Про те, чому не варто пити каву біля Ейфелевої вежі та як недорого дістатися до Парижа, розповідає екс-ведучий радіо «Львівська хвиля».
Володимир Бєглов, радіоведучий.
Мені дуже сподобалася мандрівка до Парижа, на яку мене спровокувала Віка Міщук з благодійної організації "Емаус-Оселя". Телефонує одного разу і каже: "Бєглов, а не хочеш на міжнародний злет Емаусу поїхати?" Хочу, звісно! І поїхали... Зізнаюся чесно, це була моя перша мандрівка за кордон, під час якої я не знав, де ночуватиму, що їстиму і як добиратимусь додому. Оскільки ми їхали як представники організації, що працює з бездомними, то зрозуміло, що бюджету у нас практично не було - куці "добові" і власні заощадження.
Але це було класно! По-перше, вдалося познайомитися з великою кількістю цікавих людей. По-друге, тепер я знаю, як ефективно економити, мандруючи Європою.
Дорога. Париж - це далеко. Ми доїхали прямим автобусом зі Львова до Вроцлава, а звіти бюджетними авіалініями Ryаnаir десь за 50 єврів долетіли до французької столиці. Так само добиралися назад - долетіли літаком WizzAir до Познані, звідти поїздом докалаталися до Любліна, а там - нічним автобусом до Львова. Загалом на дорогу туди-назад ми витратили на двох десь 300 єврів (це враховуючи автобуси, літаки, потяги, важелезні торби, за які платили окремо, і непередбачувані обставини).
Проживання-харчування. Організатори міжнародного розпродажу поселили нас як учасників заходу в дуже дешевий, але чистий, комфортний і сучасний готель IBIS-budget. У Парижі їх декілька. Номер на 3-ох людей (з трьома сніданками, під час яких ми накрали їжі ще на обід, і нам за це не соромно;) коштує 66 євро. Тобто якщо їхати утрьох, то виходить по 22 євро. І це 10 хвилин на метро від Ейфелевої вежі. Їли ми, звісно, скромно - купували багети за євро чи якісь шоколадні батончики. Але в одній турецькій забігайлівці у паризькому передмісті ми відірвалися - за 7 євро з одного ми отримали дві кілограмові порції вечері (киш-миш, картопля фрі, гора курячого м'яса, салатки, хлібчики, сосуси, вода), а як бонус - рахат-лукум і пароль до ві-фі (так, Інтернет у Франції називають ві-фі і слід перепитатися, чи він є, перш ніж зробити замовлення, це вам не Львів).
Громадський транспорт у Парижі дорожчий, ніж у Львові. Разовий квиток на метро-трамвай-тощо коштує 1,4 єврів. Але можна взяти денний або триденний квиток і непогано зекономити. На міську електричку (яка прорізає все місто+передмістя і поєднана з метром) квиток коштує близько 3,4 єврів.
І ще одна порада... Якщо ви такий крутий, щойно склали іспит TOEFL, переглядаєте кіно без перекладу, то розслабтеся. Це вам не допоможе. У Франції майже ніхто не знає англійської. Особливо представники старшого покоління - вони говорять тільки французькою. Тому, питаючи дорогу чи замовляючи каву, шукайте або східних мігрантів (вони - поліглоти), або молодих парижан.
До речі, про каву. Не пийте її біля Ейфелевої вежі чи Лувру. Заплатите 15 єврів і нічим не насолодитеся, хіба вигуками російськомовних туристів і постійним дійманням з боку ромських дітей. Рекомендуємо відійти від визначних місць на 5-6 кварталів і знайти яку-небудь затишну кав'ярню. Там за американку заплатити від євра до трьох.
У разі чого. У разі чого наполегливо рекомендую шукати нічліг у фейсбуці, або зареєструватися у соціальній мережі для каучсерферів. У такий спосіб ми знайшли ліжко у Вроцлаві, в чудової дівчинки Дзвінки, а у Познані нас прихистила й нагодувала полька на ім'я Анетта. Нашого цвіту по цілому світу, і цим треба користуватися.
