мова збереглась. Олександра Сербенська про те, як нищили українську

«Ще Франко писав: «Мова росте елементарно – разом з душею народу», тому чим більше людина буде гарно говорити, роздумувати, висловлюватися, тим багатшою буде мова. Також треба думати над своїм мовленням. Це постійна праця та ключ до успіху в житті. Бо навіть коли є багата мова, а саме мовлення бідне, – це не добре. Окрім того, що треба знати мову, то ще й треба знати, що сказати», – переконана Олександра Сербенська.

Тому, за її словами, маємо ще велике поле для праці. Чим давніше слово, тим воно багатше на різні відтінки. Саме тому, щоб показати філософію звуків рідної мови, вказати на інтонацію та те, що варто робити людині, аби її мова стала гарною та добре звучала, в Олександри Сербенської вийшла книга «Голос і звуки рідної мови».

Хоч маленькими кроками, але люди все частіше звертають увагу на правопис слів. Наприклад, почали вживати слово «проєкт», замість «проект». Слово «священник» знову почали писати з подвоєнням. Також врегулювали правопис на позначення релігійних понять і почали писати їх з великої літери – Господь Бог, Богородиця. Натомість, у радянських словниках, писали з маленької.

Читайте також: Як писати грамотно. Перелік ресурсів, які допомагають покращити українську

За її словами, українці по-різному ставляться до мови як державної. Наша мова у порівнянні з іншими пострадянського союзу, зараз не у найгіршому стані, хоч проблем ще чимало. Наприклад, за словами науковиці, українська мова на щабель нижчому рівні, ніж естонська, латвійська, литовська чи польська, адже там віддавна запровадили знання державної мови і чиновники чи можновладці не дозволять собі говорити не державною мовою, на відміну від наших. Тим не менше, у нас краще становище, аніж у білорусів.

«Стан мови залежить лише від кожного нас, тому маємо ще багато працювати над тим, аби ставлення громадян до української мови було таким, як, бодай в Естонії, не кажучи вже про європейські країни. Лише праця, любов, надія і віра можуть зробити нашу мову незламною», – каже Олександра Сербенська.