Обурення про те, «скільки ще треба ракет, аби люди перейшли на українську», безадресне, бо це треба спрямовувати до державних інституцій в Україні, які би працювали з травмою, вважає письменниця Оксана Забужко.

«Глибинна причина багатьох помилок – колективний підсвідомий страх наполягати на своєму українстві. Це міжпоколінна травма, наслідок депортацій, голодоморів і репресій. Сьогодні частина населення досі не почувається в безпеці, коли говорить українською», – каже вона.

І ця реакція питомо україномовної людини – «Та скільки ще вам треба ракет, аби ви нарешті перейшли з російської на українську?» – це обурення насправді безадресне, бо воно мало б спрямовуватися до тих інституцій, які мали б працювати з травмою».

Оксана Забужко говорить, що більшість російськомовних – це діти, внуки, правнуки, чиї українськомовні предки перейшли на російську «не від доброго життя», бо багато хто обрав російську через страх та історичну травму.

«Мова, культура ідентифікації досі не дають українцеві відчуття безпеки. Робота держави та суспільства полягає в тому, щоб зміцнити це відчуття безпеки – перекласти «терези» безпеки на українську сторону, щоб люди відчували себе серед своїх. Це обов’язок держави і суспільства в цілому, кожного з нас».

Читайте також: Оксана Забужко: «У нас страх наполягати на своєму українстві», або Уроки минулого

Письменниця каже, що питання не лише в мові, бо «свої – це ті, хто читає ті самі книжки, дивиться ті самі фільми, споживає ті самі меми».

Нагадаємо, що Оксана Забужко прочитала публічну лекцію «Незалежність – і що завтра?», в якій звернулася до есею Юрія Шевельова про Ісландію, аби подивитися на український досвід 35 років державності крізь призму «завтрашнього дня» – стратегічного мислення, якого нам бракувало після 1991-го.

У лекції – про культуру як елемент національної безпеки, «культурний паспорт» країни, видимість України у світі та наші власні травми, що досі заважають наполягати на своєму українстві. Це розмова не про минуле заради минулого, а про уроки, які вже коштували нам дуже дорого. Забужко пропонує конкретну оптику: чому треба мати культурний паспорт, як будувати символічний простір, кого і що показувати назовні, чому мова, музеї, топоніміка й екскурсії – не «декор», а інфраструктура оборони.

Читайте тут.

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.