У Михайлівському Золотоверхому монастирі відкрили унікальний археологічний простір з тисячолітніми фундаментами

У Києві створено новий археологічний музейний простір — «Надбрамна церква та експозиція “Київ X–XIII століть”»

Фото: ДІАЗ "Стародавній Київ"

сьогодні о 12:49

На території Михайлівського Золотоверхого монастиря відкрили для відвідувачів Музейно-археологічний простір «Надбрамна церква та Київ X–XIII ст.». Про це повідомив ДІАЗ «Стародавній Київ».

Історія створення простору та залучення волонтерів

Новий музейно-археологічний простір створено за підтримки великої кількості меценатів та волонтерів. Як зазначив керівник заповідника «Стародавній Київ» Роман Маленков, ініціатива розпочалася зі звернення археолога Івана Зоценка, який запропонував оглянути розкопані раніше фундаменти надбрамної церкви Михайлівського Золотоверхого монастиря. За словами Маленкова, на початковому етапі пам'ятка нагадувала «купу піску на пляжі».

Для впорядкування майданчика організатори провели близько двох десятків толок. До робіт, окрім активістів, долучилися Інститут археології НАН України, ГО «Україна Інкогніта» та ГО «Сміливі Відновлювати». Матеріальну та технічну підтримку надали приватні компанії: VIHAREV Architects & Engineers забезпечили доставку 10 тонн гравію, а Володимир Гаврилов та його ТМ PoliBest зачистили і пофарбували стіну. Інформаційне наповнення, банери та стенди надав комунальний заклад «Центр консервації предметів археології», який також взяв пам'ятку на облік.

"Зокрема, знайдено давньоруську цеглу-плінфу з відбитками лап давніх київських собак. Перед випалом сформовану з глини плінфу сушили, розклавши на землі, а песики гуляли де хотіли — навіть по майбутній цеглі. Минуло вже дев’ять століть: від тих собак не лишилося й кісток, а їхні сліди збереглися крізь віки", - розповідає ДІАЗ.

Наразі облаштовано експозицію з археологічними артефактами, реконструкціями та інформаційними стендами.

Археологічна цінність та історія пам'ятки

Залишки мурованої монастирської брами XII століття були досліджені у 1998–1999 роках експедицією Інституту археології НАН України під керівництвом доктора історичних наук Гліба Івакіна. Знайдені матеріали наразі зберігаються в Інституті археології та фондах ДІАЗ «Стародавній Київ». Після завершення розкопок підмурки та нижню частину стін брами законсервували, музеєфікували та накрили захисним павільйоном.

Під час досліджень археологи з'ясували такі історичні факти про пам'ятку:

У X–XI століттях на місці майбутньої брами розташовувався могильник.
До XII століття монастирська брама була дерев’яною, і лише згодом її замінили на муровану споруду.
У другій половині XIII–XIV століття брама була зруйнована, а у XV або XVI столітті її залишки остаточно розібрали.

Фундаменти споруди звели з бутового каменю на вапняно-глиняному розчині з домішкою піску, а самі стіни виклали з цегли. Над брамою височіла одноапсидна надбрамна церква завдовжки 10,82 метра та завширшки 8,4 метра. До храму вели сходи, облаштовані у двох камерах обабіч монастирських воріт. Інтер'єр церкви прикрашали фрескові розписи, від яких до нашого часу дійшли лише окремі фрагменти. Стіни будівлі зовні були покриті тиньком, а підлогу виклали цеглою та керамічною плиткою. Крім того, під час розкопок науковці виявили понад тисячу кубиків смальти, що дозволило припустити наявність у храмі мозаїчної ікони.