У Львові Великдень традиційно супроводжують гаївки — обрядові пісні та ігри, які виконують просто неба. Найбільш масово їх водять у Шевченківському гаю, а також біля храмів у місті та селах області. Як раніше пояснювала "Твоєму місту" кандидатка філологічних наук, фольклористка Орися Голубець, гаївки є однією з найдавніших форм весняної обрядовості, що походить ще з дохристиянських часів і збереглася переважно на Галичині.

Читайте також: "Це вже не музейна "консерва". Роман Зілінко про нове життя Шевченківського гаю і мистецькі тусовки Львова у 90-х

Давня традиція, описана етнографами

Досліджувати гаївки почали ще у ХІХ столітті. На них звертали увагу, зокрема, Карел Зап та Станіслав Шнюр-Пепловський, які мешкали у Львові. Згодом традицію ґрунтовно описували українські науковці — Яків Головацький і Володимир Гнатюк, а також польський етнограф Оскар Кольберг.

Саме завдяки їхнім записам вдалося зафіксувати тексти та сценарії гаївок, які побутували в селах і згодом поширилися у міському середовищі.

Коли і як водять гаївки

Як зазначають у Музеї народної архітектури і побуту імені Климентія Шептицького, гаївки виконують переважно у Великодній період — у неділю, понеділок і вівторок, а також на Провідну неділю. Подекуди вони можуть тривати й довше — аж до кінця весни.

Традиційно їх водили на церковних подвір’ях, а самі дійства могли тривати кілька днів. У різних місцевостях гаївки мають різні назви — "ягілки", "галагілки", "жучки" та інші.

Від дівочих співів до спільної традиції

Історично гаївки були частиною дівочого репертуару — їх виконували дівчата у святковому одязі, тоді як хлопці мали окремі ігри. Водночас сьогодні ця традиція стала значно відкритішою: до гаївок долучаються всі охочі — від дітей до старших людей.

Дослідники наголошують, що гаївки мали не лише розважальний, а й ритуальний зміст. Вважалося, що спів і рухи допомагають "пробудити" природу після зими, а також сприяють добробуту громади.

Читайте також: Куди піти на Великдень на Львівщині: добірка гаївок, ярмарків і фестивалів.

Як традиція живе сьогодні

Після занепаду у радянський період гаївки у Львові почали активно відроджувати наприкінці 1980-х років. Зокрема, саме у Шевченківському гаю їх уперше організували після тривалої перерви через радянську заборону, що стало початком нового етапу популяризації традиції. Організувало тоді їх Товариство Лева, і саме звідти почалось відродження у Львові давніх традицій.

Сьогодні гаївки залишаються невід’ємною частиною Великодніх свят у Львові. До їхнього виконання долучаються як фольклорні колективи, так і всі охочі містяни та туристи.

Попри свій поважний вік, ця традиція зберігає живучість і здатність змінюватися, поєднуючи давні обрядові сенси із сучасною культурною практикою.

Нагадаємо, що раніше гаївки водили біля храмів, на церковному подвір’ї, що називали "цвинтар". Інших місць для цього у ХІХ-ХХ столітті дослідники практично не записували.

Нагадаємо, що в Шевченківському гаю у Львові зберігають у дають друге життя давнім хатинкам з різних куточків країни. "Твоє місто" поспілкувалося із завідувачем відділу виставкової роботи скансену, істориком мистецтва, іконописцем і куратором виставкових проєктів Романом Зілінком про Музей народної архітектури і побуту імені Климентія Шептицького, про львівські мистецькі тусовки 90-х, конкуренцію в мистецькому середовищі Львова і феномен сучасного іконопису. Читайте тут.