1. «Україна – це не тільки територія газогону з Росії в Європу. Це насправді ще й країна зі своєю надзвичайно складною трагічною історією та новознайденою ідентичністю. Тобто вона – щось набагато складніше, таке, що заслуговує значно більшої вашої уваги. Саме в Україні сьогодні вкотре розігрується історична драма Центральної Європи як території чергового наступу автократичних цінностей на ліберальні. І саме в Україні на наших очах відбувається становлення нового європейського суспільства».

2. «Якщо ще колись станеться таке диво, що в Україні знову переможуть, умовно кажучи, помаранчеві, то потрібно буде дати можливість Криму і Донбасу відокремитися. Зараз вони цього не зроблять, тому що сьогодні їхні люди сидять при владі в Києві. Але я майже не вірю в те, що помаранчеві коли-небудь прийдуть до влади».

3. «Мені 51-й, і в мене вже є внучка, так ось мої діти навчалися вже в нормальних школах, де вони добре вивчали українську історію, українську мову та літературу. І який це жах усвідомлювати, що онука буде це все знову вивчати так, як я свого часу! Це просто поставити хрест на власному житті».

4. «В українській мові Preis і Wert – однокореневі слова: ціна і цінність. Певний український публіцист, пишучи про те, що в нас із сучасними європейцями сутнісний дисонанс, передає його через гру двох фонетично близьких, але таких різних за значенням слів. Нерозуміння виникає через те, що європейці думають про ціни, а ми про цінності. Нам складно порозумітися».

5. «Сьогодні ми перебуваємо у центрі конфлікту, кінця якому не видно, у центрі війни з тисячами загиблих, поранених і зниклих безвісти. Іноді цей рік здається нескінченним фільмом жахів, часом - вічним кошмарним сном. […] За ці 23 роки на пострадянському просторі не був вирішений жоден конфлікт. Мало того: найбільша і найвпливовіша країна цього простору, яка повинна була б прагнути примирення, робить все, щоб розпалювати війни, вона безперервно їх організовує».

За інформацією Української правди, ТСН, The ukrainians.